Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 
Джерела з історії України 
Українська історіографія 
Українська археологія 
Українська етнографія 
Історія української філософської та суспільно-полі 
Історія України 
Історія української культури 
Таємниці української історії 
Спеціальні історичні дисципліни та історія України 
Історичні наукові і краєзнавчі конференції 



Easter / Великдень

Великдень

Великдень – свято воскресіння Христа, яке у святкуванні поєднує як язичницькі, так і християнські елементи.

Остання неділя перед Великоднем називається Вербна неділя. У цей день гілки верби освячуються в церкві. Люди б'ють один одного цими гілками, повторюючи побажання: "Будь високий, як верба, здоровий, як вода, і багатий, як земля". Вони також використовують гілки, щоб управляти рогатою худобою, щоб пасти вперше, а потім батько або старший син встромляє в землю свої гілки на щастя.

Тиждень перед Великоднем, Великий тиждень (Священний тиждень) названий Білим або Чистим Тижнем Протягом цього часу робляться зусилля закінчити всю роботу в полі Перед четвергом, з четверга робота заборонена. Увечері "Чистого" (також на¬зивають "Великий" або "Страсний") четверга, виконується страсна служба після якої люди повертаються додому з освітленими свічками. Великий Четвер, під назвою "Великдень небіжчика" в Східній Україні, пов'язаний із згадуванням мертвих, які, як вважається, зустрічаються в церкві цієї ночі для Божественної Меси.

У Страсну п'ятницю не можна працювати. У деяких місцевостях, священний саван (плащаниця) урочисто тричі обносять навколо церкви і, після відповідної служби, виставляють для суспільного вшанування.

Великдень – головне весняне свято, його обряди тісно пов'язані з сільським господарством, з пам'яттю про померлих і шлюбним сезоном; протягом нього віддається шана, співаються ритуальні пісні і всі бажають щастя один одному.



Розмістив: Admin 13 квітня 2016 | Переглядів: 711 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Історія походження української мови

Слов'янські мови належать до центральної групи "сатем" індоєвропейських мов, від яких відокремилася на початку нашої ери. Порівняно спільна мова слов'ян існувала імовірно до VII ст. (або лише до IІІ ст.), коли внаслідок діалектного подрібнення і міґрацій почали формуватися сучасні окремі слов'янські мови.


Розмістив: Admin 4 квітня 2016 | Переглядів: 520 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Трипільці – генетичні предки українців

Стало зрозуміло, що відкрито якусь давню культуру. За місцем першої знахідки її було названо Трипільською. Пізніше залишки цієї культури було знайдено і в інших країнах. На основі географії пам’яток було встановлено її межі – це територія України, Молдови і Східної Трансільванії. У Молдові і Румунії (за місцем відкриття) її називають культурою Кукутені. Однак, у цих країнах культура Трипілля-Кукутені займає відносно незначну територію. Основна ж її площа припадає саме на територію нашої держави. Трипільці, а точніше арії, займали простори майже усієї сучасної України…


Розмістив: Admin 4 квітня 2016 | Переглядів: 657 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Династичні зв’язки правителів Русі з роду Рюриковичів з іноземними династіями

Не складала винятку і Київська Русь та держави-землі, що виникли пізніше внаслідок її роздроблення. У середині X ст. княгиня Ольга ще покладала надії на протиріччя між цими двома імперіями. Але вже Володимир Святославич пішов на тісний союз з Візантією, скріплений шлюбом з сестрою імператора Василя II - Анною. Тісний економічний і культурний зв'язок, наявність якого неможливо заперечити, був би мало вірогідним без зв'язків політичних. Візантія не лише ніколи не загрожувала Київській Русі, але й потребувала допомоги останньої. Цей союз став вже настільки природнім, що не потребував нових свідчень та угод, скріплених шлюбами. Шлюбні угоди князів з представниками візантійських правлячих родів служили більше престижу тих чи інших князів ніж мали практичну ціль. Такими були шлюби Всеволода Ярославича з родичкою Костянтина X Мономаха, Ірини Володарівни з Ісааком Комненом, Святополка Ізяславича з Іриною-Варварою Комнен, Ірини-Добронеги з Андроніком Комненом, Євфімії Глібівни з Олексієм Ангелом, а також Романа Мстиславича з Анною Ангел. В останніх випадках обидві сторони потребували цих угод: князі хотіли підняти свій престиж, а візантійська сторона розраховувала на допомогу. В числі цих шлюбів і шлюб дочки Володимира Мономаха — Марини з самозванцем, який видавав себе за Льва Діогена. Поряд з особистими симпатіями до старої династії (у війську Романа Діогена при Манцікерті була значна допомога з Русі), тут зіграла роль і спокуса посадити на трон ослабленої Візантії свого ставленика.


Розмістив: Admin 4 квітня 2016 | Переглядів: 1024 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Кагарлицький М. Маестро з сопілкою (завершення)

Ще від середини 60-х років моя пам’ять закарбувала стрункого, високого, молодого, у вишиванці, з пишною чуприною й напрочуд голубими очима Леопольда Ященка у ватазі колядників, а ще – з хором “Жайворонок” на Дніпрових схилах. Якось гарно мені було повільно ступати, немов плисти, з хлопцями й дівчатами тими мальовничими схилами i співати, співати... Отоді я вперше відчув, що пісня здатна творити з людиною чудеса – очищати її душу від скверни, наповнювати вщерть смутком. а чи радістю, пробуджувати почуття нацюцальної гідності. потверджувати причетність до пісенного народу. Щось подібне виказувало й обличчя Леопольда Ященка: опромінене піснею, воно сяяло i вcix осявало.

Тепер я думаю: либонь, там, тоді народжувався i гартувався піснею майбутній МАЕСТРО 3 СОПІЛКОЮ, про якого спочатку заговорить Київ, а відтак і вся Україна.


Розмістив: Admin 4 квітня 2016 | Переглядів: 577 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Кагарлицький М. Маестро з сопілкою (початок)

Ще від середини 60-х років моя пам’ять закарбувала стрункого, високого, молодого, у вишиванці, з пишною чуприною й напрочуд голубими очима Леопольда Ященка у ватазі колядників, а ще – з хором “Жайворонок” на Дніпрових схилах. Якось гарно мені було повільно ступати, немов плисти, з хлопцями й дівчатами тими мальовничими схилами i співати, співати... Отоді я вперше відчув, що пісня здатна творити з людиною чудеса – очищати її душу від скверни, наповнювати вщерть смутком. а чи радістю, пробуджувати почуття нацюцальної гідності. потверджувати причетність до пісенного народу. Щось подібне виказувало й обличчя Леопольда Ященка: опромінене піснею, воно сяяло i вcix осявало.

Тепер я думаю: либонь, там, тоді народжувався i гартувався піснею майбутній МАЕСТРО 3 СОПІЛКОЮ, про якого спочатку заговорить Київ, а відтак і вся Україна.


Розмістив: Admin 4 квітня 2016 | Переглядів: 596 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
Творець хору "Гомін" Леопольд Іванович Ященко

У суботу, 2 квітня, на 88-му році життя  помер Леопольд Ященко – дисидент, шевченківський лауреат, народний артист України, засновник і багаторічний керівник хору “Гомін”, який іще з другої половини 1980-х років став символом мітингів за демократизацію України.

Про це повідомляють у соцмережах його знайомі та журналісти, згадуючи про те, як упродовж багатьох років у київському метро можна було почути сопілку Леоніда Івановича. Часто – в супроводі співу хористів “Гомону”, що піднімали настрій пасажирам, співаючи українських пісень по дорозі з репетицій або численних культурно-патріотичних заходів, у яких брали участь.



Розмістив: Admin 4 квітня 2016 | Переглядів: 501 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
1 2 3 [4]
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ