Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 
Джерела з історії України 
Українська історіографія 
Українська археологія 
Українська етнографія 
Історія української філософської та суспільно-полі 
Історія України 
Історія української культури 
Таємниці української історії 
Спеціальні історичні дисципліни та історія України 
Історичні наукові і краєзнавчі конференції 



Феофан Прокопович

(1681 – 1736)

просвітитель, публіцист, суспільно-політичний діяч

Феофан Прокопович, професор і ректор Києво-Могилянської академії, голова “ученої дружини” Петра І, відіграв першорядну роль у модернізації Росії, перетворенні її з консервативного, замкненого у своїй зашкарублості й недовірі до всього нового Московського царства на європеїзовану, відкриту новітнім культурним віянням Російську імперію.

Особистість яскрава, енергійна і всебічно обдарована, він рівною мірою прославився як видатний богослов, філософ, письменник, проповідник, історик, політичний і церковний діяч. У цьому відношенні Ф. Про копович вніс у становлення російської культури імперського періоду ні з чим не зрівняний внесок.


Розмістив: Admin 14 квітня 2013 | Переглядів: 2920 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Стефан Яворський

(1658 – 1722)

богослов, церковний діяч, письменник

Життя Стефана Яворського припало на той період історії, коли Україна, поруйнована десятиліттями війн і чвар, виявилася розколотою на західну частину, що залишилася під владою католицької Польщі, та східну, що зберігала автономію під протекторатом Росії.

У XVII столітті посилювався національно-релігійний гніт у західних землях України, й вірні православ’ю люди, що не бажали переходити в католицизм або приймати унію, переїжджали до Наддніпрянщини. До них належала й сім’я галицьких шляхтичів Яворських, у якій 1658 року народився майбутній видатний релігійно-церковний діяч Стефан Яворський.


Розмістив: Admin 14 квітня 2013 | Переглядів: 2101 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Пилип Орлик

(1672 – 1742)

гетьман України, творець її першої конституції

Добре відомо, яку велику роль у суспільно-політичному житті України відіграла її діаспора у XX столітті. Серед її найвідоміших постатей П. Скоропадський і С. Петлюра, Д. Донцов і В. Липинський, С. Бандера та багато інших. Політичні емігранти з України були відомі у країнах Заходу і в XIX столітті. Достатньо згадати такого великого вченого і громадського діяча як М. Драгоманов.

Але якщо поставити запитання: коли з’явилася українська політична еміграція, відповідь буде чіткою і однозначною: в липні 1709 року, коли після Полтавської битви на підвладних Османській імперії територіях Нижньої Наддністрянщини зібралася частина козацької старшини, яка пішла за І. Мазепою. Незабаром після смерті Івана Степановича гетьманом українського козацького “уряду у вигнанні” став П. Орлик не тільки масштабний політичний діяч, а й видатний соціальний мислитель свого часу.



Розмістив: Admin 14 квітня 2013 | Переглядів: 2165 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

(1639 – 1709)

Петро доносові не повірив і почав слідство проти самих донощиків. І. Іскра під тортурами зізнавався, що на цю справу його підбив В. Кочубей, а той, не стерпівши мук, сказав, що замислив усе, бажаючи помститися, й показав цареві низку листів І. Мазепи до його дочки. Тоді цар, сам не обтяжений забобонами в амурних справах, велів обох донощиків передати гетьману для страти за рішенням військового суду. 14 липня Кочубей та Іскра були привселюдно страчені у присутності І. Мазепи і його війська у військовому таборі під Білою Церквою.

Та, як потім виявилося, І. Мазепа таємно, через своїх старих знайомих у Варшаві, підтримував зв’язки з оточенням С. Лещинського, а потім і з Карлом XII. Конспірація й інтриги були настільки тонкими і вмілими, що достеменно цю сторону діяльності гетьмана відновити неможливо. Поза сумнівом, однак, що при непевності результату Північної війни І. Мазепа, як усякий досвідчений політик на його місці, хотів підстрахуватися й одержати дивіденди при будь-якому повороті подій. Він діяв не в інтересах Петра або Карла, а у своїх власних, і тому, коли шведський король, вивівши з боротьби Данію та Саксонію і закріпившись у Польщі, всі сили зосередив проти Росії, І. Мазепа вважав його шанси на перемогу певнішими, ніж у Петра. Перехід на сторону переможця, що передбачався, дозволяв розраховувати на створення (у стратегічному союзі зі Швецією) незалежної України обабіч Дніпра під владою старого гетьмана.


Розмістив: Admin 14 квітня 2013 | Переглядів: 2397 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Іван Мазепа

(1639 – 1709)

політичний діяч, воєначальник, дипломат, гетьман України, князь

Особа Івана Мазепи й роль, відведена йому в історії, вже три століття поспіль одержує полярні, взаємовиключні оцінки. 1860-го року корифей української історіографії М. Костомаров писав, що образ Мазепи ще чекає на неупереджену історію, що змалювала б його не під впливом погляду, припустимого в першій половині XVIII століття. Затаврована свого часу прокляттям, ця трагічна історична постать вимагає до себе об’єктивного ставлення. Щодо України він чинив по-своєму щиро.

Найчіткіше політична позиція Івана Мазепи окреслена в Конституції 1710 року, укладеній вірним мазепинцем, однодумцем і продовжувачем його справи в еміграції гетьманом Пилипом Орликом. Своєю актуальністю і високим рівнем демократичності цей документ багато в чому випередив ідеї Французької революції.



Розмістив: Admin 14 квітня 2013 | Переглядів: 2424 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Данило Туптало

(Святий Димитрій Ростовський)

(1651 1709)

письменник, церковний і культурний діяч, віднесений до сонму святих

Данило Туптало, який прийняв чернече ім’я Димитрій і як митрополит Ростовський був зарахований до сонму святих, народився 1651 року в містечку Макарові під Києвом у самий розпал кривавої Визвольної війни українського народу. Його батько, Сава Туптало, тоді був козацьким сотником в армії Б. Хмельницького. Згодом, ставши вельможною і багатою людиною, він дедалі більше залучався до церковного життя, особливу прихильність відчуваючи до древнього Кирилівського монастиря в північному передмісті тодішнього Києва. Цій обителі Сава жертвував значні кошти. Його портрет можна побачити на одній із фресок Кирилівської церкви поруч з образом його друга, ігумена обителі, відомого богослова й церковного діяча Інокентія Монастирського.


Розмістив: Admin 14 квітня 2013 | Переглядів: 2057 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Петро Сагайдачний

(близько 1570 – 1622)

гетьман українського реєстрового козацтва

Посилення польських утисків і католицької експансії в останні десятиліття XVI ст. стимулювало подальшу консолідацію українського народу, проте вже не так під егідою своїх князів (які масово приймали католицизм і входили до складу вищої аристократії Польсько-Литовського князівства), як під егідою запорізького козацтва.

Польська влада мусила юридично визнати козацтво. Проте козачий статус офіційно визнавався за незначною кількістю козаків. Лише за тими, хто входив до реєстру (списку) осіб і перебував на службі в Речі Посполитій, одержуючи від корони відповідну платню.

Формування реєстрового козацтва починалося з універсалу короля Сигізмунда II Августа від 1572 р., за яким на державну військову службу був прийнятий загін у складі 300 козаків. У 1578 р. король Стефан Баторій збільшив реєстр до 500 чоловік. Ці козаки офіційно звільнялися з-під юрисдикції землевласників і старост, мали свій військовий суд і одержували за службу платню. Для утримання арсеналу і шпиталю з будинком інвалідів та літніх (хоча мало хто з козаків доживав до старості) їм передавалося містечко Трахтемирів. Реєстровому козацькому війську України надавалися військові регалії: малинова хоругва (стяг), армійська печатка, бунчук, гетьманська булава, бубони і труби.

Консолідації козацтва наприкінці XVI ст., особливо в протистоянні Берестейській церковній унії 1596 p., зростає активність українського міщанства, шляхти і духівництва, які боролися за православний просвітницький розквіт України. В 70 - 90-і роки XVI ст. вони почали активну діяльність щодо збереження своєї релігійно-духовної ідентичності, добре розуміючи значення системи шкільної освіти і друкарства.


Розмістив: Admin 10 квітня 2013 | Переглядів: 3327 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Петро Могила

(1574 або 1596 – 1647)

церковний і освітній діяч, письменник, митрополит Київський і Галицький, засновник Києво-Могилянської академії

Петро Могила належить до тих людей, чиї імена символізують відродження нації. Біля витоків прославленої далеко за межами України Києво-Могилянської академії поряд з іншими культурними діячами XVII ст. стоїть і Петро Симеонович Могила. Величезною є роль П. Могили й у відновленні православного богослов’я, що майже не змінювалося впродовж століть.

Старші сучасники П. Могили, насамперед Іов Борецький і Мелетій Смотрицький, усвідомили необхідність синтезу православної духовності з досягненнями західної культури. Але саме йому належить честь першої і в цілому вдалої побудови системи східнохристиянської теології на раціонально-логічних засадах. Він зумів використати досягнення католицької теології, ні в чому істотному не поступившись їй.


Розмістив: Admin 10 квітня 2013 | Переглядів: 3451 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Петро Дорошенко

(1627 – 1698)

політичний діяч, гетьман

Кілька поколінь предків Петра Дорошенка, за походженням православних українських шляхтичів, були пов’язані із Запорізькою Січчю. Його дід, Михайло Дорошенко, козацький полковник з 1618 року, у 1625 р. став гетьманом реєстрового українського козацтва, а через три роки загинув під Бахчисараєм у поході проти Кримського ханства. Петро Дорошенко народився в Чигирині за рік до загибелі діда, у 1627 році. Його батько, Дорофій Дорошенко, належав до козацької старшини й обіймав високі посади в реєстровому війську. Хлопець здобув добру освіту , вільно володів польською та латиною. З юних літ був знайомии із багатьма славетними козацькими полководцями, зокрема з Богданом Хмельницьким, що постійно бував у Чигирині, рідному місті Петра. Тож не дивно, що з перших днів Визвольної війни молодий П. Дорошенко перебував у гетьманській сотні особистій гвардії Б. Хмельницького.


Розмістив: Admin 10 квітня 2013 | Переглядів: 1726 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Мелетій Смотрицький

(1572 або 1578 – 1633)

церковний діяч, просвітитель, письменник-полеміст, філолог

Ситуація, що склалася на українсько-білоруських землях унаслідок прийняття верхівкою церковної ієрархії Берестейської унії 1596 року, зумовила глибокі протиріччя в серцях віруючих і насамперед освіченої частини православних на теренах польсько-литовської держави.

На боці уніатства були сила, влада і гроші. Православ’я ж, яким воно було в XVI століті у східнослов’янських народів та на Балканах, мало не в усьому (крім хіба що глибини містичного досвіду окремих ченців та іконопису) поступалося католицизмові. Православ’я не мало впорядкованої догматики, розробленої теології та філософських систем, які доповнювали б і поглиблювали богослов’я; не послуговувалося розвиненою літературною традицією, налагодженою системою освіти.

Більшість представників духівництва, мирян України та Білорусії категорично не сприймала унії та підпорядкування папському престолові. Проте їм важко було ґрунтовно й докладно протиставити схоластично відпрацьованій догматиці католицизму істини східної церкви.



Розмістив: Admin 10 квітня 2013 | Переглядів: 3553 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
[1] 2 3 4 5
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko Яндекс.Метрика
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ