|
|
 |
|
 |
| |  | |  | |
Етнокультурний
склад населення. Трипільська культура. Побут і матеріальна культура
населення на території України в епоху енеоліту.
Світ землеробів
На
теренах України за часів енеоліту землеробське населення мешкало
переважно в її правобережній лісостеповій частині, що було зумовлено
близькістю до Балканського центру, а також природними умовами,
сприятливими для вирощування основних злакових культур.
Найбільшу
територію від Пруту до Дніпра протягом усього енеоліту займало населення
трипільської культури. На північному заході змінюючи одне одного
мешкали племена лендельської культури, культури лійчастого посуду і
культури кулястих амфор. У Закарпатті населення відоме за пам’ятками
полгарської і баденської культур, а у пониззі Дунаю мешкали племена
культури Болград-Алдень.
Трипільські племена. Від початку IV – до
середини III тис. до н. е. практично вся лісостепова смуга Українського
Правобережжя була заселена племенами трипільської культури, що отримала
назву від поселення біля с. Трипілля на Київщині, відкритого і
дослідженого В. В. Хвойкою наприкінці минулого століття. Саме тоді
(1889) на теренах Румунії біля с. Кукутені поблизу м. Ясси Г. Буцуряну
було відкрито багатошарове поселення, що стало широко відоме після
розкопок Г. Шмідта у 1909–1910 рр. і дало назву західному варіанту цієї
культури (Schmidt Н. Cucuteni in der Oberen Moldau, Rumаnien. – Berlin;
Leipzig, 1932.). Отже, культура має подвійну назву – Кукутені –
Трипілля. |
Розмістив: Admin 16 вересня 2016 | Переглядів: 2090 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
 |
|
 |
|
|
|
| | | | | |
Антропологічний склад населення неолітичної епохи на території України
Фізичний
тип населення неоліту вивчено досить досконало, але, на жаль, це
стосується тільки окремих територій – Надпоріжжя і частково Лівобережної
України.
Люди, що мешкали у Надпоріжжі – Приазов’ї, відзначалися в
цілому винятковою масивністю, добре розвинутим м’язовим рельєфом, надто
широким, середньої висоти орто- або мезогнатним обличчям. Вони були
достатньо високого зросту (172–174 см) і більш довгоногі, ніж будь-який
із сучасних народів (Дебец Г. Ф. Физический тип людей днепро-донецкой
культуры // СА. – 1966. – № 1. – С. 14–22.). Масивність підкреслювалась
також і надзвичайним поєднанням ознак в будові статури – кістки кінцівок
масивні, довгі і дуже товсті. |
Розмістив: Admin 15 вересня 2016 | Переглядів: 760 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| | | | | |
Духовна культура неолітичної епохи на території України
Чільне
місце у вивченні історії неолітичного населення України займають дані
про релігійні уявлення, звичаї та образотворче мистецтво. Лише частково
вони наявні в археологічному матеріалі. У населення з виробничим
господарством велику роль у житті відігравали обряди господарського
циклу. Найважливіші з них були пов’язані з сівбою, збиранням врожаю,
відгоном худоби на пасовиська та поверненням її звідти. Однак
археологічні матеріали дають можливість упевнено віднести до
археологічного культу родючості лише статуетку, що зображує вагітну,
жінку, яка збереглася на поселенні керешської культури. Не виключено, що
у різних ритуалах, пов’язаних із цим самим культом, використовувались
також антропоморфні та зооморфні посудини. Антропоморфний посуд
виготовляло населення культури мальованої кераміки. Одна з таких чаш
стояла на двох товстих ногах, на іншій – валиками з глини було позначено
контури обличчя, вуха та груди. Зооморфну посудину знайдено на
поселенні культури лінійно-стрічкової кераміки Незвисько. Вона була
прикрашена наліпами у вигляді стилізованих голів із ріжками, що, мабуть,
зображували бика. |
Розмістив: Admin 15 вересня 2016 | Переглядів: 1250 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| | | | | |
Суспільний устрій неолітичної епохи на території України
Вивчення
суспільного устрою неолітичного населення України є досить складною
проблемою, що пов’язано передусім з обмеженістю джерел. Практично бракує
повноцінних денних про неолітичні поселення, їхню величину,
планіграфію, а також чисельність, розміри та форму жител. Важливу
інформацію звичайно надають матеріали могильників, відомі лише для
дніпро-донецького та маріупольського населення. Складність проблеми
зумовлена також нерівномірністю економічного розвитку неолітичних
мешканців України, що виключає одноманітність їхньої соціальної
організації.
В цілому рівень розвитку продуктивних сил за доби
неоліту не давав можливості невеликим групам людей існувати автономно
від суспільства протягом тривалого часу. Періодично виникали
господарські та демографічні кризи, що змушували людину шукати вихід з
них в організації широкої соціальної сітки. Зросла осілість, і поряд із
цим постала проблема успадкування власності, передусім права на
володіння землею в суспільствах із розвинутим землеробством. Тому
чоловіки починали підшукувати собі дружин не у відокремлених громадах,
як це було раніше, а у найближчому сусідстві чи навіть у самій громаді,
що посилювало ізоляцію громад та їхню внутрішню консолідацію. Так, на
кордонах контактів населення різних культурно-історичних спільностей,
основою господарства яких були мисливство та рибальство (або мисливство
та скотарство), виявлено пам’ятки з синкретичною матеріальною культурою.
Наприклад, е поселення, в керамічних комплексах яких поєднано риси
азово-дніпровських та києво-черкаських традицій або сурських та
нижньодонських. Здебільшого такі поселення фіксують, ймовірно, існування
громад із представників двох культурних груп, у тому числі і такі, що
складалися внаслідок змішаних шлюбів. Зовсім інша картина простежується
по матеріалах пам’яток контактних зон з носіями культур
лінійно-стрічкової та мальованої кераміки, у господарстві яких значну
роль відігравало землеробство. На цих поселеннях знайдено лише поодинокі
інокультурні предмети, бракує даних про тісні зв’язки з оточуючими
інокультурними мешканцями, насамперед мисливцями та рибалками. |
Розмістив: Admin 15 вересня 2016 | Переглядів: 888 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| | | | | |
Побут і господарство неолітичної епохи на території України
Специфіка
природно-кліматичних зон України разом з культурними традиціями
зумовили існування в Україні декількох груп неолітичного населення з
різними типами господарської діяльності.
Носії культури кереш,
мальованої та лінійно-стрічкової кераміки, що займали лісостепові райони
та передгір’я Карпат, мали комплексне виробниче господарство з
землеробством із застосуванням мотики для обробки землі та
м’ясо-молочним скотарством. Водночас вони приділяли велику увагу
мисливству. Нижньодонське та азово-дніпровське населення маріупольської
області також мало комплексне виробниче господарство, у якому, однак,
переважало скотарство при збереженні важливої ролі мисливства. Така
спеціалізація загалом пояснюється природно-кліматичними умовами
південних районів степової зони – основної території їхнього існування.
Господарство сурського, дніпро-донецького, кримського та
буго-дністровського населення, що залишило південнобузький варіант цієї
культури, загалом необхідно визначити як привласнююче з елементами
раннього землеробства та скотарства, коли протягом довгого часу окремі
запозичення культурних рослин та свійських тварин разом з новими
навичками інтегрувалися в культурні традиції цього населення. Ці процеси
розтяглися майже на 1000 років і закінчилися асиміляцією неолітичного
населення носіями енеолітичних культур з розвинутою виробничою
економікою. Побут населення з ямково-гребінцевою керамікою повністю визначався привласнюючими галузями господарства, що зберігатися у нього до доби бронзи. |
Розмістив: Admin 14 вересня 2016 | Переглядів: 2249 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| | | | | |
Неолітична епоха на території України
Протягом
мезоліту помітно стабілізується склад населення України. Чіткішою стає
культурно-історична карта, на якій збільшується кількість археологічних
культур, генетично пов’язаних поступовим розвитком із попередніми та
наступними культурно-історичними спільностями в окремих екологічних
нішах. Поступово виникають більш-менш стабільні соціально-економічні та
етнічні угруповання, що розселяються на обмеженій території, яка згодом
стає зоною переважного їхнього господарського використання, а надалі –
їхньою племінною “власністю”.
Часткова стабілізація господарства,
соціального та культурно-історичного розвитку населення України в
мезоліті була зумовлена, насамперед, продуктивністю мисливства – завдяки
широкому розповсюдженню лука та стріл; розвитком ускладненого
збиральництва з широким застосуванням ефективних знарядь праці для
обробки його продуктів (зернотерок, товкачів, ступок і ін.), а також
сприятливими кліматичними умовами на початку голоцену. Своєю чергою
розвиток продуктивних сил спричинив зростання чисельності і щільності
населення, стабілізацію його етнічного складу, виникнення
соціально-економічних структур, які регулювали не лише внутрішні
стосунки у громаді, а й взаємини між громадянами різного рівня
спорідненості. |
Розмістив: Admin 14 вересня 2016 | Переглядів: 593 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| | | | | |
Суспільний устрій і духовна культура в епоху мезоліту на території України
Вище
було зазначено, що можливості відтворення соціально-економічних
стосунків за даними археології вкрай обмежені, однак не настільки, щоб
взагалі відмовитися уявити собі ймовірну структуру мезолітичного
суспільства. Вивчення соціально-економічних структур первісних громад у
сучасній археології спирається на багато чинників, основним серед яких є
рівень розвитку продуктивних сил, екологічні обставини, характер
розселення, структура поселень та господарсько-побутових комплексів.
Однак, зважаючи на це, необхідно ще зауважити, що достовірність
реконструкцій передусім залежить від досконалості відтворення природного
оточення та повноти дослідженості пам’яток регіона. Не виключена
можливість використання палеоетнологічних моделей, без яких у деяких
випадках взагалі неможливо обійтися, однак такі моделі ніяк не можна
механічно переносити на минувшину. |
Розмістив: Admin 13 вересня 2016 | Переглядів: 1643 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| | | | | |
Господарство в епоху мезоліту на території України
Основою
господарства мезолітичного населення були, як і раніше, мисливство та
збиральництво. Менше значення мало рибальство, частка якого, однак,
ближче до неоліту поступово зростала. Наприкінці мезоліту в степах
Північного Причорномор’я та Криму склалися передумови для виникнення
скотарства. Потребами цих життєдайних промислів була зумовлена вся
структура виробничої діяльності на поселеннях і стоянках: виробництво та
застосування знарядь праці, утилізація мисливської здобичі та продуктів
збиральництва, а в подальшому – рибальства та скотарства. Значною мірою
спрямованість господарства визначала характерні риси побуту та
загальний вигляд матеріальної культури. Водночас специфіка формування та
еволюція мисливсько-збиральницького господарства перебували у
первісному суспільстві в цілковитій залежності від природно-ландшафтного
оточення: рельєфу, флори та фауни. Ними в значній мірі зумовлювалися
напрям, методи та форма господарської діяльності, а також якість і
кількість життєдайних ресурсів. Так, рельєф здебільшого впливав на місце
розташування поселень або мисливських таборів, напрямки пошуків джерел
сировини для спорудження жител, виготовлення знарядь праці та предметів
побуту, засоби та характер полювання. Значною мірою методи і форма
ведення мисливського господарства визначалися складом тваринного світу,
промислової “кормової” території, тому що життєвий досвід, здобутий під
час полювання на окремі види тварин, стає важливим чинником ефективності
виробництва і консолідації первісних громад. Водночас рослинність і
тваринний світ були єдиним джерелом надходження продуктів харчування у
первісному суспільстві. |
Розмістив: Admin 13 вересня 2016 | Переглядів: 1871 | Коментарі: 0 | детальніше |
|
|
|
|
|
|
|
 |
|
 |
|
 Опитування |
|
|
|
|
|
| Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями? |
|
|
|
 |
|
 |
|
Категорії
Підкатегорії
Популярні
Вхід на сайт