Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Пости в народному побуті подолян

Сучасне покоління людей практично вже не знає, що таке пости, які їх витоки. Церковно-християнський календар включав протягом віків не лише свята, а й суворе обмеження в харчуванні - пости, коли у певні дні тижня чи сезони року люди відмовлялися від їжі тваринного походження - м'яса і молока. Вимагалося постити у Великий піст навесні перед Великоднем сім тижнів, влітку до шести тижнів припадало на Петрівський піст, два тижні тривав Спасівський і шість осінньо-зимових тижнів відводилося Пилипівському посту. В народі вони називалися: Великий піст, Петрівка, Спасівка, Пилипівка.

"Колись люди дуже сильно дотримувалися постів, молилися. Тільки маленьким дітям і слабим людям можна було їсти молоко, і то треба було просити дозволу в батюшки. А старшеньких дітей берегли, щоб не оскоромилися, особливо у Великий піст, перед Пасхою. Я пам'ятаю, як чекалося того Великодня чи Різдва. Бувало, мама печуть, варять, смажать, такі запахи кругом, аж слинка котиться, але не можна було й думати, не те, що їсти. Мама самі не їли і нам, дітям, не давали. Бо гріх великий. А тепер що? Їдять щодня, що хочуть, то й свята їх не цікавлять. Ніхто нічого не признає, особливо молоді" (записано від Гуцал А.І., 1920 року народження, с. Требухівці, Летичівського р-ну, Хмельницької обл.). 

Великий піст найдовший - сім тижнів, особливо багато всіляких заборон і обмежень було зв'язано саме з ним. Одшуміли зимові свята, прийшли м'ясниці, коли можна було робити весілля, всякі гостини, розваги. А всьому, як кажуть, є кінець: наступав останній тиждень м'ясниць, а там і піст. У селах стихали веселощі, музика, співи, бо "колись Бог в цей час 40 днів у пустелі постив, а тому гріх веселитися". Ще напередодні старанно вимивали і випарювали горщики від скоромної їжі, а в деяких селах для приготування пісних страв взагалі тримали окремий посуд. У перший день постили особливо сумлінно, утримувалися навіть від гарячих (варених) страв, а їли печену картоплю й квашену капусту чи солоний огірок без олії. Хліб замінювали прісними коржами.

 

 

Які ж страви допомагали селянам пережити піст і зберегти здоров'я? Люди заздалегідь запасалися продуктами, котрі за своєю калорійністю не поступалися скоромним стравам. Замінниками м'ясних страв були рибні, замість тваринних жирів споживали різноманітні олії. Суттєвим доповненням до пісної їжі були гриби - сушені, солені, мариновані. Їли гострі сирі овочеві страви, що добре зберігали вітаміни.

Найбільш поширеними в піст були борщ (з грибами, рибою), капуста з олією і квасолею або з горохом, капуста з пшоном, квасоля чи горох з грибною підливою, лемішка, варена картопля, кваша, кисіль, галушки, каші, вареники з картоплею, капустою, грибами, гурдою, узвар, горохляники, густі огірки («гоїрки», «гогірки»). В останній тиждень Великого посту не вживали олії, риби. У цей час посилено готувалися до Великодня, люди їли раз на день і в малій кількості, а дехто від четверга до Пасхи взагалі утримувався від їжі.

У Петрівку не так строго дотримувалися посту, "бо робити треба було коло землі, звідки сила візьметься. М'яса не їли, а молочні страви готували. Правда, жінкам, у яких померли діти, заборонялося їсти ягоди до Івана Купайла (7 липня за новим стилем). І тепер цього треба дотримуватися, бо дітям на тому світі Мати Божа роздає всілякі ласощі, і ягоди так само. А коли мати з'їла ягоди до Івана, то її дитині не дадуть, і замість цього вона буде гризти свої пальчики" (записано від Ковальчук Ф.У., 1910 року народження, с. Юрченки Летичівського р-ну Хмельницької обл.).

Спасівський піст витримували легше, бо вже достигали квасоля, горох, огірки, ранні фрукти, картопля. Правда, картоплю заборонялося копати до Іллі, щоб урожай добрий був: "Не шпортай бараболі до Івана, бо буде погана, а шпортай на Гіллі (Іллі), то буде тобі й свині» (с. Ярославка Летичівського р-ну Хмельницької обл.). Жінкам, у яких померли діти, не дозволялося також до Спаса (19 серпня) їсти яблука.

У Пилипівку збирали сир, складали у діжечки і солили. У сир клали масло. Все це стояло незачіпаним аж до зимових мясниць. Останній тиждень М'ясниць називався Масляна, Сиропусний тиждень або Пущення чи Колодій (Колодка). Назва походить, мабуть, від молочних продуктів, котрі найбільше споживалися, бо м'ясна їжа обмежувалася. Основними стравами Масляної були вареники з сиром, добре присмачені сметаною, млинці-налисники з сиром, вареники з картоплею чи капустою, приправлені маслом, локшина на молоці.

Звичай відзначати Масляну на Поділлі був досить поширений у XIX - на початку XX ст. Ще навіть у 40-50 роках XX ст. у селах Західного Поділля відзначали це дійство. Згадує Криворучко Катерина Дмитрівна, 1910 року народження (с.Чорна Чемеровецького р-ну Хмельницької обл.): "Люди збиралися, пили, їли, веселилися, забавлялися, бо завтра вже буде піст, вже не можна. Я добре пам'ятаю, бо й сама ходила не раз на таку гостину. А тепер не збираються, мало хто й пам'ятає, не те що дотримується цього. Якесь таке життя, що людям не цікаво. Звідки ж молодь буде знати?» 

Так, завершувався останній день м'ясниць, і люди готувалися до найдовшого з постів - Великодного. Чимало селян постило ще й у середу і п'ятницю під час м'ясоїду (ще й досі цього дотримуються). Пісними днями вважалися і вважаються 11 вересня - Усікновення глави Іоанна Хрестителя і 27 вересня - Воздвиження Хреста Господнього. Отже, всього постили близько половини календарного року. Без винятків дотримувалися заборони вінчатися і гуляти весілля в піст. У свій час атеїстична пропаганда боролася проти постів, проте - і це підтверджує сучасна медицина - в них є раціональне зерно.

Г.К.Медведчук

Джерело


 (голосів: 1)

Автор: Admin 27 березня 2016 | Переглянуто: 575 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ