Категорії
  Архів новин
 
Джерела з історії України 
Українська історіографія 
Українська археологія 
Українська етнографія 
Історія української філософської та суспільно-полі 
Історія України 
Історія української культури 
Таємниці української історії 
Спеціальні історичні дисципліни та історія України 
Історичні наукові і краєзнавчі конференції 



Повне ім'я: Микола
Дата реєстрації: 12 липня 2007
Статус на сайті:    Администраторы

Рейтинг:
  • 85


Місце проживання: Івано-Франківськ
Номер ICQ: 403-257-491
Дещо про себе:


Кількість публікацій:    248
Кількість коментарів: 3

E-Mail адреса: [написати лист] [персональне повідомлення]

Це перший опис Скіфії і народів, що її населяють, який дійшов до нас. Опис створений головним чином на розпитах знаючих осіб з числа грецьких колоністів (немає доказів, що Геродот побував у кримських і приазовських містах). Характеристику скіфських рік Геродот починає з Істра (Дунаю), що «тече через усю Європу, беручі початок в землі кельтів». Він вважає Істр найбільшою з відомих рік, до того ж завжди повноводною, влітку й взимку. Після Істра найбільша ріка — Бористен (Дніпро). Геродот правильно вказує, що тече вона з півночі, але нічого не говорить про дніпровські пороги, отже, не знає про них. «Біля моря Бористен — уже могутня ріка. Тут до нього приєднується Гіпаніс (Південний Буг), що впадає в той самий лиман». Геродот дав відомості про західні береги Чорного моря від устя Дністра до Босфору і більшої частини узбережжя Балканського півострова.

У своїх описах Геродот переказує багато міфів про походження скіфського народу; у яких значна роль відводиться Гераклові. Опис Скіфії він закінчує розповіддю про шлюби скіфів з войовничими жінками з племені амазонок, чим і можна, на його думку, пояснити скіфський звичай, що полягє в тому, що дівчина не може вийти заміж, поки не уб'є ворога.



Розмістив: Admin 1 червня 2011 | Переглядів: 744 | Коментарі: 0 | детальніше
Це перший опис Скіфії і народів, що її населяють, який дійшов до нас. Опис створений головним чином на розпитах знаючих осіб з числа грецьких колоністів (немає доказів, що Геродот побував у кримських і приазовських містах). Характеристику скіфських рік Геродот починає з Істра (Дунаю), що «тече через усю Європу, беручі початок в землі кельтів». Він вважає Істр найбільшою з відомих рік, до того ж завжди повноводною, влітку й взимку. Після Істра найбільша ріка — Бористен (Дніпро). Геродот правильно вказує, що тече вона з півночі, але нічого не говорить про дніпровські пороги, отже, не знає про них. «Біля моря Бористен — уже могутня ріка. Тут до нього приєднується Гіпаніс (Південний Буг), що впадає в той самий лиман». Геродот дав відомості про західні береги Чорного моря від устя Дністра до Босфору і більшої частини узбережжя Балканського півострова.

У своїх описах Геродот переказує багато міфів про походження скіфського народу; у яких значна роль відводиться Гераклові. Опис Скіфії він закінчує розповіддю про шлюби скіфів з войовничими жінками з племені амазонок, чим і можна, на його думку, пояснити скіфський звичай, що полягє в тому, що дівчина не може вийти заміж, поки не уб'є ворога.



Розмістив: Admin 1 червня 2011 | Переглядів: 203 | Коментарі: 0 | детальніше
Це перший опис Скіфії і народів, що її населяють, який дійшов до нас. Опис створений головним чином на розпитах знаючих осіб з числа грецьких колоністів (немає доказів, що Геродот побував у кримських і приазовських містах). Характеристику скіфських рік Геродот починає з Істра (Дунаю), що «тече через усю Європу, беручі початок в землі кельтів». Він вважає Істр найбільшою з відомих рік, до того ж завжди повноводною, влітку й взимку. Після Істра найбільша ріка — Бористен (Дніпро). Геродот правильно вказує, що тече вона з півночі, але нічого не говорить про дніпровські пороги, отже, не знає про них. «Біля моря Бористен — уже могутня ріка. Тут до нього приєднується Гіпаніс (Південний Буг), що впадає в той самий лиман». Геродот дав відомості про західні береги Чорного моря від устя Дністра до Босфору і більшої частини узбережжя Балканського півострова.

У своїх описах Геродот переказує багато міфів про походження скіфського народу; у яких значна роль відводиться Гераклові. Опис Скіфії він закінчує розповіддю про шлюби скіфів з войовничими жінками з племені амазонок, чим і можна, на його думку, пояснити скіфський звичай, що полягє в тому, що дівчина не може вийти заміж, поки не уб'є ворога.



Розмістив: Admin 1 червня 2011 | Переглядів: 155 | Коментарі: 0 | детальніше
Це перший опис Скіфії і народів, що її населяють, який дійшов до нас. Опис створений головним чином на розпитах знаючих осіб з числа грецьких колоністів (немає доказів, що Геродот побував у кримських і приазовських містах). Характеристику скіфських рік Геродот починає з Істра (Дунаю), що «тече через усю Європу, беручі початок в землі кельтів». Він вважає Істр найбільшою з відомих рік, до того ж завжди повноводною, влітку й взимку. Після Істра найбільша ріка — Бористен (Дніпро). Геродот правильно вказує, що тече вона з півночі, але нічого не говорить про дніпровські пороги, отже, не знає про них. «Біля моря Бористен — уже могутня ріка. Тут до нього приєднується Гіпаніс (Південний Буг), що впадає в той самий лиман». Геродот дав відомості про західні береги Чорного моря від устя Дністра до Босфору і більшої частини узбережжя Балканського півострова.

У своїх описах Геродот переказує багато міфів про походження скіфського народу; у яких значна роль відводиться Гераклові. Опис Скіфії він закінчує розповіддю про шлюби скіфів з войовничими жінками з племені амазонок, чим і можна, на його думку, пояснити скіфський звичай, що полягє в тому, що дівчина не може вийти заміж, поки не уб'є ворога.



Розмістив: Admin 1 червня 2011 | Переглядів: 264 | Коментарі: 0 | детальніше
Геродот Галікарнаський (грец. Ἡρόδοτος), (між 490 і 480 до н. е. — бл.425 до н. е.) — давньогрецький історик, названий Цицероном «батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі побаченого на власні очі і почутих розповідей створив перший загальний опис відомого тоді світу. Автор «Історії» в дев'яти книгах, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту та ін., містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів.


Розмістив: Admin 1 червня 2011 | Переглядів: 338 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
Філокартія [з грец. philéo — люблю і лат. carta, charta (грец. chártes) — папір, списаний лист, книга], колекціонування, як правило ілюстрованих, поштових карток (листівок). Філокартія зародилася в кінці 19 ст., коли почався масовий випуск листівок, що набули міжнародного поширення як найдешевший вид поштового відправлення. Перша листівка випущена в 1869 в Австро-Угорщині (у Росії в 1872), перші ілюстровані — в 1870 р. в Німеччині і Франції (у Росії в 1895), перші радянські — в листопаді 1917.

 



Розмістив: Admin 1 червня 2011 | Переглядів: 464 | Коментарі: 0 | детальніше
Поштова марка — цінний папір, що є свідоцтвом оплати поштового відправлення. Використовується шляхом наклеювання на предмет поштової пересилки і наступного погашення поштовим штемпелем.

Наука про поштові марки — філателія.



Розмістив: Admin 1 червня 2011 | Переглядів: 397 | Коментарі: 0 | детальніше
Спадкоємцями козацьких традицій завжди вважали себе Українські січові стрільці. Власне, саме вони у вирі Першої світової війни та визвольних змагань нашого народу започаткували вітчизняні нагородні відзнаки. Так, 1918 року Центральна управа Січових стрільців у Відні почала нагороджувати хрестом Легіону УСС, який і є першою нагородною відзнакою українського вояцтва.
Розуміння ж необхідності створення власної системи нагород, що складалися з різних за своєю класифікацією відзнак, викристалізувалося під час нетривалого існування урядів гетьмана П. Скоропадського та Західно-Української Народної Республіки.
У листопаді 1918 року і квітні 1919-го уряд ЗУНР мав намір заснувати орден "Оборонцям Львова", відзнаки за хоробрість "Тризуб" (золотий, срібний, бронзовий і металевий), медалі "За заслуги" та "За поранення".
Наполегливо намагалася створити власну систему нагород і Директорія УНР. У січні 1919 року законом УНР встановлювалися двоступеневі відзнаки "Слава України" та "Республіка". У листопаді 1919 року уряд Директорії впритул підійшов до заснування ордена "Республіка", що мав складатися з хреста двох ступенів і медалей чотирьох ступенів. Цій ідеї також не судилося здійснитись. Опинившись на території Польщі, у таборах інтернованих, провід армії УНР не припинив нагородотворчих спроб. У жовтні 1920 року Головний Отаман військ УНР С. Петлюра затвердив статути ордена "Визволення" (двох ступенів) та відзнаки "Залізний Хрест", який мав надаватися всім учасникам Зимового походу (6.12 1919 - 6.05 1920) по тилах Червоної та денікінської армій. У березні і квітні 1921 року у Варшаві вдалося виготовити лише знаки Залізного Хреста, на орден "Визволення" просто не вистачило коштів.
Паралельно йшло створення власних відзнак у діаспорі. До цього залучалися не тільки уряд УНР в екзилі, а й окремі громадські ветеранські організації. Президент УНР в екзилі, наприклад, надавав хрест Українського Козацтва (з мечами і без мечів), хрести 40- та 60-ліття відродження Українських Збройних Сил, медаль "За поранення". Ветерани Української Галицької Армії встановили для нагородження всіх своїх вояків пропам'ятну відзнаку УГА (Галицький хрест) та бойовий хрест бригади УСС у лавах Галицької Армії (Мазепинський хрест). Власні нагороди мали також вояки Української Повстанської Армії (золотий, срібний, бронзовий хрести бойової заслуги УПА та золотий 1-ї та 2-ї класи, срібний 1-ї і 2-ї класи та бронзовий хрести заслуги УПА), Об'єднання бувших вояків-українців у США, Канаді, Франції, Братство колишніх вояків 1-ї Української дивізії Української Національної Армії (Канада), Світова рада Спілки визволення України, Братство Карпатських Січовиків.
Загалом у діаспорі за 1918 - 1990 роки було видано близько 50 різного роду нагородних відзнак.


Розмістив: Admin 31 травень 2011 | Переглядів: 341 | Коментарі: 0 | детальніше
Українські печатки мають давню і цікаву історію


Розмістив: Admin 31 травень 2011 | Переглядів: 755 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Сфрагістика (від грец. — сфрагіс, печатка), також сіґілографія (від латинської — сіґіллюм, печатка), охоплює три поняття:

печаткове мистецтво (виготовлення печаток);

печаткове право (правні норми вжитку печаток)

печаткознавство (наука про печатки).



Розмістив: Admin 31 травень 2011 | Переглядів: 389 | Коментарі: 0 | детальніше
1 2 3 ... 18 [19] 20 ... 23 24 25
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
Copyright © 2005-2012 by Mykola Vitenko Яндекс.Метрика
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ