|
|
 |
|
 |
| |  | |  | |
Храм Святого Пантелеймона
Церква
Святого Пантелеймона — єдиний і найстаріший із збережених храмів
Галицько-Волинського князівства, розташований у селі Шевченкове поблизу
сучасного Галича (Івано-Франківська область).
Обстежуючи 1909
року церкву Пантелеймона, Й. Пеленський знайшов на її фасадах численні
написи ХІІІ-ХVІІ ст. Один із найцікавіших стосується ХІІІ ст. і вказує
на час побудови пам’ятки. Цей напис міститься на південному фасаді
церкви, біля третього пілястра на висоті 1,50 м. від землі. Текст напису
складається з 8 рядків, видряпаних на кам’яному блоці гострим
предметом. Розшифрувавши його, дослідник зробив висновок, що фундатором
храму був Галицько-Волинський володар Роман Мстиславич, який на честь
свого діда, київського князя Ізяслава, християнське ім’я якого
Пантелеймон, збудував цю церкву. |
Розмістив: Admin 5 січня 2017 | Переглядів: 183 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
| | | | | |
Три великих кохання Михайла Булгакова: від шаленої пристрасті до принизливої зневаги
Ірина КОСОНОЦЬКА
Якось непомітно в Україні пройшов ювілей, а саме 125-річчя від дня народження, Михайла Булгакова.
Хтось
звинувачує його у нелюбові до України, а хтось просто не вважає його
українським письменником (так можна і Гоголя віддати, бо він писав
російською мовою).
Зрештою, не вина України, що син відрікся матері,
забув, із чийого лона вийшов, чиїм хлібом був вигодуваний, чиї
університети пройшов. Горе сину, який забув матір...
Проте, що б не
казали й не писали про письменника, так описати Дніпрові кручі,
Володимирську гірку, вулиці Києва могла тільки залюблена в рідне місто
людина, а політичні погляди...
|
Розмістив: Admin 5 січня 2017 | Переглядів: 122 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| | | | | |
Пророк землі нашої: Довженко передбачив події у Криму та на Донбасі
Ірина КОСОНОЦЬКА
Напередодні
60-річчя від дня смерті (25 листопада 1956 р.) нашого, а на загал і
всесвітнього митця — Олександра Довженка, ім’я якого внесено до списку
найвизначніших режисерів світу, як не згадати його щоденник, наповнений
тяжким смутком і невеселими роздумами про долю Батьківщини.
Передчуваючи
скору смерть, прохав, заклинав пустити його на рідну землю, бодай по
смерті: «Пишу, розлучений з народом моїм, з матір’ю, з усім, з батьковою
могилою, з усім-усім, що любив на світі над усе, чому служив, чому
радувався. Я ніби навіщував собі недолю в творах. Прощай, Україно.
Прощай, рідна, дорога моя земле-мати. Я скоро помру. Умираючи, попрошу
вирізати з грудей моїх серце і хоч його одвезти і десь закопати на
твоєму лоні під твоїм небом. Прийми його. Воно тобі весь вік молилось,
не проклинаючи ні однієї з чужих земель». |
Розмістив: Admin 5 січня 2017 | Переглядів: 140 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
|
|
|
|
 |
|
 |
|
 Опитування |
|
|
|
|
|
| Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями? |
|
|
|
 |
|
 |
|
Категорії
Підкатегорії
Популярні
Вхід на сайт