Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Політичний та адміністративний устрій Королівства Галичини і Лодомерії

Політичний устрій Австрії в 1849 – 1860 рр. сам по собі був надзвичайно схожий на устрій Франції часів Наполеона ІІІ, або ж часів правління канцлера Меттерніха. Ані польська, ані німецька, ані чеська шляхта не зазнали ущемлення економічних прав. Поміщик був найбільш тісно пов'язаний з австрійською монаршою династією. Він був найбільшою опорою режиму, залишаючись при цьому постаттю космополітичною.

Австрія після реформ 1860 і 1867 рр. і далі зберігала консерватизм політичного устрою, хоча і передбачала окремі новації. Вона поділяється на коронні краї, округи (Крейси), повіти (Безірке) та гміни. На чолі краю стояли одноособово призначений особисто імператором “намісник”, якому підпорядковується “намісництво” (до 1848 р. титул намісника звучав як губернатор, а крайовий уряд – губернаторство). З самого початку існував певний поділ Галичини на адміністративні частини. Так безпосередньо наміснику підпорядковувалася вся провінція. Однак її було розділено на два адміністративні округи – краківський та львівський. Львівським керував особисто намісник, а краківським – спеціальний “уряд крайовий”, аналог намісництва для західної частини коронного краю. За намісником залишалося лише кілька повноважень, що дозволяли у незначній мірі втручатися у роботу цього органу влади. Більшість же повноважень намісника для західної частини краю зосереджувалося у колегіального “уряду краєвого” у Кракові. Слід зазначити, що “уряд крайовий” для Західної Галичини у 1848 – 1849 рр., а також з квітня по вересень 1860 р. було ліквідовано. Остаточно цей орган було скасовано за патентом імператора від 23 січня 1867 р. Однак ліквідований уряд крайовий одразу ж було замінено Комісією Намісництва у Кракові. Їй же було передано частину повноважень влади з округів. Намісник же виступав виключно як політичний керівник всієї адміністрації краю. Для східної частини краю він виступав як орган керівний і контролюючий діяльність урядових округів та повітів. Намісник виступав як єдиний репрезентант цісаря в Галичині, безпосередній виконавець його волі у справах управління краєм, адміністрації та співпраці з краєвим сеймом. Авторитет цієї посади був беззаперечним до 1918 р. і в окремих моментах намісник у провінціях трактувалися вище ніж міністри з уряду Ціслейтанії. Водночас намісник як керівник провінційної влади підпорядковувався центральному австрійському уряду, звітує перед ним і несе відповідальність.

Намісник мав право розганяти крайовий сейм і оголошувати дострокові вибори. Він також безпосередньо керував виборчим процесом, складанням списків виборців, виборчих комісій і призначав т.зв. виборчих комісарів, що очолювали виборчі комісії. Намісник же особисто надавав майбутнім послам до сейму їхні депутатські мандати. Вплив намісника на вибори до сейму у 1867 – 1914 рр. був у багатьох моментах вирішальним.

Значним був і вплив намісника на роботу сейму. Йому належало право законодавчої ініціативи, право внесення змін у законопроекти, які подавалися від сейму на розгляд імператора. Він також міг рекомендувати цісаря схвалити чи відхилити конкретний законопроект. Намісник впродовж 1867 – 1914 рр. контролював навіть норми регламенту роботи Галицького сейму. А всі спроби послів зменшити вплив намісника на роботу сейм натикалися на опір не лише намісника, але і центральних органів влади Австро-Угорщини. Чи не єдиним успіхом послів стало те, що починаючи з 1901 р. вони одержали право звертатися з поданнями до намісника і він згідно законодавства повинен був реагувати на ці подання (внески). Хоча часто це зводилося до відвертого формалізму. Будь-який закон затверджений сеймом міг бути відхилений намісником як такий, що порушує чинне імперське законодавство. Як стверджував намісник М. Бобринський, існуюча конструкція влади перетворювала інститут влади намісника на політичного лідера краю. Намісник зазвичай виступав одночасно і представником сеймової більшості і її керівником.

У відношенні до цісаря та імперського уряду намісник мав чітко виражені права і повноваження. У більшості питань він підпорядковувався центральному уряду, але водночас міг виконувати особисті доручення імператора, що ставило його вище за кабінет міністрів завдяки волі його Величності. Намісник постійно зберігав істотний вплив на формування краєвих органів влади і самоурядування. Цей вплив був доволі серйозним якщо намісник діяв злагоджено із маршалком Галицького сейму. Більше того Намісник міг визначити для імператора кандидатуру наступного міністра для справ Галичини. Кандидатура окремих прем’єр-міністрів Австрії ж визначалася після узгодження позицій між намісниками кількох країв із імператором.

Намісник зосереджував у своїх руках всю повноту виконавчої влади. Йому підпорядковувалися державні фінансові, фіскальні, поліцейські структури, органи місцевої влади. Намісник також виступав у ролі найвищої судової інстанції краю. Він відповідав за внутрішні справи, проблеми освіти і віровизнання, сільського господарства, а також налагодження місцевої самооборони у випадку війни. Не підпорядковувалися волі намісника лише питання зовнішньої політики, державних фінансів та армії. Вирішальне рішення у питаннях бюджету, торгівлі та справедливості залишалося за загальноімперським урядом. У певних питаннях повноваження намісника доповнювалися – так наприклад він одержав значні повноваження у питаннях будівництва залізниць та організації громадських робіт.

Всі свої функції намісник виконував за допомогою своєї адміністрації – намісництва. Права і повноваження намісництва визначалися патентом імператора від 19 січня 1953 р.

Урядові округи обіймали по кілька повітів і до 1867 р. були основою адміністрації. Станом на 1867 р. у Східній Галичині нараховувалося 110 повітів (12 округів), а в Західній – 68 (7 округів). Повіти на початок існування Галицької автономії були новим утворенням. Один повіт створювався на території якогось одного давнього домініону – володіння одного поміщика. А зараз міг включати в себе фільварки кількох осіб разом із сільськими громадами і малими містами.

Натомість керівники округів та повітів були зобов’язані дбати про спокій, безпеку властителів, громадський порядок. Для цього вони мали право використовувати різні засоби, включно із залученням каральних підрозділів та армії.

Повітове староство поєднувало у своїй діяльності і судові функції – вирішувало кримінальні, цивільні справи в І інстанції “в міру потреби”. Повітова влада – це офіційно не суд, а лише орган політичної адміністрації. Однак вона могла накладати штрафи розміром до 100 золотих римських, або ж арештовувати підданих цісаря терміном до 14 днів.

Повітове староство могло використовувати методи примусу щодо виконання різного виду громадських робіт, власних розпоряджень і розпоряджень вище стоячих органів. І тільки воно мало право проводити покарання у справі порушення адміністративних норм.

І округи і повіти до певного часу поєднували судові та адміністративні повноваження. Хоча законодавчо округи як адміністративні одиниці були ліквідовані у 1867 р. в окремих моментах вони виконували нагляд за діяльністю повітових староств до 1871 р. Починаючи з 1867 р. найвищою посадою на території повіту була посада повітового старости. Йому було доручено керівництво найнижчою владою для різних адміністративних справ. Реформа 1867 р. передбачала передачу окремих повноважень старости органам місцевого самоурядування – сільським та міським гмінам. Однак фактично староста виконував контролюючі і керівні функції над ними. Він наглядав за їхньою ініціативністю і за виконанням ними розпоряджень вищих органів влади.

Староста проводив вибори до гмінних рад, повітових рад, а також до Ради послів і до Галицького сейму, тим самим посилював свою політичну вагу на місцях.

У ході певних перетворень старости втратили право напряму втручатися справи діяльності шкіл (ті підпорядковувалися безпосередньо Раді Шкільних Округів), але могли зберігати на них свій вплив і надалі використовуючи фінансові важелі. Староста мав право регулювати збір податків, особливо місцевих, звертатися по допомогу до поліції та каральних загонів. У багатьох моментах староста мав визначальний вплив на роботу місцевих судів, а також органів місцевого самоурядування.


Скачати: politucznoadministratuvnuj_ystrij_galuczunu.rar [10.02 Kb] (викачувань: 27)


 (голосів: 1)

Автор: Admin 14 квітня 2012 | Переглянуто: 2322 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ