Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 
Джерела з історії України 
Українська історіографія 
Українська археологія 
Українська етнографія 
Історія української філософської та суспільно-полі 
Історія України 
Історія української культури 
Таємниці української історії 
Спеціальні історичні дисципліни та історія України 
Історичні наукові і краєзнавчі конференції 



ГЕРМАНСЬКА ІМПЕРАТРИЦЯ ЄВПРАКСІЯ-АДЕЛЬГЕЙДА

На відміну від своїх тіток Єлизавети, Анастасії та Анни Євпраксія сподобилася бути згаданою в «Повісті временних літ». Але як! Під 1106 р. Нестор коротко нотує: «Того ж року постриглася (в черниці) Євпраксія, Всеволодова дочка, 6 грудня», а під 1109 р. так само скупо повідомляє про завершення її життя: «Померла Євпраксія, дочка Всеволода, 10 липня, і поклали її в Печерському монастирі (в церкві) біля південних дверей. І збудували над нею божницю в тому місці, де лежить тіло її». Ці короткі рядки залишаються єдиними, мовленими про Євпраксію в усьому давньоруському письменстві.


Розмістив: Admin 16 січня 2013 | Переглядів: 1988 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ

Князь Красне Сонечко то реальна історична особа, уславлений київський володар Володимир Святославич, який правив на Русі з 978 до 1015 р. Билини, що відтворюють історичну дійсність хіба що в узагальне но -романтизованому, а часто й казковому вигляді, в піднесених тонах оспівують прекрасну юність Давньоруської держави. На чолі її стоїть ласкавий для підданих і суворий до ворогів Русі князь Володимир. Його оточують радники-бояри та грізні витязі-богатирі. Всі вони бенкетують з князем у його пишних палатах. В інший час богатирі їздять у «чистому полі», несуть службу на «заставі богатирській», даючи відсіч ворогам. Під їхнім надійним захистом трудяться орачі й скотарі, ремісники й промисловики, увесь давньоруський народ.


Розмістив: Admin 16 січня 2013 | Переглядів: 2207 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
Русина О. ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ
Володимир, син Ольгерда від шлюбу з Марією Вітебською, першим з литовських князів посів київський стіл, отримавши його від свого батька. Щоправда, й досі тривають дискусії з приводу того, як і коли відбулася ця подія. Справа в тому, що згадка про неї міститься в пізньому (XVII ст.) Густинському літописі й має принагідний характер. Коротко оповівши під 1362 р. про перемогу Ольгерда над трьома татарськими царками на Поділлі, літописець додав: «Сей Олгерд и иныя руския державы во свою власть прият, и Киев под Феодором князем взят, и посади в нем Володымера, сына своего; и нача над сими владети, им же отци его дань даяху».


Розмістив: Admin 16 січня 2013 | Переглядів: 2585 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ

Перлина давньоруського письменства, складений у XIII ст. Галицько-Волинський літопис розпочинається похвалою героєві одного з нарисів цієї книжки, князеві Роману Мстиславичу. У похвалі мовиться, що Роман «переміг всі язичницькі народи мудрістю свого розуму», виявляв велику хоробрість і полководницьке вміння. Літописець підкреслює, що у всьому тому Роман «наслідував діда свого Мономаха, котрий переміг поганих ізмаїлтян, яких звуть половцями, відігнав Отрока до Обезів (Грузії), за Залізні ворота, а Сирчан залишився біля Дону, харчуючись рибою. Тоді Володимир Мономах пив золотим шоломом Дон, захопив всю землю їх (половців) і прогнав окаянних агарян [1] . Після смерті Мономаха у Сирчана залишався єдиний гудець (співець і музика) Орь. І послав його Сирчан до Обезів, так сказавши: «Володимир помер. Повернись, брате, піди до своєї землі! Передай Отрокові ці мої слова, заспівай пісень половецьких, якщо ж не захоче повернутись, дай йому понюхати траву, що зветься ємшан» (полин). Отрок не захотів ні повертатися, ні слухати пісень. І тоді Орь дав йому ту траву. Й коли він її понюхав, то заплакав і мовив: «Ліпше в свою землю кістками лягти, ніж на чужій уславитися» . І пішов він до своєї землі...».


Розмістив: Admin 15 січня 2013 | Переглядів: 1176 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
Коли 1264 р. у Холмі помер Данило Романович, великий князь галицько-волинський, літописець відізвався на його кончину коротким і, в основному, банальним панегіриком: «Король Данило був князь доброчесний, хоробрий і мудрий, створив багато міст, збудував церкви й оздобив їх різними прикрасами. І ще він прославився братолюбством із братом своїм Васильком...». Це останнє речення багатого варте, бо сказано воно у важкі, криваві часи, коли брат вбивав брата, а син скидав батька з престолу, щоб самому піднятися на нього.


Розмістив: Admin 15 січня 2013 | Переглядів: 2958 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Яковенко Н. ВАСИЛЬ (КОСТЯНТИН) ОСТРОЗЬКИЙ

У серпні 1530 р. помер легендарний герой, гетьман Великого князівства Литовського, багач і аристократ князь Костянтин Іванович Острозький, залишивши по собі двох синів: 20- річного Іллю від першого шлюбу з княгинею Тетяною Гольшанською і 4 -річного Василя, народженого другою дружиною гетьмана княгинею Олександрою Слуцькою. Взаємини молодої мачухи з пасербом складалися вороже, тож Ілля, що як старший успадкував гніздо роду Острог, залишився жити на Волині, а вдова з малим Василем осіла у відписаному їй на вдовиний наділ Турові. Саме тут, під опікою матері, минули дитячі роки майбутнього «некоронованого короля Русі». Судячи з пізніших приватних листів і промов на сеймах, княжич отримав непогану освіту, зокрема знав латину, вільно володів польською і церковнослов’янською мовами, орієнтувався у прийомах красномовства, впевнено почував себе в царині світської та священної історії, розумівся на богослов’ї. Але хто навчав хлопця цим шкільним премудростям – невідомо. Як показують приклади інших княжих родин Волині, в ролі вчителів окрім духовних осіб могли виступати секретарі й писарі, тобто довірені слуги дому. Джерела згадують, що при покійному гетьмані такі функції виконували волинці Федір Гнівошович, Дашко Сосонський і Данило Василевич, а також якісь Мерла і «Валах Олексійович, зовемий Єрофей».


Розмістив: Admin 15 січня 2013 | Переглядів: 2763 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

Дзюба О. БРАТИ ЗИЗАНІЇ

Вчителі, проповідники, вчені брати Стефан і Лаврентій Зизанії (Тустановські) були синами міщанина Івана Куколя з м. Потелич у Галичині. Прізвище Зизанії, під яким вони увійшли в історію культурно-просвітницького руху кінця XVI початку XVII ст., є грець ким перекладом слова «кукіль», а приставка до прізвища може свідчити про їхні родинні зв’язки з шляхтичами Тустановськими. Зизанії були міщанами, з ремісників, найімовірніше – гонч арами, оскільки Потелич славився своїм гончарством, а опоненти братів з католицького й уніатського таборів радили їм «повернутися до кахлі та праски, аніж словом Божим ширмувати».



Розмістив: Admin 15 січня 2013 | Переглядів: 3129 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

860 року сталася подія, що струсонула середньовічний світ. То був похід Русі під проводом київського князя Аскольда на столицю Візантійської імперії Константинополь. Нестор записав у своєму творі: «Коли почав царювати Михаїл (імператор Візантії з 842 p.), стала так прозиватися Руська земля. Дізнались ми про це тому, що за цього царя приходила Русь (війною) на Царгород, як пишеться про це в літописанні грецькому (візантійському). Ось чому з цієї пори почнемо (розповідь) і число (лік рокам) покладемо». На думку літописця, експедиція Аскольда на Царгород ознаменувала початок давньоруської історії, стала ключовою подією в житті Київського князівства, одним із засновників якого і був, певно, цей князь.



Розмістив: Admin 15 січня 2013 | Переглядів: 2058 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно

АННА ЯРОСЛАВНА

У давньоруському письменстві жінкам не пощастило. Якщо літописи та інші літературні пам’ятки час від часу згадують про синів та онуків князів, то їхні дочки й онучки залишились замовчаними. Зрозуміло, що годі й сподіватись від давньоруських джерел якихось звісток про жінок з народу. Чому? А тому, що в XII XIII ст. книжники воліли писати лише про варті їхньої уваги справи: війни та походи, міжкнязівські стосунки, церковні події. Для родинного життя літописах та інших джерелах місця не було. Тому історики майже не знають про життя жіноцтва Київської Русі.



Розмістив: Admin 15 січня 2013 | Переглядів: 1278 | Коментарі: 0 | детальніше
Рейтинг статті: Відмінно
1 2 3 4 5 6 7 [8]
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ