ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКА ДОБА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ. ПОЧАТКИ
КОЗАЧЧИНИ
Друга
половина ХІV ст.- перша половина ХVІІ ст. були періодом, коли долю України
визначали спочатку Литва, а потім Польща, а там турки з татарами. Панівні
верстви князівства Литовського та Річі Посполитої поступово здійснювали
політику ліквідації залишків автономності українських земель. Внаслідок
Люблінської унії 1569 р. особливо посилився національно-релігійний та
соціальний гніт. Проте політика колонізації викликала піднесення руху опору народу
України, пробудження національної свідомості українського народу, його
духовного злету та інтелектуального розвитку. Козацтво стало ключовою постаттю
в національній свідомості українців, в історії України.
Розумінню
і вивченню цих проблем сприятиме знайомство з документами і матеріалами з цього
історичного періоду. Так, Литовські статути, що складені на підставі
великокнязівських привілеїв, жалувальних грамот, звичаєвого права - це кодекс
феодального права Литовської держави ХVІ ст., в якому відбилося прагнення
феодалів зміцнити права на землеволодіння і поневолення селян. Документи Устави
на волоки розкриває, як здійснювалось руйнування старовинного аграрного ладу,
коли основою великокнязівського господарства ставав фільварок, а землі
поділялись на волоки ( ділянки площею 30 моргів), що хоч і не повністю, але
руйнувало сільську громаду, зміцнювало феодальну залежність селян.
Документ
про об'єднання Польщі і Литви в Річ Посполиту дає уявлення про мету унії та
структуру держави. Ряд документів присвячено проблемі української культури. |