Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Більшівці. Мале містечко захоплює історичним колоритом (ФОТО)
Не багато збереглось в Україні містечок, де в гармонійному поєднанні переплелися епохи. Одне з них – Більшівці Галицького району. Тут минуле й сучасність одне одному не заважають і досі.
Монастирський комплекс вражає і нині
За 7 км від Галича, де Бережанські гори підходять до Дністра, серед озер і пагорбів, між річками Нараївка та Гнила Липа, лежить невеличке селище Більшівці.
Вперше ця місцевість згадується в актах Галицького суду в 1402 році. Проте археологічні дослідження свідчать, що поселення тут існувало ще в добу неоліту.
Власне Більшівці утворилися в результаті переселення частини мешканців сіл. Прийнято вважати, що то були вихідці з Бовшева, села, яке згадується ще в Іпатіївському літописі.
Так, на думку дослідника Михайла Худаша, первісна назва Болшовець – «маленький Болшовь» – уже говорить про те, що поселення заснували вихідці із села «Болшовь». Більшість краєзнавців вважає, що топонім Більшівці якраз і означає переселенців із Бовшева, можливо, після знищення села ординцями або якогось стихійного лиха. Спочатку поселення ще не мало своєї назви і навколишні люди могли для зручності так і казати – «піти до бовшівців». Пізніше назва закріпилась як офіційна. Перейменування ж Болшева у Болшовець (Більшівці) зумовлено подальшим збільшенням його розмірів.
За легендою ж Олександра Береговського, колишнього керівника Національного заповідника «Давній Галич», назва селища пов’язана з нащадками біблейського Ноя.
«Вийшовши з ковчега, Ной зі своїми синами розійшлися у різні кінці світу шукати землі, на якій вони могли б жити. Через багато століть правнуки Яфета прийшли в межиріччя Дністра та Липи і заснували там свої поселення. Називалися вони Буш та Вец. І відтоді цей терен носить назву Бущівець (Болшовець, Більшівці)».
Втім, містечком Більшівці стали вже у 1590 році – розбудувавшись навколо князівського замку Казановських. Саме з представником цієї родини – Мартином Казановським, пов’язують і cпорудження дерев’яного костелу та монастиря кармелітів у 1625 році. Через 100 років тут же змурували костел Благовіщення.
Монастирський комплекс і нині красується на високому пагорбі, його силует створює своєрідний орієнтир у панорамі селища та надає особливого архітектурного колориту. Костел Благовіщення – один із найяскрасивіших зразків пізньобарокової архітектури ХVIII cтоліття сакрального мистецтва Галичини.
Головний фасад костелу, прикрашений двома вежами з нішами для скульп­тур, має зразки у північній Італії. При декоруванні інтер’єру надавалось значення бароковому живопису. Збережені також і фрескові розписи, які зробили одразу після будівництва костелу.
Ще у ХІХ столітті монастир у Більшівцях був у Галичині одним із провідних. Про це свідчить велика кількість документів. За описом 1788 року тутешній архів налічував 701 том найрізноманітніших матеріалів. Відомо також, що при монастирі була школа.
Ще й досі сюди щорічно звідусіль йдуть прощі до чудотворного образа Матері Божої. Час від часу в келіях монастиря читають лекції, проводять реколекції викладачі Українського католицького університету. Нещодавно, 14-15 жовтня, у цих стінах науковці з Польщі провели конференцію на тему «Договір Пілсудського-Петлюри».
Окрім костелу кармелітів, у містечку з 1782 року діяла дерев’яна церква Різдва Христового. Її фундатором став представник полонізованої вірменської родини – Валеріан Кшечунович, на той час – власник містечка. На жаль, церква була зруйнована, але на її місці, за проектом українського архітектора Василя Нагірного, у 1905 році змурований новий храм. Цікаво, що освячував церкву в 1906 році сам митрополит Андрей Шептицький.
Найважливішою оздобою храму нині є дерев’яний іконостас авторства Антіна Монастирського – різьблений, позолочений, він зберігся з 1920-х років.
Прикрашає селище і колишня садиба-палац Кшечуновичів. Разом з великим парком, що розкинувся навколо неї, садиба творить єдиний ансамбль. Парк закладений в англійському стилі, займав понад 10 га землі. Садибу з усіх боків оточували зелені, завжди підстрижені газони, а ще вона потопала у розмаїтті запашних квітів. Верхню частину парку перетинала широка алея, обсад­жена рожевими акаціями – для проїзду карет від воріт до парадного двору. Через весь парк пробігали стежини для тих, хто хотів помилуватись його красою, зустрітися з живими мешканцями: сарнами, лисами, зайцями.
В інтер’єрі палац мав багато родинних портретів і стильових меблів, які після Першої світової власники вивезли до Львова. Взагалі, до 1939 року тут панувала гармонія… Зараз у палаці притулок для людей похилого віку, частково зберігся і парк, де між деревами красуються чудові скульптури. В цьому місці начебто все завмерло, відчувається подих минулого.
До 1939 року в садибі Кшечуновичів панувала гармонія
У 1995 році один із синів Кшечуновича – Андрій – відвідав палац і дуже тішився тому, що батьківський маєток пережив війну і досі служить людям.
Занурюючись в історію Більшівців, не можна оминути увагою національність, яка ще в другій половині ХІХ століття складала 70 % тутешнього населення. Євреї оселились у містечку ще у 1635 році. Заробляли на життя в основному дрібною торгівлею та ремеслом. На початку ХХ століття тут діяли єврейські організації й товариства, каса взаємодопомоги, партії, організації, банки. Працювала школа і бібліотека. Релігійне, культурне та громадське життя Більшівців було дуже жвавим – аж до Другої світової війни.
Єврейська громада залишила по собі й цінну пам’ятку історії – синагогу. Її спорудили у ХVIII cтолітті, потім кілька разів перебудовували. Синагога являє собою прямокутну цегляну будівлю з первісними дерев’яними конструкціями. Вона й нині стоїть у цент­рі селища – сьогодні це Народний дім.
У синагозі сьогодні Народний дім
Наприкінці ХІХ століття в містечку жило 3500 людей: 500 римо-католиків, 1000 греко-католиків і 2000 юдеїв. Тут були пивоварний і спиртові заводи, млин, цегельня, цехові майстерні бляхарів, кравців, шевців, каса позичкова…
Сьогодні Більшівці – історичне селище, що увібрало в себе різні періоди та різні етнічні групи – українців, поляків, євреїв, вірмен. Збережені пам’ятки історії та архітектури продовжують функціонувати. Збережений і просторово-ландшафтний уклад, і специфічний пейзаж, і колорит малого містечка. Тут усе дихає старою Галичиною.
Андрій Гусак
Джерело

 (голосів: 1)

Автор: Admin 2 листопада 2017 | Переглянуто: 82 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko Яндекс.Метрика
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ