Uahistory.info

Список використаних джерел та літератури

Джерела

1.        Горбачов М.С. Жовтень і перебудова: революція продовжується. – К.: Політвидав України, 1987. – 64 с.

Витоки та особливості характеристики авторитаризму в Україні

90-ті роки ХХ ст. для України мають особливе значення. Доба, в якій ми живемо, є перехідним періодом – від тоталітаризму до демократії, командної економіки до ринкової. Таке визначення перехідного періоду сформоване тому, що Радянський Союз вважають тоталітарною державою. А оскільки Україна довгий історичний проміжок часу була складовою Росії, то витоки і особливості характеристичної політичної системи напряму пов’язані умовами розвитку самої держави ( тобто України ) .

Верховна Рада України як інститут парламентської влади

В статті 75 Конституції України зазначається, що “єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України”. Віддаленими прототипами сучасного українського парламенту можна вважати Козацьку Раду Запорізької Січі та Центральну Раду часів Української Народної Республіки. Однак обидва ці органи формувалися шляхом непрямих виборів, у першому випадку – за станово-майновою ознакою, а в другому – за квотами від партій і громадських організацій. Сучасна Верховна Рада бере свій початок від Верховної Ради УРСР, запозичивши в неї назву, структурну побудову, чисельність депутатів і принципи виборчого права.

Сутність та зміст законодавчого процесу

Діяльність парламентів визначає характер і зміст парламентаризму. Парламентаризм - це система такої взаємодії держави і суспільства, для якої характерними є визнання провідної або, в наш час, особливої і достатньо суттєвої ролі в здійсненні державно-владних функцій загальнонаціонального постійно діючого представницького органу. Таке визначення парламентаризму означає, що його не слід пов`язувати з якимись конкретними формами державного правління. Явище парламентаризму в тій чи іншій формі притаманне кожній демократичній країн

Проблеми та шляхи реформування законотворчої діяльності Верховної Ради України

Події жовтня – грудня 2004 р. в Україні, які одержали назву Помаранчевої революції, стали ознакою політичної кризи у державі, засвідчили наявність значного розриву між широкими масами населення та владою. Цей розрив найбільш відчутним був у світоглядній та соціально-економічній сферах і був закріплений можливостями впливати на законодавчий процес шляхом фальсифікацій результатів парламентських та президентських виборів. Після повторного голосування другого туру президентських виборів і перемоги на них В. А. Ющенка стало очевидним, що з метою уникнення в майбутньому таких політичних криз необхідне реформування не лише механізму управління, перерозподілу повноважень між гілками влади, але й реформування законодавства у сфері процедури прийняття законів.

Вплив політичних партій на законодавчий процес у парламенті України

Згідно статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам   України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Така ситуація породжує нерівномірне розмежування повноважень між гілками влади. Варто відзначити, що український парламент - Верховна Рада України, - який, відповідно до Конституції, є єдиним законодавчим органом держави, здійснює регулювання широкого кола суспільних відносин. Закони створюють ґрунтовну базу для наступного формування політики в кожній важливій сфері. Тому дослідження різноманітних характеристик результатів законотворення є важливим для розуміння того, як будується фундамент політичного процесу

Лобізм як фактор законотворчої діяльності

            Під лобіюванням слід розуміти як будь-яку форму налагодження зв’язків з урядом з метою впливу на державну політику, за що береться певна плата. Лобісти наймаються для представлення інтересів конкретної особи або групи осіб у їхніх ділових відносинах з урядом. Від імені своїх клієнтів лобісти зв’язуються з державними посадовими особами, намагаючись впливати на прийняття рішень на державному рівні, наприклад, на розробку законодавчих пропозицій, концепцій або програм, надання грантів або іншого фінансового сприяння, виділення державних замовлень або призначення на державну посаду

“Золото КПРС”