Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 
Джерела з історії України 
Українська історіографія 
Українська археологія 
Українська етнографія 
Історія української філософської та суспільно-полі 
Історія України 
Історія української культури 
Таємниці української історії 
Спеціальні історичні дисципліни та історія України 
Історичні наукові і краєзнавчі конференції 



Вашкевич В., Кульчицький С. XX століття в українській історії

Взагалі українське відродження – надзвичайно цікаве явище. Цей період разом з короткочасною українською державністю і лібералізмом часів непу позначений найвищим злетом в історії українського народу. Найвагомішим його надбанням стало, на наш погляд, не проголошення незалежності, а створення – нехай навіть лише на кілька років – ще незавершеної, непослідовної, надто радянської, але реально діючої моделі національного комунікативного механізму обміну інформацією між поколіннями. Основу його становила українізація культури, системи народної освіти засобів масової інформації.



Розмістив: Admin 7 квітня 2013 | Переглядів: 2070 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Литвин В., Слюсаренко А. Україна – незалежна, суверенна держава

24 серпня Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України як самостійної Української держави. 26 серпня указом Президії Верховної Ради було тимчасово припинено, а її указом від 30 серпня й заборонено діяльність компартії України.

Акт проголошення незалежності, а також винесення його на загальноукраїнський референдум підтримали майже всі політики й громадсько-політичні організації. 1 грудня 1991 р. перед виборцями було поставлено одне питання: чи підтверджують вони зазначений Акт? За підтвердження проголосували 90 % громадян, що брали участь у референдумі, тобто 84 % тих, хто має право голосу. Отже, за незалежність України висловилося 76 % усіх дієздатних її громадян.



Розмістив: Admin 5 квітня 2013 | Переглядів: 1565 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Литвин В., Слюсаренко А. Україна – незалежна, суверенна держава

В історії України особливий період становлять ті роки, що увійшли в наше буття як перебудова. Вони не лише докорінно змінили хід вітчизняної історії, а й вплинули на розвиток всесвітньо-історичного процес. Події кінця серпня 1991 р. підвели риску під епохою, котра замислювалася її творцями як переустрій суспільства на засадах розкриття потенціалу соціалізму. З середини 1991 р. перебудова поступилася місцем національному самовизначенню республік, остаточному розпадові СРСР, радикальному зламові та заміні старих суспільних структур новими відносинами власності, державними й політичними інститутами.



Розмістив: Admin 5 квітня 2013 | Переглядів: 1314 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Ємченко О. ЮРІЙ КОНДРАТЮК

Ім’я Юрія Васильовича Кондратюка – нашого славетного піонера космонавтики, одного з перших творців і дослідників ракетної техніки, яким пишається вітчизняна наука, – тривалий час було в тіні, істинна біографія замовчувалась або перекручувалася на догоду тимчасовим вершителям порядку.

Чому так сталося? Чим завдячує сучасна космонавтика цій людині? Чи справді, як ходили поголоси, полтавський інженер-винахідник, поневолений на війні, працював у Пенемюнде, де обраховував Вернеру фон Брауну оптимальні траєкторії для ФАУ-1 і ФАУ-2, а потім, повернутий назад, був засланий на Колиму, де й помер 1952 p.? Де правда, а де вигадка? Де істина, а де тонко розрахований наклеп?



Розмістив: Admin 5 квітня 2013 | Переглядів: 2320 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Ярослав Мудрий

(980 – 1054)

великий князь київський, державний і культурний діяч

Ярослав, син князя Володимира Святославича, шанобливо названий сучасниками Мудрим, народився близько 980 p., невдовзі після утвердження у Києві його батька. Матір’ю Ярослава була княжна Рогнеда, яку Володимир силою взяв у дружини, убивши її батька і братів. Рогнеда, прозвана за свою трагічну долю Гореславою, не пробачила Володимирові скоєного. За переказами, вона готувала на нього замах, який було розкрито. Великий князь мав намір її стратити, але Рогнеду врятувало рішуче заступництво її тоді ще малолітнього старшого сина Ізяслава. Володимир поселив Рогнеду з дітьми за межами Києва, в селі Предславиному (названому так на честь їхньої старшої дочки). Володимир ставився до Рогнеди особливою пристрастю. За десять років, що пройшли з часу захоплення Полоцька до повернення з Корсунського походу, у них народилося четверо синів і дві дочки. Ця жінка поєднувала в собі пристрасну принадність з гордою, незалежною вдачею. Вона водночас і ненавиділа, і ревнувала Володимира до інших жінок, та, мабуть, не тому, що кохала, а тому, що кожний черговий роман чоловіка ятрив її самолюбство.


Розмістив: Admin 5 квітня 2013 | Переглядів: 1811 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Юрій Долгорукий

(1090 – 1157)

великий князь київський, засновник Москви

Юрій Володимирович, шостий син великого київського князя Володимира Мономаха і його дружини англійки Гіти, увійшов в історію як постать неоднозначна і суперечлива. Переважну частину свого життя він провів у боротьбі за батьківський спадок, претендуючи на землі Південної Русі і стіл у Києві.


Розмістив: Admin 5 квітня 2013 | Переглядів: 1355 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Феодосій Печерський

(близько 1036–1074)

святий; давньоруський церковний письменник

Історія Києво-Печерської лаври невіддільна від постаті преподобного Феодосія Печерського. Його ім’я можна поставити другим за значенням серед печерських ченців після засновника цього уславленого монастиря святого Антонія. Саме за Феодосія Печерського монастир став осередком не лише благочестя і святості, а й високої освіченості Давньої Русі, школою, яка готувала освічене вище духовенство.


Розмістив: Admin 5 квітня 2013 | Переглядів: 1136 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Святослав

(942 – 972)

великий князь київський, полководець

“ Повість временних літ ” датує початок самостійного правління велиго князя Святослава Ігоревича 964 роком, Недовге, але яскраве і наси ч ене подіями, його правління ознаменувалося для Русі спочатку блискучими перемогами, а потім і гіркими втратами.


Розмістив: Admin 5 квітня 2013 | Переглядів: 3143 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Ольга

(близько 890 – 969)

свята, рівноапостольна, велика княгиня київська

Княгиню Ольгу (у святому хрещенні Олена) православна церква почитає як святу і рівноапостольну. Прийнявши християнство, вона ненасильницькими методами сприяла його поширенню на Русі.

Згідно літописної традиції, Ольга була родом зі Пскова і будучи правнукою Гостомислові, доводилася родичкою правлячого тоді на Русі Олега. В 903 р. її віддали заміж за Ігоря, сина Рюрика, майбутнього великого князя, якому на той час виповнилося 25 років. Оскільки в 903 р. вона була ще маленькою дівчинкою, шлюб спочатку був номінальним.


Розмістив: Admin 5 квітня 2013 | Переглядів: 1395 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Нестор

(близько 1056–1113)

святий; давньоруський письменник і літописець

Біля джерел вітчизняної історіографії стоїть велична, відома багатьом по знаменитій скульптурі М. Антокольського, постать преподобного Нестора-літописця. Він був ченцем Києво-Печерського монастиря, жив у другій половині XI – на початку XII ст. За переказами, в той час, коли Антоній, засновник Печерського монастиря, присвятив себе німотності в печері, а продовжувач його справи Феодосій займався облаштуванням обителі, збираючи кошти на спорудження храму Успіння Пресвятої Богородиці, на початку 1070-х років до них прийшов благочестивий юнак, який хотів прийняти чернечий постриг. Залишившись при монастирі, цей послушник невдовзі прославився доброчинністю, упокореністю і працею. Після смерті Антонія і Феодосія, одразу після 1074 p., він прийняв постриг від преподобного Стефана, ігумена П ечерського, а пізніше був висвячений у сан диякона.


Розмістив: Admin 5 квітня 2013 | Переглядів: 3072 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
1 2 [3] 4 5
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ