Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



(1923 – 1982)

математик, кібернетик

“Народився я 24 серпня 1923 року у Ростові-на-Дону в сім’ї гірничого інженера Михайла Івановича Глушкова. Батько родом зі станиці Луганської, розташованої на кордоні між Україною й Росією, мати, Віра Йосипівна Босова, – зі станиці Каменської”. Так починає автобіографію академік Віктор Михайлович Глушков.

 

Читати майбутній вчений навчився рано, і першим його захопленням була наукова фантастика. Ще до школи перечитав романи Жуля Верна, Герберта Уеллса. У третьому класі його покликанням, здавалося, стала зоологія. Вікно у світ тварин відкрили чудові книги німецького зоолога та просвітителя Альфреда Брема. А втім, усе це були захоплення дитинства: зоологію невдовзі змінили геологія з мінералогією, потім, у п’ятому класі, конструювання радіоприймачів, та ще й за власними схемами. Велику роль у розвиткові потягу до техніки, моделювання відіграли популярні журнали “Знання сила”, “Техніка молоді”. Саме в одному з них допитливий хлопчик побачив конструкцію електрогармати з трьома соленоїдами та пелюстками-тримачами, між якими затискався снаряд. Віктор зробив гармату за поданою схемою, але та діяла погано. І тоді юний конструктор винайшов і змайстрував власну систему керування польотом снаряда. Гармата вийшла набагато кращою від наведеної в журналі. “Це окрилило мене й наштовхнуло на думку зробити прицільний пристрій для визначення кута наведення гармати”, зазначить він згодом в автобіографії. Надумав і втілив, хоча й довелося поморочитися, з чого впертий винахідник зробив для себе належний висновок: “Я збагнув, що потрібні математичні знання. Математика необхідна була і для вирішення іншої проблеми точного розрахунку сили тяги та динаміки польоту снаряда. Ці задачі розв’язуються методами диференціального та інтегрального обчислення, вимагають дуже тонкого розуміння фізики твердого тіла, магнетизму. То були перші задачі, які я сам собі поставив. Я вчився в п’ятому класі. Відтоді я привчив себе не просто гортати книгу і діставати знання невідомо для чого, а обов’язково під певну задачу. Коли ви просто читаєте книгу, то вам здається, що все зрозуміли. А насправді в голові майже нічого не відклалося. Коли читаєш під кутом зору, як це можна застосувати до своїх задач, тоді прочитане запам’ятовується на все життя. Такого способу навчання я дотримувався завжди”.

Цілком зрілий принцип! І Віктор узявся за власну освіту настільки ж серйозно, наскільки й ґрунтовно: перед шостим класом склав собі розгорнутий план занять впродовж літа, куди увійшли алгебра, геометрія, тригонометрія в обсязі середньої школи, основи диференціального обчислення й аналітичної геометрії. А через рік, наступного літа, він уже студіював математику за університетською програмою. Але до сфери його зацікавлень входила не тільки математика. Діставши виданий до революції п’ятитомний курс фізики професора О. Д. Хвольсона, десятикласник Віктор Глушков цілеспрямовано, послідовно опанував і його. Подальше було цілком закономірним. У 1941 році він студент Ростовського університету.

Але всі наміри і плани зламала і геть змела війна. Батько зі своїм гірничим технікумом, де він викладав, опинився в евакуації. Віктор із мамою не встигли й залишилися на окупованій гітлерівськими загарбниками території. Восени 1942 року Віру Йосипівну розстріляли за доносом, нібито вона була депутатом Шахтинської міськради. Віктору довелось боротися за існування в ту страшну годину й холодну зиму самотужки. Він вижив завдяки своєму характерові і наполегливості, звичці не пасувати перед обставинами, навіть найтяжчими і невблаганними, згубними для слабких натур.

Після визволення міста Шахти 14 лютого 1943 р. худий, у благенькій одежині юнак в окулярах (його не взяли до армії через поганий зір) міг порятувати свою зболену душу і виснажене тіло хіба лиш одним, що вмів і любив: навчанням. У 1944 році він подає документи на більш “практичний” з практичної точки зору теплотехнічний факультет Новочеркаського індустріального інституту й готується здобути фах інженера. Зразковий, можна сказати, ідеальний студент. З сесії в сесію всі іспити лише на п’ятірки. Крім програми, однак, з головою занурюється в науки фізико-математичного циклу. Так глибоко, що на четвертому курсі змушений був чесно сказати собі: теплотехніка не його покликання. І знову характер! Щоб не втрачати часу, Віктор самостійно готується до ліквідації академічної різниці між інститутською та університетською програмами. 45 (!) іспитів склав він до Ростовського університету, і був зарахований на п’ятий курс. Нечувано! “Це був найгероїчніший період у моєму житті”, – згодом зазначить учений.

Університет закінчив із відзнакою. У двадцять вісім років кандидат, у тридцять два доктор фізико-математичних наук, у сорок академік. Він обирає одну з найскладніших галузей математики топологічну алгебру . На основі побудованої ним теорії локально бікомпактних груп він першим із математиків розв’язав узагальнену п’яту проблему Гілберта, що поставило його в один ряд з найвидатнішими математиками країни. “Я працював у найбільш абстрактних галузях, які тільки є в математиці. Переважна більшість математиків-професорів не зможуть навіть точно сформулювати те, що я довів”, писав учений.

І раптом після такого блискучого успіху, знову крутий поворот. Цього разу до кібернетики. Тепер уже на все життя.

Кібернетика, що досліджувала загальні закономірності, принципи, методи перетворення інформації та управління складними системами, була наукою новою і молодою. Вирішальне значення в її становленні мало створення у 1945 – 1946 pp. перших електронних цифрових обчислювальних машин, адже саме обчислювальна техніка є основним технічним засобом реалізації її ідей. Офіційною датою народження кібернетики як науки вважають рік публікації книги американського вченого Норберта Вінера “Кібернетика” (1947 рік), який визначив її як “науку про управління та зв’язки у тварині й машині”.

Звісно, зовсім не випадково В. Глушков з його динамічною вдачею і гострим відчуттям потреб часу від 1957 року директор Обчислювального центру АН УРСР. Колосальний обсяг знань, закладений ще в юності, вміння висувати нові ідеї і формулювати перспективну мету в поєднанні з величезним організаційним талантом, – усе це сприяло тому, що в 1962 році Обчислювальний центр було перетворено на Інститут кібернетики Академії наук України.

За неймовірно стислий термін молодий колектив інституту на чолі з 39-річним керівником досяг видатних практичних результатів у галузі вітчизняного електронного машинобудування, у створенні систем управління, ефективних методів розв’язання економічних задач, розгортанні і проведенні наукових досліджень з обчислювальної математики і техніки.

Обчислювальна техніка, створена в Інституті кібернетики, характеризувалася оригінальністю ідей і принципів, засвідчуючи значущість української наукової школи. Роль В. Глушкова у цьому першорядна. Під його керівництвом створені перша в країні ЕОМ “Дніпро”, серія ЕОМ “МІР” (машина інтегральних розрахунків) та багато інших, які пізніше випускалися серійно. Це був закономірний і заслужений успіх, з яким прийшло визнання, авторитет, нагороди, премії, звання. Віктор Глушков віце-президент АН УРСР з 1962 p., Герой Соціалістичної праці (1969 p.), лауреат Ленінської премії (1964 p.), Державних премій СРСР (1968, 1977 pp.), Державної премії УРСР (1970 p.), Премії ім. С. О. Лебедєва АН УРСР (1979 p.), Премії ім. А. М. Крилова АН СРСР (1980 p.), нагороджений багатьма орденами і медалями. Так, усе було: і досягнення, і заслужена шана. Але вченого вабило й вело далі, у надскладне й іще незвідане. Насамперед, його цікавило найістотніше в науці про комп’ютери теорія їх проектування. В. Глушков автор загальної теорії автоматів і дискретних перетворювачів. Міжнародний розголос мали праці вченого зі створення штучного інтелекту. Ці дослідження він проводив паралельно з розробкою теорії ЕОМ, що, своєю чергою, стало благодатним джерелом для побудови архітектури і програмного забезпечення обчислювальних машин нових поколінь.

Наукові інтереси В. Глушкова поширювалися на багато що. З-поміж 800 значних праць, які вийшли друком, понад 500 написані ним власноручно, решта у творчій співпраці з численними учнями й однодумцями, колегами по науковій роботі. Сказав своє вагоме слово академік В. Глушков й у найрізноманітніших розгалуженнях кібернетики у теоретичній (теорія інформації, теорія автоматів, теорія систем), економічній (застосування математичних методів в економіці), технічній (розробка систем управління технологічними процесами, складними технічними комплексами), в теорії ЕОМ (системні принципи побудови ЕОМ та їхнє математичне забезпечення), у біологічній кібернетиці тощо. Його засадні погляди відбиті у численних статтях першої у світі “Енциклопедії кібернетики” (1974 p.), відзначеної Державною премією України (1978 р.) Його книги “Синтез цифрових автоматів”, “Вступ до кібернетики”, “Обчислювальні машини з розвинутими системами інтерпретації” (у співавторстві), “Алгебра. Мови. Програмування” (у співавторстві) зробили вченого лідером у галузі кібернетики 19 60 – 19 70-х років. Не випадково видавництва Американської, Британської, Великої Радянської енциклопедій саме до В. Глушкова звертались із проханням бути автором статей про цю науку. Він пропагував свої ідеї в багатьох країнах, був іноземним членом Німецької академії природознавців “Леопольдина”, іноземним членом Польської АН, Болгарської АН.

В. Глушков першим запропонував принципово новий підхід до розв’язання оптимізаційних задач у процесі народногосподарського планування та управління. Особливо великим був його внесок у створення принципів побудови математичних моделей, методів і методик розв’язання різних задач управління і планування поведінки складних економічних систем, реалізованих у розробках різного рівня та призначення. Ще у 1963 році вченим була розроблена концепція мережі обчислювальних центрів для керування економікою. Передбачалася радикальна перебудова загальнодержавної довідково-інформаційної економічної служби.

У сімдесятих роках XX століття мало хто передбачав роль обчислювальної техніки в майбутньому. В. Глушков був винятком. Він зумів уявити перспективи застосування обчислювальної техніки і кібернетики в суспільстві. Вчений запропонував урядові створити Загальнодержавну автоматизовану систему управління економікою країни. Його задум випереджав час, бо обчислювальна техніка ще не досягла необхідного для реалізації такої ідеї. І справа не тільки у техніці, не було готовим суспільство. Проте робота над гігантською системою, безумовно, стимулювала б створення наукових і технічних основ для організації у нас інформаційної індустрії. Тієї, що так успішно тепер функціонує в Америці, Японії, країнах Заходу. Тієї індустрії, у розвитку якої ми, маючи всі передумови для оптимізму, майже безнадійно відстали, а наші сусіди кожного дня семимильними кроками йдуть далі.

В. Глушков з властивою йому послідовністю боровся за свої ідеї. Титанічної наснаги та витримки був цей чоловік. У 1975 році він публікує роботу “Макроекономічні моделі і принципи побудови загальнодержавної автоматизованої системи”. Він не полишає спроб довести, що його ідеї важливі для розвитку всього суспільства. Його нервова система, його мозок – у постійному перенапруженні. З’явились нестерпні головні болі. Невиліковно хворий, він пише оригінальну наукову роботу “Теорія раку з позицій загальної теорії систем”. У ній вчений, використовуючи системний підхід, розглядає генетичні причини виникнення ракових клітин, формулює гіпотезу про імунні механізми боротьби організму зі злоякісними пухлинами, визначає оцінки деяких параметрів цих механізмів. Що це – передчуття? Передбачення? Вчений-математик вкотре сміливо ставить перед собою завдання й шукає її вирішення. Завдання, яке не могли вирішити спеціалісти-лікарі. Діагноз: пухлина довгастого мозку (астроцитома). Поставили його надто пізно.

30 січня 1982 року вченого не стало.

На жаль, попередження про те, що прийняття ефективних управлінських рішень неможливе без аналізу усієї інформації про події та чинники, впливають на кінцевий результат, почули не у нас, а на Заході. І за ті два десятиліття, впродовж яких В. Глушков активно боровся і відстоював свої передові ідеї, і ті два десятиліття, що минули після його смерті, там реалізовано багато з того, на чому наполягав український вчений. Оригінальні ідеї В. Глушкова, трансформовані на сучасному рівні, втілились у розгалужених телекомунікаційних мережах, які охоплюють як персональні, так і найпотужніші комп’ютери, здатні впоратися з будь-яким завданням.

Будемо сподіватися, що в незалежній Україні досягнуті раніше теоретичні й практичні результати вплинуть на майбутні успіхи українських учених. Цьому сприятиме втілена в життя масштабна ідея В. Глушкова у 1993 році створено Кібернетичний центр. До нього увійшли власне Інститут кібернетики, що носить ім’я свого засновника й першого директора, Інститут проблем математичних машин і систем, інші підрозділи. У Центрі є музей, де зібрані найцікавіші матеріали про життя та наукову діяльність видатного вченого. Працюють задля прийдешнього учні й послідовники Віктора Михайловича. Виросли онуки Віктор і Вікторія, названі на честь славного діда. Дружина вченого, Валентина Михайлівна, з сумом розповідає:

“В одній з останніх розмов згадав наші вечірні прогулянки в молодості, коли дарував мені далекі сузір’я і, намагаючись утішити мене, сказав: “Не засмучуйся! Адже через подаровані мною сузір’я колись-бо знову проходитиме світло з нашої Землі, і на кожному ми з’являтимемося знову молодими. Так і будемо у вічності разом!”.

 

100 найвідоміших українців / Гнатюк М., Громовенко Л., Семака Л., Скорульська Р., Стус Д., Удовик С. – М.: Вече; К.: Орфей, 2001. – С. 552 – 556.

 

Скачати, скачать, закачати: vktor_glushkov.doc [60.5 Kb] (викачувань: 3)

 (голосів: 1)

Автор: Admin 29 листопада 2015 | Переглянуто: 698 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ