Uahistory.info

ДОБА КОЗАЦЬКО-ГЕТЬМАНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

(1648-кінець XVIII ст.)

Період визвольної війни, становлення державності українського народу, руїна, гетьманщина охоплюють час з 1648 р. по кінець XVIII ст. Він став переломним моментом в історії України, мав неабиякий вплив на країни не тільки Східної, а й Західної Європи. Український народ здобув ряд видатних перемог над польсько-шляхетськими військами; визволив більшу частину України й ще раз підтвердив своє право на незалежність.

ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКА ДОБА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ. ПОЧАТКИ КОЗАЧЧИНИ Частина 2

Розумінню і вивченню цих проблем сприятиме знайомство з документами і матеріалами з цього історичного періоду. Так, Литовські статути, що складені на підставі великокнязівських привілеїв, жалувальних грамот, звичаєвого права - це кодекс феодального права Литовської держави ХVІ ст., в якому відбилося прагнення феодалів зміцнити права на землеволодіння і поневолення селян. Документи Устави на волоки розкриває, як здійснювалось руйнування старовинного аграрного ладу, коли основою великокнязівського господарства ставав фільварок, а землі поділялись на волоки ( ділянки площею 30 моргів), що хоч і не повністю, але руйнувало сільську громаду, зміцнювало феодальну залежність селян.

ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКА ДОБА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ. ПОЧАТКИ КОЗАЧЧИНИ

Друга половина ХІV ст.- перша половина ХVІІ ст. були періодом, коли долю України визначали спочатку Литва, а потім Польща, а там турки з татарами. Панівні верстви князівства Литовського та Річі Посполитої поступово здійснювали політику ліквідації залишків автономності українських земель. Внаслідок Люблінської унії 1569 р. особливо посилився національно-релігійний та соціальний гніт. Проте політика колонізації викликала піднесення руху опору народу України, пробудження національної свідомості українського народу, його духовного злету та інтелектуального розвитку. Козацтво стало ключовою постаттю в національній свідомості українців, в історії України.

Розумінню і вивченню цих проблем сприятиме знайомство з документами і матеріалами з цього історичного періоду. Так, Литовські статути, що складені на підставі великокнязівських привілеїв, жалувальних грамот, звичаєвого права - це кодекс феодального права Литовської держави ХVІ ст., в якому відбилося прагнення феодалів зміцнити права на землеволодіння і поневолення селян. Документи Устави на волоки розкриває, як здійснювалось руйнування старовинного аграрного ладу, коли основою великокнязівського господарства ставав фільварок, а землі поділялись на волоки ( ділянки площею 30 моргів), що хоч і не повністю, але руйнувало сільську громаду, зміцнювало феодальну залежність селян.

Документ про об'єднання Польщі і Литви в Річ Посполиту дає уявлення про мету унії та структуру держави. Ряд документів присвячено проблемі української культури.

КНЯЗЬ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РОМАН, РИМСЬКИИ ПАПА I ПОЛЬЩА

(початок XIII ст.)

Роман Мстиславичь, мстя Ляхом неправды и свои раны, и собрав войско Галичское и Володимирское, весне иде к Сендомиру, два города взя и много попустоши; а слышах, иже Мешко умер, чаяше от братаничны королевы и сына ея Лешка приреченную ему проторь получити, и воспятися не взяв мира. Слышав же, иже Лешка на Королевство не взяли, и разгневався иде паки к Сендомиру, и нача более разоряти и села жещи. Ляхи же пустиша Лешка, абы стал от себе просити Ярослава; он же не ведый лъсти их, дететске бо бе, посла от себе послы Романа просити. Таже и Папа слышав, ижь Роман Угре и Ляхи победи, и всю Русь под себе приведе, ела к нему свой поел, намовляти в латинскую веру свою, обещавая ему грады и королем в Руси учинити. Роман же препирашеся от письма, а они не срамляся належаху ему ласковыми словесы. Едину же молвящу послу

тому к Романови, како Папа мочный, и можеть его богата, сильна и честна мечем петровым устроити, изъяв мечь свой рече послу: “Такий ли то мечь петров у папы? иж имать такий, то можеть городы давати, а аз доколе имам и при бедре, не хочу куповати ино кровию, яко же отцы и деды наши размножили землю Рускую”. Послом же Пешковым рек: “Идите и рцыте: “аз не хощу земли ваю вредити, толе заплатите ми проторь, иж приоекоша; а не можете ли толико сребра вскоре собрати, дайте ми Люблин с землею, даже выплатите”. И отпустив послы тые, к Галичу иде.