Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Король Данило Романович: міфи та реалії
Автор: Мирослав Волощук
Одна з найвідоміших та водночас найбільш знакових постатей вітчизняної середньовічної історії – князь, а від 1253 р. – король Русі, Данило Романович (народився напередодні 11 грудня 1200 р. або 1201 р. – помер ранньої весни 1264 р.). Порівняно зі всіма іншими представниками розгалуженої династії Рюриковичів, на сторінках літописання цей персонаж занотований найкраще. Доволі розлого його життя окреслене і в джерельній спадщині іноземних держав. Відповідно, такою прискіпливою увагою науковців жоден із представників руської династії не мав честі тішитися. В цьому й полягає своєрідне «щастя короля Данила», як люблять жартувати історики.
Однак звідси й чимало не переосмислених, не вивчених на належному рівні аспектів його біографії. Історична пам’ять про першого короля Русі, міфи й легенди з ним пов’язані, були частково сконструйовані й у кабінетах академічних істориків та, як наслідок – в суспільній свідомості.


Розмістив: Admin 16 січня 2017 | Переглядів: 222 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
В пошуках могили  короля Данила
У 2014 році Україна відзначила  750-річчя з дня упокоєння короля Данила Галицького. Й хоча історикам достеменно відомо, що один з найвидатніших князів за часів Київської України-Руси помер й скоріше всього був похований  в тодішньому Хелмі (Холмі) (нині – Люблінське воєводство в Польщі), але віднайти його могилу ніхто за три чверті тисячоріччя так і не спромігся.


Розмістив: Admin 26 вересня 2016 | Переглядів: 401 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
ВИНИКНЕННЯ ЗОЛОТОЇ ОРДИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ ДО ЇЇ СКЛАДУ
У результаті монголо-татарської навали 1237–1242 рр. землі Русі потрапляють під протекторат Монгольської імперії. Ця держава, виникнувши наприкінці ХІІ ст. у центральноазіатських степах, у ХІІІ ст. включала до свого складу простори від Китаю і Тихого океану до Русі і Чорного моря та від Південного Сибіру до Ірану, Близького Сходу й Індії. Управлінський апарат імперії був збудований за китайськими бюрократичними традиціями, військо – опора могутності великих ханів – за степовими зразками орди, військова влада була відділена від адміністративної. Моральним кодексом, збіркою законів і, одночасно, керівництвом для правителів слугувала т.зв. Велика Яса Чінгісхана. Імперія складалася з улусів, які ще за життя засновника держави Чінгісхана очолили його сини, а згодом – їхні нащадки. Західний улус належав старшому синові імператора – Джучі. Внаслідок завоювань його сина Батия, на базі Улусу Джучі виникає державне об’єднання, пізніше назване в літературі Золотою Ордою. Її столицею стало засноване Батиєм на Нижній Волзі місто Сарай. Причорноморські, приазовські і північнокавказькі степи, протягом тисячоліть історично пов’язані із землями України, були безпосередньо інкорпоровані до цієї кочової держави. Така саме доля спіткала землеробські і торговельні центри Криму, Поволжя і Середньої Азії – Солхат, Булгар, Хорезм тощо.


Розмістив: Admin 11 травень 2016 | Переглядів: 281 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Halych-Volyn Rus

After the fall of Kyiv Rus the principalities of Halych and Volodymyr-Volynsky grew and prospered in Western Ukraine. In 1199 they were united by Prince Roman Mstyslavovych, a gifted military leader into the Halych-Volyn Principality. His successor Prince Daniel (Danylo) of Halych (1228-1247) continued his father's work, further strengthening his state. He defended its independence against the Hungarians, Teutonic knights and Tatars. He was a subtle and cautious diplomat, and he promoted culture and developed the new cities of Lviv and Kholm.

In 1340 the state fell apart. Later Halychyna was incorporated into the Polish Kingdom and the Eastern Ukrainian territories fell to Lithuania. In 1569 the Polish-Lithuanian Commonwealth was formed. The long period of struggle of the Ukrainian people for their na­tional and social liberation began.



Розмістив: Admin 27 грудня 2015 | Переглядів: 300 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Дмитро

(близько 1190 – близько 1245)

У шерензі відважних полководців, які боролися з чужоземними загарбниками, особливе місце займає Дмитро, воєвода при князі Мстиславі Удалому під час його перебування в Галицькій землі, який потім служив Данилові Романовичу, правителю Галицько-Волинської держави. Саме йому в 1240-му році Данило Романович довірив оборону Києва від полчищ Батия.

Про походження, місце і час народження воєводи Дмитра майже нічого не відомо. Уперше він згаданий літописцем при описанні подій 1219 року, коли Мстислав Удалий зі своїм молодим зятем Данилом вів у Галицькій землі запеклу боротьбу з переважаючими силами угорців і поляків.

Дмитро був одним з воєначальників галицько-волинських полків у битві на берегах Калки, де воював разом із Мстиславом і Данилом. Довіра, яку відчував до нього Данило Романович уже будучи правителем об’єднаної Галицько-Волинської держави, свідчить про те, що Дмитро був його соратником протягом багатьох років і виявив себе як досвідчений і відважний воєначальник.


Розмістив: Admin 9 квітня 2013 | Переглядів: 1044 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Данило Галицький

(1201 – 1264)

князь Галицько-Волинського князівства, дипломат і полководець

В історії нерідко трапляється так, що все життя людини, наділеної видатними якостями, минає в боротьбі з несприятливими обставинами. За таких умов домогтися визнання здатні люди справді неординарні. Саме таким був князь Данило Романович Галицький.

Данило належав до старшої лінії роду Мономаховичів, найавторитетнішої і найвпливовішої гілки великокнязівського дому Рюриковичів. Усі його предки за батьківською лінією свого часу посідали київський престол. Через батька, діда й прадіда Данило за прямою лінією старшинства походив від Мстислава, старшого сина Володимира Мономаха. Уже саме походження Данила робило його, за династичними законами того часу, першорядною постаттю в “Мономаховому племені”. До цього варто додати і високе походження його матері, другої дружини Романа Мстиславича Ганни, дочки візантійського імператора Ісака II Ангела. І хоча Візантія вже переживала занепад (невдовзі по народженню Данила полчища хрестоносців захопили й розграбували православний Константинополь) , однак споріднення з імператорським домом підносило людину в очах усього християнського світу.


Розмістив: Admin 9 квітня 2013 | Переглядів: 2353 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Галицько-Волинська Русь (продовження)

Галицьке боярство являло собою історичний феномен, якого не знали інші князівства й землі Південної Русі. Хіба що бояри Новго рода -Великого, які майже щорічно виганяли свого князя й брали іншо го, могли помірятися з галицькими свавільністю, пихою й безмежним властолюбством. Історикам невідомий початковий етап становлення економ ічної й політичної сили бояр Галицького князівства. Подібно до й ого стольного града Галича, бояри якось несподівано з’являються на літописів та польських хронік. І з’являються вони вже сильними й пихатими.


Розмістив: Admin 25 січня 2013 | Переглядів: 2601 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Галицько-Волинська Русь

У середині XII ст. Київська Русь стрімко занурюється у вир фео дальної роздробленості. Канули в Лету колишня єдність і грізна для ворогів згуртованість Давньоруської держави. В IX – першій половині XII ст. все життя східнослов’янського суспільства зосереджувалось навколо Києва. За своїм політичним, економічним і культурним значенням Київ, неначе Монблан над Альпами, підносився над іншими руськими містами. Протягом кінця XI – першої пол овини XII ст. на Русі особливо активно розвивалося міське життя. Розбудовувалися старі міста: Новгород, Чернігів, Полоцьк, найперше сам Київ, виникали й набирали сили нові, серед яких особливо помітними були Галич і Владимир на Клязьмі. Феодальна верхівка тих міст прагнула до незалежності від Києва, домагалася політичної та економічної осібності своїх земель. Все це далося взнаки в середині ХII ст., коли Русь, одноосібна монархія, перетворилася на монархію федеративну, своєрідний союз багато в чому автономних князівств. Саме з середини XII ст. маємо можливість говорити про більш-менш автономне життя Волинського та Галицького князівств, що вкупі ставили Галицько-Волинську Русь.



Розмістив: Admin 25 січня 2013 | Переглядів: 1653 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

ЯРОСЛАВ, КНЯЗЬ ГАЛИЦЬКИЙ

Він був народжений для того, щоб панувати над багатьма тисячами людей. Син могутнього творця Галицького князівства Володимирка Володаревича й дочки угорського короля Коломана (ім’я її так і залишилось невідомим історикам) Ярослав був зовсім іншим, ніж його пихатий, жорстокий і підступний батько. Недарма й літописці, й незнаний співець «Слова о полку Ігоревім» удостоїли його однозначно високої оцінки: мудрий, добрий, освічений, чесний, поважав церкву й умів примусити сусідів і суперників на Русі поважати себе й свою землю.


Розмістив: Admin 24 січня 2013 | Переглядів: 2258 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

СПІВЕЦЬ МИТУСА

Ми майже нічого не знаємо про театральне й музичне мистецтво Київської Русі. Особливо про видовища. Наприклад, на фресках Софійського собору в Києві зображено акробатів, але немає впевненості в тому, що то давньоруські, а не візантійські артисти. Так само не ясно, візантійський чи руський орган намальовано на одній з тих фресок. Якщо вчені знають, що на Русі XI XIII ст. існувала історична література (літописи) й твори красного письменства, наприклад «Слово о полку Ігоревім», то майже нічого не відомо про співців, оповідачів билин, виконавців дружинних та історичних пісень. Тим ціннішою с коротка розповідь галицького літописця про знаменитого співця Митусу, людину незалежну й горду.


Розмістив: Admin 23 січня 2013 | Переглядів: 1131 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
[1] 2
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko Яндекс.Метрика
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ