Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Покрова. Козаки на іконі
У запорозьких козаків був особливий культ Богородиці-Покрови як заступниці та захисниці від ворога. Головна січова церква завжди була на честь Покрови. Її ікона була в кожному козацькому курені.
Зображували її й на хоругвах, під якими козаки виступали в походи. Перед кожним походом навколішки ставали на молитву до Пресвятої Богородиці - "Під Твою милість прибігаємо".
"Під час походу ці люди дотримуються тверезості, - пише французький інженер Ґійом Левассер де Боплан. - І якщо між ними трапляється п'яниця, отаман наказує викинути його в море. Окрім того, жодної горілки везти з собою не дозволяється, оскільки під час походів і експедицій вони високо цінують тверезість". По завершенні походу - незалежно від його успішності – козаки відправляли молебень на честь Божої Матері.
Саме на свято Покрови Пресвятої Богородиці, 14 жовтня, на козацькій раді січовики щороку обирали собі кошового отамана. За звичаєм, він мав двічі відмовитися від честі очолити "шановане товариство". Погоджувався після третьої пропозиції. Цим ніби підкреслював, що йде на цей уряд не з власної волі, а на прохання козаків. Новообраний кошовий дякував січовикам за честь і кланявся на чотири боки.
- Будь, пане, здоровий та гладкий. Дай тобі, Боже, лебединий вік і журавлиний крик, - відповідали запорожці та клали йому на голову шмат землі.
Цим підкреслювали підлеглість кошового отамана волі всього січового товариства.
Особливе пошанування Покрови Богородиці збереглося, коли козацтво створило свою державу – Гетьманщину. У ній у XVII-XVIII ст. квітне "козацьке бароко". Виникає й новий тип ікони - "Козацька Покрова". На ній під покровом-омофором Богородиці іконописці розміщують українських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків.
Донині в українських музеях ікон типу "Козацька Покрова" вціліло лише трохи більше десятка.
"Покров Богородиці" із зображенням Богдана Хмельницького і архієпископа Лазаря Барановича. Перша половина XVIII ст. Походить із Покровської церкви села Дешки, тепер Богуславського району Київської областi. Розмір - 88,5х60,5 см. Дошка, рiзьблення, левкас, темпера, олiя, срiблення, золочення Із фондів Національного художнього музею України, Київ
"Покров Богородиці" із зображенням Богдана Хмельницького і архієпископа Лазаря Барановича. Перша половина XVIII ст. Фрагмент із портретом гетьмана
"Покров Богородиці" із зображенням наказного гетьмана запорозьких козаків Івана Сулими та його правнука Семена Сулими, козацької старшини, царя та цариці. Між 1739–1741 роками - коли Семен Сулима отримав уряд переяславського полковника. Походить із Покровської церкви села Сулимiвка, тепер Бориспiльського району Київської областi. Розмір - 110х78см. Дошка, левкас, олiя, золочення, на обрамленнi – сріблення. Із фондів Національного художнього музею України, Київ
Іван Сулима зображений за спиною царя і дивиться прямо на нас
"Покров Пресвятої Богородиці" - ікона з аналою січової Покровської церкви. XVIII ст. Дерево, левкас, олія. Із фондів Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького
"Покров Пресвятої Богородиці" - ікона з аналою січової Покровської церкви. XVIII ст. Фрагмент із козаками
Ікона "Покрова Богородиці" із зображенням запорозьких козаків. Друга половина. XVII ст. Походить із міста Бахмач на Чернігівщині. Розмір - 51х38,5 см. Дерево, левкас, олія, сріблення, тонування під золото, рельєфне тиснення, різьблення. Із фондів Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Галагана
Ікона "Покрова Богородиці" із зображенням запорозьких козаків. Друга половина. XVII ст. Походить із міста Бахмач на Чернігівщині. Фрагмент
Іще один фрагмент цієї ж ікони
"Покров Богородиці" із зображенням невідомого козацького старшини - ліворуч у гурті. Середина XVII ст. Походить із села Саварка, тепер Богуславського району Київської областi. Розмір - 101х73 см. Дошка, левкас, темпера, золочення Із фондів Національного художнього музею України, Київ
"Покров Богородиці" із зображенням невідомого козацького старшини - ліворуч у гурті. Кінець XVII ст. Походить з села Кобижча, колись – містечко, нині - село Бобровицького району Чернігівської областi. Розмір - 134х75 см. Дошка, левкас, ритування, темпера, олія, сріблення, золочення Із фондів Національного художнього музею України, Київ
"Покров Богородиці". Кінець XVII ст. Фрагмент
"Покров Богородиці" із зображенням у натовпі козацької старшини та їхніх дружин у вбранні часів Гетьманщини - в кунтушах і корабликах. XVIII ст. Походить із с. Мала Бугаївка, нині - Васильківського району Київської області. За іншою версією - із Миргорода на Полтавщині. Розмір - 100х75 см. Дошка, левкас, темпера, золочення. Дерево, олія. Із фондів Національного художнього музею України, Київ
Дружини козаків у вбранні часів Гетьманщини - в кунтушах і корабликах. XVIII ст.
"Покров Богородиці" із зображенням чернігівського полковника Павла Полуботка. Перша половина XVIII ст. Первісно, напевно, була в дерев’яній Покровській церкві міста Новгород-Сіверський на Чернігівщині. Розмір - 115,5х78,3 см. Дерево, левкас, темпера, олія, золочення. Із фондів НАІЗ "Чернігів стародавній"
Чернігівський полковник Павло Полуботок праворуч, уважно заглядає нам у вічі.
"Покров Богородиці" із зображеннями гетьмана Івана Мазепи, переяславського полковника Івана Мировича, префекта Києво-Могилянської академії Феофана Прокоповича та російського царя Петра I і його дружини Катерини I. Копія XIX ст. з ікони початку XVIII ст. Оригінал втрачений. Походить із Покровської церкви або Вознесенського собору в Переяславі-Хмельницькому на Київщині. Розмір - 128 х 66 см. Полотно, левкас, олія Із фондів Національного художнього музею України, Київ
Гетьман Іван Мазепа, переяславський полковник Іван Мирович та російський цар Петро I із дружиною Катериною I.
Січова ікона "Покров Богородиці" із зображенням останнього кошового Петра Калнишевського, запорозької старшини, судді, писаря та ін. Копія 1836 року з оригінальної січової ікони, про що свідчить напис на звороті: "Копія старовинної ікони, що знаходилася в Запорозькій Січі, а тепер в цілості перебуває у с. Покровському, що колись було Січчю. Написана копія 1836 р. Одеському товариству історії та старожитностей". Розмір - 50 х 34 см. Дерево, олія. Із фондів Одеського історико-краєзнавчого музею
 
Фреска "Покрова Пресвятої Богородиці" в церкві отців Василіян у Жовкві на Львівщині. Середина 1930-х, художник - Юліян Буцманюк. Він у цьому розписі продовжив і розгорнув традицію іконо писання "Козацької Покрови". Художник цьому розписі водночас зображає акт Злуки українських земель в одну державу. У центрі композиції - митрополит Андрей Шептицький в оточенні єпископів Григорія Хомишина та Йосафата Коциловського, ченців-василіян. Біля їхніх ніг символ Голодомору - плаче навколішки українська жінка в подертій вишиванці, схилившись над померлим від голоду сином. Ліворуч під панорамою Києва із банями Печерської Лаври та Святої Софії зображено портретну галерею діячів Української Народної Республіки та Гетьманату: Симон Петлюра, Михайло Грушевський, Павло Скоропадський, Михайло Омелянович-Павленко, Марко Безручко. Поряд із постатями історичними - алегоричні образи: кобзар із порваними струнами, знедолена селянка - символи нещасливої долі України, обірваного шляху до незалежності. Праворуч під панорамою Львова зображено діячів Західно-Української Народної Республіки: Кость Левицький, Євген Петрушевич, Сидір Голубович, Василь Панейко, Дмитро Вітовський, Григорій Коссак, МиронТарнавський, січовий стрілець, пластун, селяни із снопом збіжжя.
Матеріал зібрав та підготував Богдан Завітій, Український інститут національної пам'яті.

Джерело

 (голосів: 1)

Автор: Admin 26 вересня 2016 | Переглянуто: 1342 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ