Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 
Політичні та філософські пам’ятки часів Київської 
Трактати польсько-литовської доби (Віталій з Дубна 
Суспільно-політична думка козаччини (Григорій Сков 
Кирило-Мефодіївське братство, Тарас Шевченко 
Молода Україна (тарасівці, Леся Українка, Іван Фра 
Суспільно-політична думка в Україні в 1920 – 1991 
Головні проблеми сучасної суспільно-політичної дум 



В’ЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ

(1882 – 1931)

В. Липинський – історик, соціолог, політик, публіцист, народився в с. Затурцях на Волині. Він виходець з польського шляхетського роду, зайшлого в Україну у XVIII ст. Гімназію закінчив у Києві, де увійшов до української середньої шкільної громади і відтоді усвідомив себе українцем. Після університетських студій у Кракові й Женеві (історія, агрономія) оселився у своєму маєтку на Уманщині й працював над поверненням до українства сполонізованої шляхти. Липинський виходив із концепції «хлопоманів», але прагнув, щоб шляхетська верства стала у своїй політичній свідомості українською без декласації й утрати свого корпоративного існування; ці зусилля Липинського мали лише частковий успіх. Він був ініціатором таємних підготовчих доходів над створенням за кордоном Російської імперії українського політичного центру, з чого згодом народився Союз Визволення України.

Під час першої світової війни Липинський як старшина резерву служив у російській армії. У 1917 р. він організував свою військову частину в Полтаві, але його діяльність не знайшла підтримки Генерального секретаріату Військових Справ, де до нього ставилися з недовір’ям. Це викликало у Липинського розчарування українською революційною демократією, яку він визнав за недозрілу до державного будівництва. У 1917 р. Липинський взяв участь в організації Української Демократичної Хліборобської партії і опрацював для неї програму, основою якої була оборона державного суверенітету України та збереження права власності на землю. За гетьманату Лапинський був послом України у Відні і залишався на цьому посту до червня 1919 р.

В еміграції жив у Австрії, за винятком 1926 – 1927 pp., коли керував кафедрою історії української державності в українському Науковому Інституті в Берліні. На цю добу припадає найінтенсивніша діяльність Липинського. У 1920 р. вийшла його монографія «Україна на переломі 1657 – 59». З ініціативи Липинського була створена політична організація орденського типу – Український Союз Хліборобів-Державників (УСХД). Пізніше Липинський був лідером та ідеологом консервативно-монархічного табору, який знайшов прихильників як серед української еміграції, так і в Західній Україні. В 1930 р. внаслідок конфлікту з гетьманом Скоропадським на тактичному й ідеологічному тлі Липинський проголосив УСХД розпущеним і з невеликою групою прихильників створив нову організацію «Братство Українських Клясократів-Монархістів». Липинський, що багато років хворів на туберкульоз легенів, помер у санаторії близько Відня; похований у рідному селі Затурцях.

Нижче подано працю Липинського за виданнями: Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Нью-Йорк, 1954.



Розмістив: Admin 2 лютого 2012 | Переглядів: 2503 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

(1871 – 1913)

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), видатна українська поетеса і громадська діячка, народилася в місті Новограді-Волинському (тепер Житомирської області). Мати її, українська письменниця Олена Пчілка, – сестра М. Драгоманова. Дитячі роки Лесі Українки пройшли на Волині. Виховувалася вона в колі передової української інтелігенції – родин М. Старицького, М. Лисенка. Здобула широку освіту; володіла багатьма мовами (німецькою, французькою, англійською, італійською, грецькою, польською, болгарською та ін.), добре знала історію, світову літературу й мистецтво, була обізнана з різними філософськими системами.

Світогляд Лесі Українки формувався під впливом філософсько-соціологічних поглядів Т. Шевченка, І. Франка. Не обминув її і певний період зацікавленості ідеями марксизму в його небільшовицькому тлумаченні, і через те вона залишилася на позиціях послідовного демократизму, намагаючись поєднати справу національної свободи зі справою соціальної свободи, захист прав нації з захистом прав людини, особистості.

Уривки з праць Лесі Українки подано за виданням: Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. К., 1977. Т. 8.



Розмістив: Admin 2 лютого 2012 | Переглядів: 1363 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ ВИННИЧЕНКО
(1880 – 1951)
В. К. Винниченко – видатний український письменник, публіцист, політичний і громадський діяч. Народився у 1880 р. в с. Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині. Матеріальне становище сім’ї не дало змоги Винниченку закінчити гімназію. Він починає працювати наймитом у поміщицьких маєтках.
Пізніше, склавши екстерном іспити за курс гімназії, В. К. Винниченко стає студентом юридичного факультету Київського університету. Він активно включається в політичне життя, вступає до Революційної української партії ((РУП) З 1905 р. РУП починає називатися Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)). За участь у студентських заворушеннях (лютий 1902 р.) та активну пропагандистську роботу серед робітників і селян Києва і Полтавської губернії був виключений з університету без права вступу до іншого навчального закладу і заарештований.
Незважаючи на наступні арешти, постійний нагляд поліції, В. К. Винниченко продовжує активну революційну діяльність. Під партійними псевдонімами «Де-де», «Владен», «Вальдемар», «Грицько» він стає широко відомим в партійних колах УСДРП, серед прогресивної громадськості і студентської молоді.
У 1910 р. В. Винниченко змушений був емігрувати. Перебуваючи за кордоном, входив до складу «Паризької Української Громади».
Активна політична діяльність В. К. Винниченка сприяла обранню його на посаду заступника голови Центральної Ради, а з червня 1917 р. він очолює її виконавчий орган – Генеральний секретаріат з одночасним виконанням обов’язків генерального секретаря внутрішніх справ. В. К. Винниченко – автор більшості актів УHP. Як політичний діяч він еволюціонує від «культурно-національної автономії» у складі Російської федерації до відродження української державності.
Після встановлення в Україні радянської влади В. К. Винниченко у 1919 р. виїжджає до Австрії. У Відні організовує Закордонну групу українських комуністів, друкує газету «Нова доба». Його не покидає думка про повернення в Україну. У травні 1920 р. він прибув до Москви і дістав пропозицію зайняти пост заступника голови Раднаркому УСРР з питань освіти, але згодом відмовляється від запропонованої посади і назавжди покидає батьківщину.
Активна революційна і політична діяльність В. К. Винниченка органічно пов’язана з літературною діяльністю. Як письменник він стає відомим з 1902 р. після публікації оповідання «Краса і сила». При підтримці І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки В. К. Винниченко згодом розкривається як глибокий дослідник морально-психологічного стану представників різних соціальних верств українського суспільства на рубежі XIX – XX ст. Специфіка творчого процесу В. К. Винниченка, яка спиралася на спостережливість, емоційність, багату творчу уяву, широку ерудицію, робить і сучасного читача небайдужим до тих складних подій, через які письменник провів героїв романів «По-свій!», «Божки», «Рівновага», «Записки кирпатого Мефістофеля», п’єс «Чужі моди», «Базар», «Брехня», «Натусь», «Дізгармонія» та ін.
Останні тридцять років життя В. К. Винниченко провів в еміграції. Він неодноразово, на жаль безрезультатно, порушував перед Сталіним і ЦК КП(б)У питання про повернення в Україну. Політичну і громадянську активність В. К. Винниченко зберіг до останніх років життя, свідченням чого є роман «Слово за тобою, Сталіне!», який він розпочав у лютому 1950 р.
Помер Володимир Кирилович Винниченко у 1951 р. у французькому містечку Мужен поблизу Канн, де і похований.
Уривки з праць Винниченка подано за виданнями: Винниченко В. Боротьба за державність України // Відродження нації: У 3 т. – К.; Відень, 1920; Винниченко В. Морально-естетична позиція // Про мораль пануючих і мораль пригноблених: Одвертий лист до моїх читачів і критиків. – Львів, 1911; Винниченко В. Спостереження непрофесіонала. Марксизм і мистецтво // Дзвін. – 1913. – № 12.


Розмістив: Admin 1 лютого 2012 | Переглядів: 1222 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ ЗЕНЬКОВСЬКИЙ
(1881 – 1962)
В. В. Зеньковський закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, де потім працював доцентом та професором. У часи громадянської війни в Україні входив до складу українського уряду Скоропадського. 1919 р. емігрував до Югославії, де викладав філософію у Белградському університеті. Потім працював у Празі, а з 1926 р. – у Парижі професором Богословського інституту. В 1942 р. прийняв священство.
Основні праці: «Сучасний стан психофізичної проблеми», «Проблема психічної причинності», «Психологія дитинства», «Російські мислителі і Європа», «Історія російської філософії» (у 2-х т.), «Основи християнської філософи» (у 2-х т.).
Уривки подані за виданням: Зеньковский В. Проблема психической причинности. – К., 1914.


Розмістив: Admin 1 лютого 2012 | Переглядів: 1301 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО
(1856 – 1916)
І. Я. Франко, письменник, учений і громадський діяч, революційний демократ, народився в с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області в сім’ї коваля. У 1857 р. закінчив гімназію в Дрогобичі і вступив на філософський факультет Львівського університету. У 1877 р. був заарештований за соціалістичну пропаганду.
При підтримці М. Драгоманова став одним з організаторів радикальної партії з демократичною програмою. У 1893 р. захистив докторську дисертацію у Віденському університеті. Наукова й літературна спадщина Франка величезна й різноманітна. У своїх працях він зосереджується на філософських роздумах над питаннями добра і зла, дружби, громадського обов’язку, сенсу людського життя. Велику увагу приділяв політико-філософським проблемам: герой і натовп, вождь і маса, особа і колектив.
Уривки з праць Франка подано за виданням: Франко І. Я. Зібр. творів: У 50 т. К., 1976 – 1984.


Розмістив: Admin 22 січня 2012 | Переглядів: 2963 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
ВОЛОДИМИР ВІКТОРОВИЧ ЛЕСЕВИЧ
(1837–1905)
В. В. Лесевич, один з найвизначніших позитивістів другої половини XIX – початку XX ст., народився на Полтавщині. Навчався в Петербурзькому інженерному училищі та в Академії генерального штабу, служив на Кавказі. Після виходу у відставку, в 1864 р. відкрив у себе на батьківщині школу для селян з українською мовою навчання. Мав тісні зв’язки з народницьким рухом, за що відбував заслання в Сибіру. У різний час співпрацював у журналах «Отечественные записки», «Русское богатство», «Русская мысль». Деякі свої публікації підписував псевдонімом «Украинец».
Основні праці: «Спроба критичного дослідження основоначал позитивної філософії», «На¬риси розвитку ідеї прогресу», «Позитивізм після Конта», «Від Конто до Авенаріуса», «Емпіріокритицизм як єдина наукова точка зору», «Філософія історії на науковому грунті (Нарис із історії культури XIX століття)».
Уривки подаються за виданням: Лесевич В. В. Собрание сочинений. М., 1915. Т. 1–2.


Розмістив: Admin 22 січня 2012 | Переглядів: 1690 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО
(1814–1861)
Т. Г. Шевченко, геніальний український поет, мислитель, художник, народився в сім’ї селянина-кріпака. Рано залишився сиротою. Наймитував і вчився грамоти у дяка. У 1838 р. був викуплений з кріпацтва. Тоді ж його було прийнято до Академії мистецтв у Петербурзі. Після повернення в Україну у 1846 р. він вступив до Кирило-Мефодіївського товариства. Через рік його заарештували і заслали в солдати , в Оренбурзький окремий корпус, а згодом – у віддалене Новопетровське укріплення. Тільки в 1857 р. його звільнили з заслання. У 1859 р. Шевченко дістав дозвіл виїхати в Україну. У липні поета знову заарештували і після допиту в Києві хоча й звільнили, але зобов’язали негайно виїхати до Петербурга.
Особиста доля поета була трагічною, але в його велетенській постаті втілилася не лише трагедія, а й надія української нації, символом якої він став. Шевченко поставив у літературі кардинальні питання суспільного життя, зробив її знаряддям виховання національної свідомості. Глибоко національна творчість Шевченка за своїм значенням виходить далеко за межі національної культури і є надбанням культури всесвітньої.
Оскільки філософські погляди Шевченка потребують аналізу всієї його творчості під цим кутом зору, що неможливо в хрестоматійному виданні, вважаємо доцільним подати аналітичний матеріал Д. Чижевського за виданням: Чижевський Д. Нариси з історії філософи на Україні. Нью-Йорк, 1991.


Розмістив: Admin 22 січня 2012 | Переглядів: 2605 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
ПЕТРО ДМИТРОВИЧ ЛОДІЙ
(1764 – 1829)
П. Д. Лодій, український і російський просвітитель, філософ і юрист, народився в с. Збой Земплинського Комітату (ЧСФР). Працював професором Львівського (1787 – 1802), Краківського (1802 – 1803) університетів, Петербурзького педагогічного інституту (1804 – 1819) й університету (1819 – 1829). У Львівському університеті на українському відділі викладав тогочасною українською книжною мовою логіку, метафізику та моральну філософію. Крім того, польською мовою викладав чисту і прикладну математику та нумізматику. У Краківському університеті за конкурсом посів кафедру логіки, метафізики та моральної філософії. У 1803 р. був запрошений до Петербурга, де завідував кафедрою логіки, метафізики і моральної філософії у Петербурзькому педагогічному інституті, який у 1819 р. перетворено в університет. В університеті Лодій обіймав посаду декана філософсько-юридичного факультету, завідував кафедрою теоретичної і практичної філософії (з 1819 до 1821 р. та природного права (з 1821 до 1829 p.).
Основними працями Лодія є «Логические наставления, руководствующие к познанию и различению истинного от ложного» (СПб, 1815) і «Теория общих прав, содержащая в себе философское учение о естественном всеобщем государственном праве» (СПб, 1828). Крім того, він переклав ряд праць (Баумейстер Христиан. Наставления любомудрия правоучительного. Львов 1790; Цейлер Франц. Естественное частное право, СПб, 1809; Фейербах Пауль. Уголовное право, Ч. 1. СПб, 1810).
У Львівській науковій бібліотеці АН України зберігаються рукописні праці Лодія під шифром НД 348. Це тексти лекцій, які він читав у Львівському університеті. Найбільший інтерес становлять рукописи «Наставления логики» (50 арк.) та «Краткое введение в метафизику» (32 арк.).
Лодій був деїстом. Пропагував і водночас критикував учення Канта, просвітників. Його філософські погляди здалися адміністрації такими, що підривають основи держави і церкви. У 1821 р. «Логические наставления» були визнані політично шкідливими, тому книжку заборонили, а її автора усунули від викладання філософії та звільнили з посади декана. У зв’язку з цим великі рукописні праці Лодія «Полный курс философии» та «Естественное право народов» не були видані і до сьогодні не віднайдені.


Розмістив: Admin 22 січня 2012 | Переглядів: 1885 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
ПАМФІЛ ДАНИЛОВИЧ ЮРКЕВИЧ
(1827 – 1874)
П. Д. Юркевич, найвизначніший український філософ XIX ст., народився на Полтавщині в сім’ї священика. Навчався в Полтавській семінарії, а потім и Київській духовній академії (1847 – 1851), після закінчення якої продовжив наукову діяльність у її стінах. У 1858 р. стає екстраординарним професором. З 1861 р. – професор, а з 1869 р.– виконуючий обов’язки декана історико-філологічного факультету Московського університету.
Основні праці: «Ідея», «Серце і його значення в духовному житті людини, за вченням слова Божого», «Із науки про людський дух», «Матеріалізм і завдання філософії», «З приводу статей богословського змісту, вміщених в «Філософському лексиконі» (Критично-філософські уривки)», «Мова фізіологів і психологів», «Розум за вченням Платона і досвід за вченням Канта», «Читання про виховання», «Курс загальної педагогіки».
Всі уривки даються за виданням: Юркевич П. Д. Философские произведения. М., 1990.


Розмістив: Admin 22 січня 2012 | Переглядів: 3916 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
ПАМФІЛ ДАНИЛОВИЧ ЮРКЕВИЧ
(1827 – 1874)
П. Д. Юркевич, найвизначніший український філософ XIX ст., народився на Полтавщині в сім’ї священика. Навчався в Полтавській семінарії, а потім и Київській духовній академії (1847 – 1851), після закінчення якої продовжив наукову діяльність у її стінах. У 1858 р. стає екстраординарним професором. З 1861 р. – професор, а з 1869 р.– виконуючий обов’язки декана історико-філологічного факультету Московського університету.
Основні праці: «Ідея», «Серце і його значення в духовному житті людини, за вченням слова Божого», «Із науки про людський дух», «Матеріалізм і завдання філософії», «З приводу статей богословського змісту, вміщених в «Філософському лексиконі» (Критично-філософські уривки)», «Мова фізіологів і психологів», «Розум за вченням Платона і досвід за вченням Канта», «Читання про виховання», «Курс загальної педагогіки».
Всі уривки даються за виданням: Юркевич П. Д. Философские произведения. М., 1990.


Розмістив: Admin 22 січня 2012 | Переглядів: 2062 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
1 2 3 [4] 5 6 7 8 9
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko Яндекс.Метрика
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ