Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



(Святий Димитрій Ростовський)

(1651 1709)

письменник, церковний і культурний діяч, віднесений до сонму святих

Данило Туптало, який прийняв чернече ім’я Димитрій і як митрополит Ростовський був зарахований до сонму святих, народився 1651 року в містечку Макарові під Києвом у самий розпал кривавої Визвольної війни українського народу. Його батько, Сава Туптало, тоді був козацьким сотником в армії Б. Хмельницького. Згодом, ставши вельможною і багатою людиною, він дедалі більше залучався до церковного життя, особливу прихильність відчуваючи до древнього Кирилівського монастиря в північному передмісті тодішнього Києва. Цій обителі Сава жертвував значні кошти. Його портрет можна побачити на одній із фресок Кирилівської церкви поруч з образом його друга, ігумена обителі, відомого богослова й церковного діяча Інокентія Монастирського.

 

1662 року одинадцятирічного Данила віддають до знаменитої Києво-Могилянської колегії, очолюваної тоді письменником, церковним і культурним діячем Лазарем Барановичем, учнем і сподвижником Петра Могили та Інокентія Гізеля. Данило, з дитинства схильний до молитовної самоти й церковної книжності, по закінченні колегії у 1668 році прийняв чернецтво у Кирилівському монастирі під ім’ям Димитрія від ігумена Мелетія Дзика, друга сім’ї Тупталів, людини високоосвіченої, який був раніше ректором Києво-Могилянської колегії.

Мелетій значно вплинув на молодого ченця. їхня дружба не переривалася до самої смерті Дзика у 1681 році. Багато що єднало цих людей і насамперед любов до церковної книжної премудрості та житій і праведних людей. Свого часу Петро Могила мріяв видати зведення житій святих. Втіленню у життя цієї грандіозної праці цілком присвятив себе Д. Туптало. Багато років він старанно збирав факти й перекази про життя праведників і подвижників, шанованих православною церквою і особливо прославлених в українсько-білоруських та російських землях.

Швидко заслуживши загальну повагу високою духовністю і глибокою освіченістю, Димитрій у вісімнадцятирічному віці був висвячений в ієродиякони, а 1675 року в ієромонахи. За рекомендацією Л. Барановича, архієпископа Чернігівського з 1666 року, який добре знав Туптало по студентських роках, останнього було призначено проповідником при кафедральному Успенському соборі цього древнього міста.

До двадцяти п’яти років Д. Туптало вже здобув славу духовного оратора . Лейтмотивом його проповідей була любов, яку він ставив над усе. У той жорстокий час безкінечних війн, повстань та чвар між претендентами на гетьманську булаву молодий проповідник учив людей бути терпимішими й добрішими, з розумінням ставитися до чужих поглядів і переконань, прощати одне одному заподіяні кривди. І це знаходило відгук у душі народу. На численні запрошення він їздив у різні міста України, Росії та Білорусії для ведення проповідей. Ці подорожі значно розширювали його світогляд і дозволяли знайомитися з рідкісними книгами та місцевими переказами. Перебуваючи в Литві, Туптало, який досконало знав латину й польську, спілкувався з католицькими ієрархами і теологами, що дозволило йому глибше зрозуміти дух західного християнства.

Багато років Димитрій Туптало входив до Київсько-Чернігівського гуртка освічених православних церковних діячів, що об’єднував цвіт тодішньої української інтелігенції, душею якого був Лазар Баранович, він довгий час поєднував архієпископство з виконанням обов’язків місцеблюстителя Київської митрополичої кафедри. До гуртка входили такі відомі діячі того часу, як уже немолодий архімандрит Києво-Печерської лавр и Інокентій Гізель, церковний письменник і публіцист Іоаникій Галятовський, поет Іван Величковський, ректор Києво-Могилянської колегії, а потім митрополит Київський Варлаам Ясинський, філософ і богослов Йоасаф Кроковський, відомий під прізвиськом “Чернігівець”, німецький теолог Адам, який прийняв православ’я. Усі вони мали зв’язок із Києво-Могилянською колегією, були її колишніми студентами і професорами. Старші члени цього творчого співтовариства, наприклад Інокентій Гізель, сформувалися в київській інтелектуальній атмосфері часів митрополитства Петра Могили, під його безпосереднім ідейним впливом. Високий могилянський дух вони передавали своїм молодшим друзям і учням.

1681 року Д. Туптало був призначений ігуменом Максаківського монастиря, а через рік переведений у тому ж сані до Батурина, тодішньої гетьманської столиці Лівобережжя. Але життя в наскрізь просоченому інтригами й доносами місті, вдалині від необхідних йому для письменницької праці книг не влаштовувало освіченого церковнослужителя. Наприкінці 1683 року він оселився в Києво-Печерській лаврі. Користуючись її чудовою бібліотекою, Туптало починає систематичне впорядкування корпусу житій святих. На якийсь час покидаючи Лавру для управління монастирями (у Батурині, Глухові, Чернігові), він незмінно повертався в цю славетну обитель.

У Києві Д. Туптало читав лекції з філософії та інших дисциплін Києво-Могилянській колегії. Його курси загалом відповідали тим, що викладалися в провідних європейських університетах. У них переважав дух пізнього арістотелізму у характерній для православної традиції теологічно-платонічній інтерпретації. Вони відрізнялися вільним обговоренням питань релігійної філософії.

З-під пера Д.Туптала вийшла маса різноманітних віршованих і прозаїчних літературних творів, відзначених піднесеним стилем. Як і в католицьких країнах тодішньої Європи, у Києві надзвичайно популярними були “емблематичні вірші” віршовані написи символічного змісту до гравійованих емблем і гербів, а також характерні для літературних смаків епохи бароко вишукані поетичні мініатюри, часто у формі акростиха. Один акростих Д. Туптала релігійного змісту нам відомий.

У 1697 році, після смерті близького його родині Інокентія Монастирського, Д. Туптало прийняв ігуменство київського Кирилівського монастиря, а потім у сані архімандрита керував Єлецьким монастирем у Чернігові.

Надходили нові часи. Московське царство очолив енергійний Петро І. Для проведення задуманих перетворень він гостро потребував освічених, відданих справі просвітництва людей. У самій Московській державі їх помітно бракувало, а довірити церкву іновірцям, котрі широко запрошувалися на військову й інші види світської служби, цар з політичних міркувань не міг.

 

Цар-реформатор, що часто бував в Україні, почав активно залучати до роботи місцеве освічене духівництво, мало рахуючись із бажаннями й інтересами обраних ним людей. Так трапилося і з Д. Тупталом, котрий справив своїми великими пізнаннями й духовною висотою велике враження на царя й 1700 року був призначений на митрополичу кафедру Тобольська до Сибіру. Тоді Димитрій Туптало зумів ухилитися від призначення, мотивуючи відмову слабкістю здоров’я і необхідністю завершити роботу над корпусом “Житій святих”. Однак, помітивши відповідального й освіченого архімандрита, Петро вже не випускав його з поля зору. Д. Туптало був таки змушений прийняти царське призначення, але вже не за Урал, а в Центральну Росію.

1702 року за наказом Петра І він стає митрополитом Ростовським і Ярославським. На цій посаді він докладає великих зусиль для розвитку системи освіти в довіреній йому єпархії і, будучи ревнителем православної віри, сприяє вкоріненню в Росії духу відкритості й толерантності щодо західної культури. У місцевих школах він запровадив навчання давньогрецькій мові й латині; сприяв відкриттю в Ярославлі першого в Росії театру, завезенню туди книг і розвитку друкарства.

Численні промови і проповіді митрополита, створення мережі шкіл і бібліотек, організація драматичних вистав, диспутів і діалогів за прийнятою в Києво-Могилянській колегії системою відіграли значну роль в освіті краю. На призначеній йому царем посаді він виявив велику енергію й, водночас, поважне ставлення до національно-церковних традицій російського народу.

Тут, на берегах Волги (жив він переважно в Ярославлі), Димитрій Ростовський продовжував плідну літературну діяльність. Були закінчені “Четьї-Мінеї”, чотиритомна праця, що містила житія православних святих. У роботі над нею автор широко використовував не тільки вітчизняні джерела, а й численні грецькі й латинські тексти. Ще однією його великою працею став “Літопис келійний”, що дає послідовний виклад подій біблійної історії з морально-повчальними коментарями.

Перебуваючи в Ростовській землі, Димитрій об’їхав увесь Верхньоволзький край, відвідував численні розкольницькі селища і скити Заволжя. На відміну від багатьох сподвижників Петра, що вдавалися до жорстоких переслідувань і катувань розкольників, митрополит прагнув зрозуміти і переконати старовірів. Із цією метою він написав свою третю фундаментальну працю “Розвідка про розкольницьку бринську віру”, видану вже після його смерті. У цій праці з’ясовуються причини розколу, визначаються головні його напрями та їх ідейні засади, описуються особливості побуту й поведінки старообрядників. Цей перший об’ємний і об’єктивний опис переконань та способу життя розкольників і сьогодні не втратив наукової цінності.

Крім трьох капітальних праць митрополит Ростовський був автором численних богословських і релігійно-філософських (“Розмірковування про образ Божий та його подобу в людині”), агіографічних (життєписних) і полемічних творів, духовних пісноспівів (кантів і псалмів), віршів та кількох драм.

На відміну від своїх земляків і сучасників Стефана Яворського та Фефана Прокоповича, котрі займали вищі церковно-державні посади й справляли великий вплив на царя, Димитрій Ростовський намагався триматися осторонь від бурхливих політичних подій і уникав зближення з грізним і мінливим у своїх симпатіях самодержцем, не завжди поділяючи його модернізаторські устремління й особливо не схвалюючи жорстоких методів їхнього втілення.

Помер Д. Туптало 28 жовтня 1709 року, прихиливши коліна під час молитви. 1753 року, після знаходження його нетлінних мощів, рішенням Святого синоду він був віднесений до лику святих. Віршовану епітафію на його надгробку склав Михайло Ломоносов. Пам’ять святого Димитрія Ростовського православна церква вшановує 21 вересня (4 жовтня).

Усе життя св. Димитрія Туптала, митрополита Ростовського і Ярославського, проходило на тлі безперервних війн і насильства. Але своє життєве покликання він бачив в поширенні гуманності й просвітництва серед слов’янських народів. Цій меті було присвячено і його воістину титанічну працю з упорядкування зводу житій святих, до якого православна церква звертається вже три століття поспіль.

 

100 найвідоміших українців / Гнатюк М., Громовенко Л., Семака Л., Скорульська Р., Стус Д., Удовик С. – М.: Вече; К.: Орфей, 2001. – С. 148 – 151.

 

Скачати (скачать, закачать) книгу: danilo_tuptalo.rar [260.13 Kb] (викачувань: 11)

 (голосів: 1)

Автор: Admin 14 квітня 2013 | Переглянуто: 2330 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ