Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Однією з найвизначніших постатей українського патріотичного руху, талановитим педагогом-просвітителем, вченим із світовим ім’ям була Софія Федорівна Русова.

 

Народилася вона 18 лютого 1856 р. в с. Олешня на Чернігівщині в родинному маєтку Ліндфорсів. Батько Софії – Федір Ліндфорс, швед за походженням, тривалий час перебував на російській військовій службі в Сибіру, де виконував обов’язки ад’ютанта генерал-губернатора Омська Жерве, чарівна донька якого – Ганна Жерве – згодом стала його дружиною. Після народження сина Олександра і доньки Марії полковник Ліндфорс вийшов у відставку і оселився з родиною у мальовничому маєтку на Чернігівщині. Софія була п’ятою дитиною в сім’ї (сестра Наталка і брат Володимир померли в дитинстві), і на неї спрямовували турботу старші Ліндфорси. У сім’ї панувала французька мова, виховання дітей відповідало кращим традиціям просвітительства XVIII ст. Але великий вплив на формування світогляду юної Софії мало українське оточення олешнівського маєтку – простори рідної Чернігівщини, народні співи і свята.

1865 р. сім’я Ліндфорсів переїжджає до Києва. Софія навчається у Фундуклеївській жіночій гімназії, яку 1870-го закінчує із золотою медаллю. У Києві Софіяі Марія потрапляють у середовище українських інтелігентів-просвітителів, зокрема родини Лисенків-Старицьких. Пізніше Софія Федорівна згадувала: «...з цим знайомством у наше родинне життя вперше вступив свідомий український елемент».

Сестри Ліндфорс відвідують збори Київської громади, спілкуються з П. Чубинським, М. Старицьким, М. Лисенком, М. Драгомановим. Їхнє духовне життя не розходиться з громадським. 1871 р. вони заснували у Києві перший дитячий садок. У 1872 – 1873 pp. у їхньому будинку відбулись прем’єри українських музичних вистав М. Лисенка «Чорноморський побут» і «Різдвяна ніч».

У цей час Софія знайомиться з Олександром Русовим (1847 – 1915) – громадським діячем, земським статистиком, етнографом. Він «перший відкрив мені красу української народної поезії, заговорив українською мовою і без довгих промов та роз’яснень збудив у мене ту любов до нашого народу, яка вже ніколи не покидала мого серця і кермувала моїми політичними виступами, всією моєю працею довгі літа», – писала Софія Федорівна у «Моїх споминах» (видрукувані у збірнику «За сто літ», 1928).

1874 р. Русов і Софія Ліндфорс переїжджають до Петербурга, де вінчаються 30 серпня в церкві св. Симеона. Цікавим є той факт, що весільним подарунком подружжю Русових була композиція М. Лисенка «Золоті ключі», написана композитором на теми народних пісень.

Беручи активну участь у роботі українського земляцтва в Петербурзі, Русови плідно працюють над підготовкою до друку повного тексту «Кобзаря» Т. Шевченка, а 1876-го видають його у Празі. Повернувшись влітку того ж року на батьківщину, О. Русов продовжує займатися земською статистикою, а Софія засновує першу в Чернігові громадську бібліотеку. 1879 р. Русови купують невеличке господарство під Борзною (на Чернігівщині), і тут проводять просвітницьку роботу серед населення. Крім того, Софія вчиться фельдшерства.

Громадська діяльність і прогресивні погляди Русової привернули увагу царських чиновників, і 1881 р. її було ув’язнено за зв’язки з російськими революційними колами. Відтоді вона постійно перебувала під пильним наглядом поліції. 20 років тяглися політичні переслідування, вона переходила з однієї тюрми до іншої, з тюрми – під поліцейський нагляд і знову до тюрми, витримала 15 обшуків. У тюрмі Русова почала писати («Дети тюрьмы» і «Дунька Криворучка» були видрукувані в «Одесском вестнике»). На вимогу адміністрації Русовим доводилося постійно переїжджати, але повсюди вони брали активну участь у громадському житті. Софія Федорівна відкривала неофіційні дитячі садки (у Чернігові, Харкові, Херсоні, Полтаві), друкувалася в періодичній пресі. Була почесним членом Харківського, товариства грамотності, членом київської і чернігівської «Просвіти».

Педагогічний талант Русової повною мірою розкрився в її вчительській практиці й теоретично-методологічних працях. З 1909 р. вона викладала на Вищих жіночих курсах, Жекуліної та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві. С. Русова разом із Г. Шерстюком [1] заснувала й редагувала педагогічний, журнал «Світло», що виходив українською мовою в Києві у 1910 – 1914 pp. і був присвячений питанням шкільного, позашкільного та сімейного виховання, висвітлював проблеми української культури і науки.

У серпні 1917 р. на пропозицію генерального секретаря з; народної освіти Української Народної Республіки І. Стешенка Русова очолила відділ дошкільної і позашкільної освіти, брала участь у створенні програми розвитку національної, шкоди, сприяла активізації процесу дерусифікації шкіл і влаштуванню курсів українознавства. Вона особисто складала підручники з географії і французької: мови, популярні історико-географічні нариси для самоосвіти. Серед них «Братства в Юго-Западной Руси», «Братья Гракхи», «Днедр и Приднепровье», «Как болгары добыли себе свободу», «Чехія та її національне відродження», «Швейцарія, вільна, народна, республіка» та «Український буквар», який уклала за підручником О. Потебні. 1921 р. почала читати лекції з педагогіки в Українському, університеті в Кам’янці-Подільському.

Теоретичний доробок Софії Русової сприяв виробленню концепції дошкільного й позашкільного виховання на засадах багатовікової культурної спадщини українського народу. Розроблені нею методи виховання та навчання знайшли відображення у працях: «Дошкільне виховання», «Методика початкової географії», «Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл», «Методика колективного читання», «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дидактика», «Сучасні течії в новій педагогіці», «Роль жінки в дошкільному вихованні», «Дещо про дефективних дітей», «Моральні завдання сучасної школи».

На жаль, педагогічна діяльність Русової на Батьківщині обірвалася із закриттям Українського університету. Встановлення більшовицької влади змусило Русову емігрувати в грудні 1921 p. з радянської України за кордон. Але й тем не залишила викладацької та громадської роботи. З 1922 р. вона – професор Української господарської академії в Подєбрадах, з 1923-го – професор педагогіки Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі.

В еміграції бере активну участь у жіночому русі, очолює Всесвітній союз українок, співробітничає в журналі «Жіноча доля».

 

Саме життя і діяльність Русової стверджували право жінок на рівність у суспільстві, їхню здатність займатися політикою і виробництвом, розв’язувати наукові й культурні проблеми нарівні з чоловіками. Русова присвятила славетним Жінкам України свої монографії «Малорусские женщин ы XV – XVII вв.» (19 0 4) та «Наші, визначні жінки. Літературні характеристики-силуети» (1934). Вони містять біографії Наталії Кобринської, Уляни Кравченко, Марка Вовчка, Ганни Барвінок, Олени Пчілки, Христі Алчевської, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Олександри Єфименко та ін.

Перу Русової належать біографічні нариси українською і російською мовами про видатних діячів української та світової історії, зокрема; «Биография Гарибальди, освободителя Италии», «Біографія Г. Ф. Квітки-Основ’яненка», «Божа іскра. Оповідання про Рафаеля», «Странник Григорий Сковорода», «Тарас Григорович Шевченко, український народний поет», «М. П. Драгоманов, його життя і твори».

Софія Русова прожила довге, важке, але щасливе життя; залишивши по собі добру пам’ять у серцях співвітчизників в Україні та за її межами. Померла вона 5 лютого 1940 р. у Празі, до останніх днів проповідуючи ідеї гуманізму та просвітительства.

Її сини – Михайло і Юрій Русови – також залишили помітний слід в українському громадському та науковому житті. Михайло – як політичний діяч (він один із засновників Революційної української партії); Юрій як вчений-біолог, іхтіолог, автор близько 30 наукових праць.

Нещодавно відновлено «Союз українок», однією з фундаторок якого на початку 20-х pp. була Русова. 1990-го ця організація влаштувала першу наукову конференцію, присвячену її пам’яті. На Батьківщину ім’я Софії Русової почало повертатися лише кілька років тому. З нагоди 135-річчя від дня народження у с. Олешня встановлено меморіальну дошку. Близько до серця сприймаються слова, вирізьблені на камені нащадками: «Світло душі твоєї засяяло у рідній Олешні і світить всій Україні в її невпинному поступі до волі, до відродження».

 

Історія України в особах: ХІХ – ХХ ст. / І. Войцехівська, В. Абліцов, О. Божко та ін. – К.: України, 1995. – С. 355 – 358.



[1] Шерстюк Григорій Пилипович (1882 – 1911) – український видавець. Засновник першого педагогічного видавництва «Український учитель».


Скачати (скачать, закачать) книгу: sofja_rusova.rar [37.71 Kb] (викачувань: 42)


 (голосів: 1)

Автор: Admin 25 березня 2013 | Переглянуто: 2890 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko Яндекс.Метрика
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ