Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Січень 2018 (1)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944-1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області)

Поряд із голодомором, Другою світовою війною однією із найтрагічніших сторінок у новітній історії України були депортаційно-переселенські акції проти українців Лемківщини, Холмщини, Надсяння і Підсяння у 1944-1946 роках, в результаті яких сотні тисяч наших співвітчизників були вивезені з рідних домівок і часто позбавлені елементарних умов існування.

В історіографії це питання знайшло своє відображення здебільшого на рівні узагальнюючих цифр і фактів. Конкретна статистика стосовно окремих повітів і сіл майже не розроблена. Дана стаття покликана частково заповнити цю прогалину.

Об’єкт нашого дослідження – документи Управління у справах евакуації українського, польського, чеського, словацького населення при Раді Міністрів УРСР.

Вищеназвані документи – першоджерело усіх публікацій щодо депортаційно-переселенських процесів українців у 1944-1946 роках. Десятками років вони зберігалися у відомчому архіві Міністерства праці і соціальної політики України у Києві, а з серпня 1998 року після переміщення до Державного архіву Львівської області інтенсивно використовуються для надання довідок окремим громадянам. Через напівзакритий характер відомчого архіву у Києві та постійне використання документів архівістами у Львові дослідники майже не знайомі із цими джерелами і вони практично не введені до наукового обігу.

Всі документи фонду зосереджені у 19 описах (за числом районних уповноважених плюс 1 опис – алфавітні списки). Адміністративних же повітів, з яких відбувалося примусове переселення, є дещо більше. Так, до 18 описів увійшли дані про депортоване українське населення із Ярославського, Ланцутського, Лежайського, Пшеворського, Жешівського (Ряшівського), Томашівського, Володавського, Грубешівського, Перемишльського, Холмського, Саноцького, Березівського, Кросненського, Ліськівського, Тарнобжеського, Ново-Торгського, Ніського, Білгорайського, Ново-Сончського,Горлиць кого, Любачівського, Замостівського, Радзінського, Красноставського, Любартівського, Ясловського повітів і м. Любліна.

За видами джерел документи поділяються на декілька груп:

1.                 алфавітні списки голів двору;

2.                 заяви голів двору про згоду на так зване переселення;

3.                 посімейні списки;

4.                 описи майна;

5.                 поешелонні списки.

Алфавітні списки – це документи вторинного обліку і виконують чисто практичну функцію пошуку конкретної сім’ї у посімейних або поешелонних списках. Алфавітні списки мають такі графи: прізвище, ім’я, по-батькові голови двору, його рік народження; село, з якого відбувалося примусове переселення; кількість членів сім’ї, що виселялися; кількість залишеної землі; сума залишеного майна; область переселення; номери справ та аркушів у поешелонних, посімейних списках та описах майна на голову двору. Порівняно з посімейними та поешелонними алфавітні списки не мають відомостей про усіх членів родини. Вони складені у двох варіантах – за повітами та за алфавітом.

Заяви голів двору несуть відносно невелику інформацію: прізвище, ім’я, по-батькові голови двору; місце проживання; підпис; дата. У багатьох випадках підпис і дата відсутні, що пов’язано, мабуть, із неписьменністю.

Основу документів примусового переселення складають посімейні списки та описи майна. Посімейні списки мають такі графи: номер за порядком; прізвище, ім’я, по-батькові, рік і місце народження усіх членів сім’ї, починаючи з голови двору; стать; родинне відношення до голови двору; область, до якої переселялися; зрідка (наприклад, списки Володавського повіту) - дата переселення.

Посімейні списки дають змогу:

-          визначити населені пункти у розрізі повітів, з яких відбувалося переселення;

-          встановити загальну кількість примусово переселених сімей і людей з того чи іншого населеного пункту;

-          виявити конкретну особу переселенця з його короткими біографічними даними.

Мусимо визнати, що у посімейних, поешелонних списках та описах майна іноді є деякі суперечності при написанні імен Федір чи Теодор, Осип чи Йосип, Стах, Євстахій чи Станіслав та ряду інших. Тобто в одних списках написано одне ім’я, в інших – друге. Те ж саме стосується і років народження окремих громадян.

У посімейних списках непоодинокими фактами є наявність списків жителів одного і того ж села у різних описах. Це пов’язано із хронологічними рамками переселення, коли частина жителів села була виселена у 1945 році, а інші – у 1946 році. Одними займався один районний уповноважений, іншими – другий. Так, із села Млини Ярославського повіту спочатку у 1945 році було примусово переселено разом зі своїм повітом 148 чоловік (47 сімей), а у 1946 році вже разом із Любачівським повітом – 788 чоловік (193 сім’ї). Ці дані містяться у різних описах відповідно №1 та №12 [1] . У 1946 році жителі ряду сіл Ярославського повіту Халупки Хотинецькі, Млини, Будзин, Молодич, Корчова, Кочмари у кількості 1570 чоловік (380 сімей) були примусово переселені разом із жителями Любачівського повіту (опис №12) [2] .

У 1945 році подібна ситуація була із частиною жителів сіл Дмитровичі, Замихів, Замістя, Городиславичі, Сколошів, Лясківка, Рокитниця, Дубковичі, Чесмеровичі, Дубиця і Заболотці (955 чоловік, 236 сімей), які були примусово переселені не зі своїм Ярославським, а із Перемишльським повітом, що підтверджує опис №5 [3] .

Про кількісний склад примусово переселених українців, наприклад, із Ярославського повіту свідчить наступна таблиця, складена за підрахунками посімейних списків (описи №№1, 5, 12):




Таблиця

Закінчення

Скачати, скачать, закачати: nov_dzherela_shhodo_primusovogo_pereselennja_ukrancv_u_1944.doc [340 Kb] (викачувань: 6)

Джерело

 (голосів: 1)

Автор: Admin 6 січня 2016 | Переглянуто: 463 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko Яндекс.Метрика
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ