Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Роман Зубик – історик, економіст та громадський діяч

Серед когорти славетних і невмирущих лицарів української національної науки початку ХХ ст. яскраво засіяла зірка вченого – енциклопедиста,  інтелігента з великої букви, непересічної особистості та вимогливого до себе й оточуючих педагога та вченого, чуйної людини,  що не зважала на примхи долі та  старалася допомогти кожному, хто до нього звертався, мабуть останнього романтика середини ХХ ст. Романа Зубика.

Його виклади історії були фундаментальні і водночас зрозумілі пересічному читачеві та є і сьогодні актуальні, але лихі сплетіння долі початку 40рр. ХХ ст не дали в повному обсязі розвинутись талантові молодого водночас поважного дослідника. Його як і багатьох інших українських інтелігентів, які відстоювали незалежність України, було заарештовано й кинуто у в’язницю, а його непересічні праці були забуті й припадають пилом на полицях бібліотек та архівів, чекаючи своїх дослідників.

Дана робота є спробою відновити пам’ять про видатного вченого та розкрити деякі штрихи у його багатогранному та досить суперечливому життєвому та творчому шляху. 


 

Роман – Степан Зубик народився 14 січня 1902 року в сім’ї кондуктора Львівської залізниці Зубик Івана Юрійовича та Анни Літтман - Калемонович. Батько покинув сім’ю, коли Романові виповнилось 6 років, мати вела домашнє господарство. Батько помер у січні 1925 р. в Стрию і мати удруге одружилась з викладачем Української гімназії у Львові Назар Йосипом Максимовичем.

На відміну від більшості тогочасних вчених у Романа було важке дитинство. Саме тому навчання в гімназії Романові поєднував з фізичною працею для допомоги матері у забезпечені достойного матеріального становища родини.

Під час І світової війни, в період перебування російських військ у Львові, з грудня 1914 року по березень 1915 року  він возив товари в допомогових комітетах. У травні - червні 1915 року працював помічником робітника у будівельних закладах Левинського, а також працював як складальник дров  у мішки, очищувач возів під фарбування, помічник крамаря. З шостого класу гімназії і до її закінчення на своє прожиття заробляв лекціями,будучи інструктором для дітей  2 – 8 класів гімназій у Львові, Боргометі над Серетом, що на Буковині, Дорогочині Великому Жовквівського повіту, а також у населених пунктах Словіта Перемишського повіту, Голови Косівського повіту та Раквалд Горлицького повіту і працею в статистичних урядах. Активно займався самоосвітою та працею у Першому полку ім. Сагайдачного та у туристичному гуртку «Тури» в скаутському товаристві “Пласт”

У листопаді 1918р. радо зустрів проголошення Західно - Української Народної Республіки. В рядах пластунів охороняв Народний дім. Добровольцем вступив в Українську Галицьку Армію. З відступаючими відділами УГА відійшов за Збруч. До жовтня 1919 року служив у Канцелярії “Окремого Залізного Загону”. Ось як він описує цей період у статті “Окремий Залізний Загін”, яка була поміщена у часописі “Літопис Червоної Калини” за 1930р. :“ В Українській Галицькій Армії діяв лишень один “Окремий Загін” Долуда та через слабкий зв'язок з діючою армією він завжди наражався на  неприємні несподіванки. Після повернення Української Галицької Армії з Великої України у Галичину постав  іще один “Окремий Загін”, який увійшов в історію під назвою  “Окремий Залізний Загін” та після пролому Чортківского наступу загін був змушений перейти за Збруч. Його сформував сотник Сіяк з 200 стрільців – аспірантів, що перебували в Станіславові на гімназійних курсах. З 16 – и 18 – и річних юнаків різних частин Української Галицької Армії було створено сотню піхоти та сотню скорострілів. У Станіславові та Чорткові до “Залізної Бригади” приєднались багато ідейних дівчат, що навчались у семінаріях  і гімназіях Станіславова і Чорткова з них було утворено дівочу сотню. В такому складі загін прийняв бій під Нижневом, що поблизу Копиченців й відправився до Германівки. Якраз у цей  час прийшли звістки про Чортківський наступ. “Загонові” грозив розпад, бо юнаки бажали повернутись до своїх частин. 12 червня 1919р. сотник Сіяк зібрав віче і представив перехід за Збруч в ідейному світлі, після чого було вирішено йти на Київ. 22 червня 1919р. у місцевості Рихта загін Сіяка покинула чота Татарського й повернувся у Галичину. Решта загону направилась у Кам’янець – Подільський. Авторитет сотника Сіяка серед страшин і стрільців стрімко падав. Бойова здатність та військова організація все більше деградувала. 10 вересня 1919р. у бою під містечком Кривцем загін Сіяка було розбито. Сотник з значною частиною війська попав у більшовицький полон”.

У війську Роман Зубик захворів на тиф, та, перебуваючи в госпіталі, уникнув більшовицького полону. Після видужання повернувся до Львова,  де  продовжив навчання у Львівській державній академічній гімназії з українською мовою викладання, а в червні 1920 року успішно здав іспити та одержав диплом про завершення навчання у гімназії.

В цей час  він продовжує роботу в Пласті. З лютого 1921 року перебував у полку  “Сірого Лева”.

З  1921/1922 навчального року по 1924/ 1925 навчальний рік студент правничого відділу українського “таємного” університету у Львові, по завершенні якого отримав ступінь доктора права.

З 1925/1926 навчального року по 1930/1931 навчальний рік навчався на Гуманітарному факультеті Львівського університету, відвідував лекції проф. Франца Буяка, який вважав його своїм найперспективнішим учнем.

У цей час він з головою поринув у вир громадсько – політичного життя Львова. Член Організації Вищих Кляс Українських Гімназій (ОВКУГ). З 1925р. – голова осередку Академічної гімназії у Львові

В цей період у Львові продовжувалась боротьба за утворення українського університету та кращі умови для української студентської молоді.

Для обстоювання своїх прав і свобод українська студентська молодь львівських вищих навчальних закладів утворила товариство “Академічний Дім”, що знаходилось по  вул. Супіньского, 21. До цього громадсько – політичного об’єднання увійшли представники студентства різних поличних уподобань м. Львова. Біля джерел створення цієї інституції був Р. Зубик. Він вів принципову боротьбу за права українського студентства, як в самому Львові так і в Галичині й зажив поваги серед  українського студентства.

 2 листопада 1928 року ввечері, у будівлі товариства “Академічний Дім” відбулася нарада національно - свідомих українських сил студентства, На якій  обрано “Студентську Екзекутиву”, що мала бути “Студентською Репрезентацією” на громадському форумі, і “Комітет Оборони Академічного Дому”. Репрезентацію складено за принципом заступництва різних політичних течій серед студентства. Від гетьманців увійшов туди Роман Зубик, а від радикалів Василь Зеник - Березовський, псевдо "Косій". Збори проходили в гарячково-нервовій атмосфері, що була  зрозуміла, бо ввесь час ішли арешти серед студентства і кожної хвилини всі члени “Студентської Екзекутиви” могли опинитися у в’язниці.  

Перше засідання Студентської Екзекутиви відбулося одразу ж після завершення установчих зборів в “Академічному Домі”, пізніше для безпеки сходилася в приватних помешканнях своїх членів, найчастіше в будівлі по вул. Тарнавських. Останній раз Студентська Екзекутива зійшлася в забудованнях св. Юра. Найголовнішими завданнями Езекутиви були: організація й керування охороною українських установ і збирання матеріалів про вандальські нищення українського публічного майна та культурних скарбів для використання зібраних матеріалів в антипольській пропаґанді у закордонній пресі. У 1928 році Роман Зубик був головою Екзекутиви “Студентської Громади”.

Водночас він був головою професійного товариства “Союзу українських купців і промисловців” (СУКП), що об'єднував приватний сектор українського господарського активу, пропагував приватні підприємства, відстоював інтереси членів товариства перед польською владою, влаштовував виставки українського промислу, спричинився до створення Промислового банку, видавав двотижневик “Торгівля і промисл”, “Торгово - промисловий альманах”; співпрацював з українською кооперацією, Промислово - Торговою палатою у Львові, вів активну співпрацю з іншими українськими організаціями міщанства і ремісників.  

У  період навчання в університеті поряд з працею на  громадсько – політичній ниві він поглиблює свої знання з статистики у відділі рільної економіки дрібних господарств під керівництвом проф. Буяка та на студіях, що проводили Буяк та Окрит (у 1927 - 1928рр).

У 1928 – 1929рр. працював рахівником у відділі рахунковості дрібних господарств товариства  “Сільський Господар”.

У 1929 р. у часописі „Поступ”, була поміщена стаття Романа Зубика ”300 літній ювілей засновин Львівської пошти” у якій він  описує заснування багатим львівським купцем  Робертом Бандінеллі у 1629 році Львівської пошти та її організацію і діяльність.

У 1930 р. з під його пера виходить стаття  „Життя Українців Румунії”, яку поміщено в часописі „Поступ”. У ній дослідник змальовує  українське життя на Буковині в період з листопада 1918 року і до 1928 року та зміни, які наступили у 1928 рік.   Описує українські партії та товариства, які з’явились у той час .

На початку ХХ ст. в Європі поширила свою діяльність славна школа “Анналів” у Франції, що зосередилася на пізнанні історії людини, її родинних, конфесійних, побутових стосунків. Найважливішим джерелом для пізнання суспільства французькі історики вважали метричні книги. Чи не єдиним українським істориком, який спробував застосувати досвід французів, був львів’янин Роман Зубик, дослідник фінансів Львова XVІІ ст.

У 1930р.він захистив дисертацію „Фінансова господарка м. Львова”, що вийшла на польській мові  й складалась  з 496 сторінок та включала в себе 110 статистичних таблиць та 10 діаграм а також була результатом трьохрічної праці в архіві. Один із найталановитіших учнів школи Ф. Буяка Роман Зубик детально розглянув економічну ситуацію Львова у другій третині XVII ст. Його праця створила прецедент докладно опрацюваного господарського стану міста і дозволила, враховуючи специфіку суспільно - політичного життя, витворити цілісну картину львівського середовища другої третини XVII ст. Моноґрафія Р. Зубика була визнана провідною на той час французькою школою економічної історії найкращою книгою з даної тематики у Європі. Велика кількість таблиць та характеристика окремих частин міського господарства значно посилили її наукову цінність. Розроблена у монографії схема вивчення діяльності окремих підприємств та монополій була позитивно відзначена професором Ф. Буяком.

Дисертація була високо оцінена ректоратом університету і Роман Зубик отримав разову винагороду за виконану роботу у розмірі 1000 злотих.

У 1931р. на прохання державного університету в Плавцях на основі обробітку анкет проф. Буяка  він пише працю про стан дрібних господарств в трьох галицьких воєводствах, але вона так і не була оголошена.

У тому ж  році виходить стаття  Романа Зубика: „Польська кольонізація і полонізація на нашій території”, що була опублікована в часописі  «Кооперативна Республіка» за 1931р і містить дослідження статистичних даних за 1920 – 1929 роки та дає відповіді на наступні запитання: скільки осіло на українських землях польських колоністів, яка є пересічна величина відданих їм господарств та скільки вони зайняли землі, в якому відношенні наділено землею українців та представників інших національностей при парцеляції та колонізації, яка фінансова допомога була надана та колонізаційні плани на майбутнє .

 Також у цьому році виходить з друку його монографія  «Фільварочне господарство з кінця Х V ІІІ ст.».

11 травня 1932 року його обирають дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка і у 1933 році Наукове Товариство ім. Шевченка відряджає його на V ІІ Міжнародну наукову конференцію в Варшаву, де він виголошує доповідь на німецькій мові про господарську структуру села на переломі ХІХ – ХХ ст., виказуючи визиск панщизняних підданих статистичними таблицями та діаграмами.

Про активну участь в діяльності Наукового Товариства ім. Шевченка свідчать наступні факти: неодноразово обрався секретарем Статистичної Комісії Наукового Товариства ім. Шевченка; брав участь у роботі Історично – Філософської Секції; часто був секретарем на засіданнях та загальних зборах Наукового Товариства ім. Шевченка.

У 1934 р. надрукував науково – популярну розвідку „Нариси історії української торгівлі в княжій добі”, що вийшла друком у 1934 р. “Торгівельно – Промисловому Альманасі”, а у 1935 р. у часописі  «Провідник до українських фірм і інституцій” була поміщена стаття „Українська торгівля в історичній перспективі”

Став співавтором «Великого Атласу України», який визнано одним з найфундаментальніших картографічних джерел української географії міжвоєнного періоду.  “Атлас України і сумежних країв” був опублікований у Львові в 1937 р. за редакцією професора Володимира Кубійовича. Це - фундаментальна комплексна картографічна праця українських галицьких географів і вчених з інших наукових сфер, яка підвела риску під періодом становлення української національної наукової картографії. Більшість карт були антропогеографічними. В основному сюжети карт стосувалися географії населення, особливо розселення українців, а також розміщення головного сектора економіки Польської держави у 30-х роках ХХ ст.- сільського господарства. Серед авторів окремих антропогеографічних карт Атласа слід відзначити  В. Кубійовича, В. Садовського, М. Кулицького, І. Крип'якевича, Р.Зубика та ін. Роман Зубик вмістив до «Великого Атласу України»  дві великі карти й кілька менших карт , а саме: Українські землі за княжі часи (ХІ- ХІІІ ст.): Київ, Київська держава від Х – ХІ ст., Околиці Київа ХІ-ХІІІ ст.; та Українські землі Х V ІІ ст.: Дніпрові пороги, Українські пороги, Українські землі в часі Любинської унії, Українські землі Х V ІІ ст.

У 1930 – 1939 роках  викладав історію в гімназії Малої Семінарії у Львові, що знаходилась за адресою м. Львів, вул. Сикстуцька, 39 а. У 1936 – 1939 рр. одночасно з роботою в гімназії працював в Державному Архіві Давніх Актів, що знаходився Бернардинському костелі та в Осолінеумі, де збирав матеріали, які використовувались для написання праць. Багаторічна робота з архівами матеріалами вилилася у написання статті “Про стан інвентаризації в Міському Архіві”, що була надрукована в часописі “Фінансова господарка міста Львова”. Ця стаття містила критичні зауваження щодо роботи як архівних працівників, так і самої системи архівів і спричинила до змін в управлінні міського архіву та початку нової інвентаризації.

Добре володів польською та українською мовами, російською, німецькою і французькою настільки, що вільно міг користуватися науковою літературою на цих мовах. З 1931р. член Учительської Громади у Львові, а з 30 грудня 1939р. увійшов у профспілку вчителів. 26 жовтня 1939р. подав прохання про зарахування його на посаду наукового працівника університету або працівником в архів університету, але в січні 1940р. йому було відмовлено в прийнятті на роботу через брак відповідних його фаху  посад.

13 січня 1940 р. наказом № 1 архівного відділу НКВД його було тимчасово зараховано виконуючого обов’язки заступника директора по науковій частині Львівського обласного історичного архіву з окладом 650 карбованців на місяць.

Водночас потрібно вказати, що з приходом радянської влади на західноукраїнські землі у вересні 1939 р. усі не радянські товариства були закриті. Не оминула цієї долі і Наукового Товариства ім. Шевченка. На Надзвичайних зборах Наукового Товариства ім. Шевченка 16 січня 1940 р., щоб зберегти доробок товариства було вирішено перейти до складу Академії Наук України, ухвалою загальних зборів членів товариства було оформлено саморозпуск товариства. Лишень член Наукового Товариства ім. Шевченка Роман Зубик виступив проти закриття та єдиний проголосував проти скасування товариства,  чим спричинив свій арешт.

Наказом директора архіву № 75 від 25 березня 1940 р. звільнений з займаної посади. Заарештований 23 березня 1940 р., розстріляний в тюрмі Бригідки у 20 – х числах червня 1941 р.

Особи в історії держав та народів займають чільне місце. Вони можуть спричинити до швидкого розвитку або занепаду. Р. Зубик своєю діяльністю зумів збагати наукову думку у різних її проявах. Якби його зірка так рано не згасла, хто знає яких вершин зміг би він досягнути. Його науковий спадок, незважаючи не невеликий об’єм, є досить потужним і цікавим для вивчення.

Література і джерела

1.  Архів ЛДУ ім. Франка Ф.119 оп.1 спр. 6235 Про поступлення на посаду наукового співробітника Зубик Романа – Степана.  4 арк.

2. Державний архів Львівської області: Ф.26 оп.2  спр. 740 Справа Про завершення університету Зубик Романом – Степаном.11арк.

3. Державний архів Львівської області: фР. 368 оп.1 о/с спр.5 Заяви осіб про  прийом  на роботу в архів з додатком біографій. 188 арк. , арк.. 95 -110

4. Др. Роман Зубик. -  “Польська колонізація і парцеляція на нашій території” // часопис “Кооперативна Республіка”  Ч. 3 від 1930р., с. 98 – 115  

5. Зубик Роман. -   “Життя Українців в Румунії” // часопис “Поступ”. Вісник літератури й життя Ч. 1 – 2 (січень – лютий) 1930р. 10 річник, арк.51 – 54

6. Р. Зубик. - Українські землі за княжих часів(ХІ – ХІІІ) // “Атлас України и сумежних країв֊ ”/ під  ред. В. Кубійовича .-Львів, Український Видавничий Інститут у Львові, 1937, арк. 56

7.Р. Зубик. Українські землі в половині Х V ІІ// “Атлас України и сумежних країв֊ ”/ під  ред. В. Кубійовича .-Львів, Український Видавничий Інститут у Львові, 1937, арк. 57

8. Р. Зубик. - 300 літній ювілей засновин Львівської пошти// часопис “Поступ”. Вісник літератури й життя Ч.2 (лютень) 1929 9 річник, арк..52 – 53

 

Бондар Олег, головний спеціаліст

відділу використання інформації документів,

керівник Виставкового центру Державного архіву Львівської області

 


 (голосів: 1)

Автор: Admin 22 грудня 2015 | Переглянуто: 508 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko Яндекс.Метрика
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ