Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Микола Васильович КУГУТЯК. ГОЛОДОМОР 1933-го І ЗАХІДНА УКРАЇНА (ТРАГЕДІЯ НАДДНІПРЯНЩИНИ НА ТЛІ СУСПІЛЬНИХ НАСТРОЇВ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ 20–30-х РОКІВ). – Івано-Франківськ, 1994. – 70 с.

 

У книзі вперше розкрито масовий рух західноукраїнської громадськості на порятунок голодуючих в Україні. На обширному документальному матеріалі показано, як політика голодомору, колективізації та винищення українства на Наддніпрянщині спричинилась до активізації національно-визвольного руху на Західній Україні.

Для студентів, викладачів, учителів, усіх, кого цікавить трагічне і звитяжне історичне минуле українського народу.

За минулі роки з'явилося чимало науково-історичних розвідок, які всесторонньо розкривають причини, масштаби та наслідки голоду 1933-го року в Україні. Проте по сьогоднішній день трагедія Наддніпрянщини не досліджувалася на широкому тлі суспільних настроїв західноукраїнської громадськості 20–30-х років, Між тим більшовицька політика масових репресій, колективізації та голодомору 1933 року на Наддніпрянщині болем відгукнулася в серцях мільйонів єдинокровних братів за Збручем. Голодова катастрофа мобілізувала всі громадсько-політичні сили західноукраїнського суспільства на порятунок нації. Тим самим було виявлено глибоке соборницьке розуміння загальнонародних вислідів трагедії.

Події на Наддніпрянщині змінили ставлення місцевого населення до більшовицького режиму та його політики, активізували формування нових суспільних настроїв, спричинились до перегрупування політичних сил. Історичний досвід, набутий населенням Західної України у 20–30-х роках, становить і в наші дні значний пізнавальний інтерес.


№ 13. ВІДОЗВА УКРАЇНСЬКИХ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІВ І УКРАЇНСЬКИХ СОЦІАЛІСТІВ РАДИКАЛІВ ДО СОЦІАЛІСТІВ УСІХ КРАЇН ПРО ГОЛОД В УКРАЇНІ

13 вересня 1933 р.

Шановні Товариші!

Основні факти масового голоду, а зокрема два трагічні самогубства на Радянській Україні мусіли звернути на себе Вашу увагу. Поповнили самогубство найбільший пролетарський письменник Радянської України Микола Хвильовий і чільний представник уряду Радянської України, голова народних комісарів Микола Скрипник.

Підписані соціалістичні організації зважають своїм обов'язком подати до Вашого відома сучасні обставини на Україні та з'ясувати причини тих страшних випадків самогубства.

З кінцем 1919 року російська комуністична влада насильно завоювала Україну. При помочі кривавого терору знищила вона Українську Народну Республіку, знищила всі революційні здобутки визвольного українського руху, розгромила всі політичні, економічні і професійні організації українського працюючого люду, а саму трудову клясу скувала залізною диктатурою комісарів російської комуністичної партії.

Щоби закрити свою дійсну ціль, свої імперіалістичні наміри, для баламучення громадянської опінії, проголошено Україну самостійною пролетарською державою. Московський центр деякими посуненнями створив ілюзію, що ця держава існує. В дійсності Україна стала колонією Росії, українські землі стали тереном всяких експериментів радянської влади для випробування різних проектів «нового соціалістичного будівництва», котрі з соціалізмом не мали і не мають нічого спільного.

І ось по 14 роках тієї диктатури робітники й селяни України масово гинуть з голоду на своїй такій родючій землі. І ось вдруге Україна переживає таку саму катастрофу голоду, що й у 1921–22 роках. Це все діється на Україні в 1933 році, по 14 роках «радянської» влади, котра голосила щастя, добробут і нове життя для працюючих мас.

Стверджуємо, що одинокою і очевидною причиною голоду на Радянській Україні є безоглядний економічний визиск українського народу більшовицькою диктатурою, яка вважає Україну своєю колонією. Рік-річно вивозить вона мільйони тонн збіжжя або до центральної Росії для прохарчування важніших робітничих осередків, армії і чрезвичайки, або вивозить по демпінгових цінах закордон для роздобуття валюти. Комуністична влада затаює факт голоду на Україні, а робить це не лише тому, що цього вимагає престиж диктатури, але щоби й на будуче експлуатувати виголоджену колективізаційними експериментами знищену країну.

А в порі з тим ми є свідками нечуваного політичного терору. Навіть ілюзорична самостійність України сьогодні не існує. Деякі українські комісаріати покасовано, свідомих українців-комуністів заступається російськими комуністами, українську культуру і науку піддано під строгий поліційний режим. Очевидно, що цього роду колоніальний визиск і иентралістично політичний терор над трудовим населенням України викликає велике невдоволення і спроби опору, але ті спроби більшовицька влада здавлює насильно, висилаючи цілі місцевості до Сибіру або до концентраційних таборів на Соловках над Крижаним Океаном.

Ця політика більшовицької Москви мусіла врешті викликати невдоволення навіть серед провідних комуністичних діячів української національності. Але і їх не пощадив терор московської диктатури. Прийшли масові арешти, висилки, а навіть розстріли. Арештовано бувшого народного комісара Шумського, розстріляно Комара і ін.

В тій атмосфері оплюгавлений є збещещений для більшого ефекту по-провокаторськи заплямований тавром фашиста і шпіона, покінчив самогубством голова народних комісарів М. Скрипник. Згинув на знак протесту проти потоптання теперішньою сталінівською бюрократією всіх тих засад, на яких спиралася конституція Радянського Союзу, проти імперіалістичного походу Москви на Україну. Ця сама протиукраїнська політика загнала в могилу найбільшого пролетарського письменника України М, Хвильового.

Україна переживає важкі хвилини, У цвинтар перемінилася ця найбільше плодюча країна Європи і звідтам долітають до нас плач і стогін визискуваних і катованих. У більшовицьких в'язницях томляться тисячі українських соціалістів. У ту важку хвилину українським народ – народ робітників і селян, – не може ждати ні в;д кого помочі, як лише від соціалістичних партій усіх народів та від противників всякого поневолення та визиску.

Ми, українські соціалісти, протестуємо перед цілим культурним світом проти варварського винищування українського трудового народу більшовицькою диктатурою, проти топтання тих прав, які цей трудовий народ шляхом довгої революційної боротьби собі виборов, протестуємо проти розстрілів, протестуємо проти арештувань і знущань, жадаємо негайної амністії для політичних в'язнів і взиваємо Вас, Товариші, щоби й Ви прилучилися до нашого протесту.

Товариші! Протестуйте проти вивозу харчових продуктів з Радянської України, якої населення голодує!

Плямуйте політику винищування голодом і терором українського населення, яку планово проводить на Радянській Україні Російська Комуністична Партія. Хай живе воля!

Хай живе вільне право на самовизначення всіх поневолених народів!

Хай живе соціалізм.

 

За закордонну делегацію Української соц.-демократичної робітничої партії:

Ісаак Мазепа

Панас Феденко

За Українську соціал-демократичну партію:

Лев Ганкевич

Іван Квасниця

За Українську соціалістичну радикальну партію:

Іван Макух

Матвій Стахів

 

Діло. – Львів. – 1933. – Ч. 240. – 13 вересня. – С. 2.

 

№ 14. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО УТВОРЕННЯ МІЖНАРОДНОГО КОМІТЕТУ ДОПОМОГИ ГОЛОДУЮЧИМ В УКРАЇНІ

21 вересня 1933 р.

Міжнародний Комітет Допомоги Голодаючій Україні повстав у Парижі. Його утворення стоїть у зв'язку з закликом українського греко-католинького єпископату в справі голоду на Україні. Активну участь в сім комітеті бере архикнязь Вільгельм Габсбург (Василь   Вишиваний), полковник УГА.

 

Нова Зоря. – Львів. – 1933. – Ч. 72, – 21 вересня. – С. 4.

 

№ 15. МЕМОРІАЛ ПРЕДСТАВНИКІВ ГРОМАДСЬКОГО КОМІТЕТУ РЯТУНКУ УКРАЇНИ ДО ПРЕЗИДЕНТА ЛІГИ НАЦІЙ Л. МОВІНКЕЛЯ

25 вересня 1933 р.

Його Ексцелєнція

Президент Ради Союзу Народів

Міністр Мовіикель

Ваша Ексцелєнціє!

Підписані представники Українського Центрального Комітету Рятунку України звертаються до Вас з гарячим проханням внести справу голодової катастрофи, що лютує на Радянській Україні, перед форум Союзу Народів та спонукати Союз Народів зорганізувати міжнародну допомогову акцію в користь вигибаючого від голоду українського населення.

Факт голоду, не зважаючи на всі намагання більшовицького уряду закрити перед світом правду, та не зважаючи на його заперечення голодової катастрофи, не підлягає ніяким сумнівам. Цей факт стверджений тисячами листів, які одержуємо від наших братів з того боку совітського кордону, та протокольними зізнаннями сотень утікачів-українців, яким вдалося покинути совітську територію, він підтверджений також свідченнями безсторонніх людей, передовсім чужих журналістів, яким, не зважаючи на заборону більшовицького уряду, вдалось добратись на навіщену голодовсю катастрофою українську територію.

За автентичність факту небувалої своїми розмірами в історії голодової катастрофи ручать такі поважні імена, як ім'я віденського кердинала Інніцера й імена українських греко-католицьких єпископів з митрополитом графом Шептицьким на чолі.

Не хочемо ускладнювати політичними моментами справи міжнародної допомоги і тому не будемо говорити тут про причини страшної катастрофи, яку переживає Україна, і які зрештою надто відомі в усьому світі. Є прилюдною тайною, що Україну, цю країну великих природних багатств, довела до її теперішнього жахливого стану більшовицька господарська політика. Одначе поливаючи на боці справу політично-господарського винищування України її теперішніми володарями, апелюємо до Союзу Народів у справі допомоги для голодних, бо це справа міжлюдської солідарності і гуманності.

Віримо, що Союз Народів, який вже в минулих роках займався аналогічними допомоговими гуманітарними акціями та який в першій мірі покликаний зорганізувати поміч у користь безборон ного нещасного населення України, усуне усі труднощі і вплине на уряд Совітського Союзу, щоби він не відмовився допустити міжнародну допомогу.

Українці західних земель, що живуть поза межами Совітської Республіки, а також канадійці і американці українського походження готові поділитися з загибаючими від голоду братами своїми скромними запасами збіжжя і іншими засобами поживи, якщо Союз Народів уможливить нам перетранспортувати їх на Радянську Україну та роздачу тих засобів під міжнародним контролем.

Підписані приїхали до Женеви, як висланники Українського Центрального Комітету Рятунку України, який заснувався в столиці західних українських земель – у Львові, – з повновластями перебити в імені Комітету всі потрібні заходи перед Союзом Народів. У склад нашого Комітету входить Українська Парламентарна Репрезентація західних українських земель у польському парламенті та 36 центральних українських культурних, економічних і гуманітарних організацій і установ, між ними організації українських емігрантів з Радянської України. В тісному порозумінні з ними працює Український Рятунковий Комітет на українських землях, які є в Румунії з осідком в Чернівцях та українські допомогові комітети, розкинені по Європі й Америці.

Пос. Мілена Рудницька заступниця   голови Українського Рятункового Комітету

Пос. Зенон Пеленський, секретар

 

Діло. – Львів. – 1933. –Ч. 260. – 3 жовтня. – С. 2.

 

№ 16. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО РОЗГЛЯД ЛІГОЮ НАЦІЙ СПРАВИ ГОЛОДУ В УКРАЇНІ

28 вересня 1933 р.

Зусиллям делегатів Українського Громадського Комітету Рятунку України у Львові (в особах пос. М. Рудницької і пос. 3. Пеленського) треба завдячити, що справа голодової катастрофи на Радянській Україні попала на форум Союзу Народів.

23 вересня прийняв президент Ради СН міністр Мовінкель на аудієнції пос. М. Рудницьку, вів з нею довгу розмову на тему жахливого положення на Україні та можливостей допомогової акції. Міністр Мовінкель виявив велике зацікавлення тією справою і своє щире співчуття до нещасного страждаючого населення України, та обіцяв, що як президент Ради СН зробить усе можливе, щоби предложити цю справу Раді СН.

На другий день українські посли передали президентові від імені Українського Громадського Комітету Рятунку України короткий меморіал та велику теку матеріалів про голод на Україні, а саме вирізки з чужинних газет, бюлетені, летючки, відозви і т. ін. Рівночасно пос. М. Рудницька, як голова Союзу Українок, звернулася до п-ні Корбет-Ешбі, президентки Міжнародного Жіночого Союзу та члена англійської делегації на конференцію роззброєння, передаючи їй відозву Союзу Українок до жіноцтва культурного світу з проханням, щоби міжнародні жіночі організації підтримали перед президентом Ради СН акцію українських делегатів. Пані Корбет-Ешбі предложила відозву Союзу Українок Об'єднаному Комітетові Міжнародних Жіночих Організацій, який саме тоді радив у Женеві. Об'єднаний Комітет прийняв одноголосно внесок п-ні Корбет-Ешбі та передав негайно окремою делегацією президентові Ради письмо.

До акції делегатів Українського Громадського Комітету Рятунку України у Львові приєдналися представники поодиноких еміграційних кіл та рятункових комітетів, а також представники буковинського Комітету Рятунку України в особах сен. Зблозєцького і пос. Сербинюка. На протязі останнього дня наспіли на ім'я президента Ради СН численні телеграми з краю та від наших європейських еміграційних осередків, а також з Канади і Злучених Держав Америки.

Ці всі меморіали і письма президент Ради подав до відома іншим членам Ради СН і на сьогоднішньому пополудневому засіданні Ради справа голоду на Радянській Україні була предметом нарад тієї найвищої міжнародної установи світу.

Коли навіть опозиція і інтриги з боку Франції і інших «союзників» Совітів, а наших «приятелів» стануть на перешкоді організації міжнародної допомогової акції під протекторатом Союзу Народів, то на всякий випадок для інформації громадської опінії світу про жахливе положення на Великій Україні і поруч з тим для актуалізації української справи, тієї кровавої рани на тілі Європи, зроблено дуже багато.

З краю вислали до президента Мовінкеля окремі телеграми в справі голоду на Україні з проханням взяти ту справу на розгляд Ради такі установи: Українська Парламентарна Репрезентація, Громадський Комітет для рятунку України, УНДО, Союз Українок і Католицький Союз.

Женева. (Власна телеграма). Рада Ліги, п'ятниця, на тайному засіданні дві години розглядали справу голоду на Радянській Україні. Президент Мовінкєль гаряче боронив. Проти опозиції вирішили передати справу Червоному Хрестові. Велике зацікавлення.

30   вересня 1933 р.

Женева. 30. 9. ПАТ. На тайному неофіційному засіданні Рада Ліги Націй розглядала петиції українців із Польщі, Румунії та Франції, щоби Рада з огляду на голод на Радянській Україні прийшла з поміччю населенню Радянської України.

Рада Ліги Націй признала, що ця справа не належить до її компетенції та що справою цією повинна зайнятися організація Червоного Хреста.

 

Діло. – Львів. – 1933. – Ч. 258. – 2 жовтня. – С. 4.

 

№ 17. ЗВЕРНЕННЯ ОБ'ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В АМЕРИЦІ З ЗАКЛИКОМ ДОПОМОГТИ ГОЛОДУЮЧИМ В УКРАЇНІ

4 жовтня 1933 р.

РЯТУЙМО УКРАЇНУ ВІД ГОЛОДОВОЇ СМЕРТІ!

Чужинець д-р Евальд Амменде, генеральний секретар Європейського Конгресу Національностей, проголосив звіт про голодову катастрофу на Україні. Отой звіт про вимирання населення Радянської України з голоду закінчив він запитом до цивілізованого світу: чи він ще й далі глядітиме, як умирають на Україні мільйони людей з голоду, чи може захоче таки прийти з поміччю нещасним жертвам і скинути з себе тим чином закид безсердечності і ганьби.

Оте благородне слово чужинця дійшло до нас, українців в Америці, в хвилині, коли ми беремося ще раз потрясти сумління світу, коли ми хочемо знайти доступ до американського уряду і До серця американського народу, щоби дістати від них поміч для наших безборонних братів на рідній землі, для нашої вигибаючої з голоду України.

Звідки взявся голод на Україні? І то голод на землі, відомій від віків з того, що була найбагатшою і найурожайнішою з усіх земель Європи, про яку ще в старовині писали, що це земля і медом і молоком текуча?

Світ, коли говорить про цей голод, то кладе найбільшу увагу на те, що голод у Совітськім Союзі – це ознака, що там збанкротувала совітська аграрна політика, що недописала колективізація. Це правда, але не цілковита. Особливо, коли мова про Україну. Голодують люди і на землях, заселених москалями. Та все ж таки не вимирають з голоду в московських губерніях з неврожайною землею в таких великих розмірах, як вимирають на Україні, де на землі, з природи урожайній, гинуть люди з голоду мільйонами.

Діється це тому, що голод на Україні викликаний не тільки крахом совітської колективізації. Він такий страшний особливо тому, що його викликує і піддержує Москва з розмислом, аби в той спосіб вилюднити Україну, Голод – це тільки один із способів боротьби Московщини з Україною, яка прямує до відірвання від Москви. Це найбільш варварська ставка Москви, що прямує до знищення українського національного самостійного руху на Україні.

Отой момент зрозуміли добре самі українські комуністи на Україні! Тому саме доходить тепер до того, що відбирають собі життя ті, що з вірою в перемогу комуністичної ідеї вірно служили Москві в надії, що коли об'єднаються з московськими ро­бітниками, то на Україні настане краще життя.

Смерть Хвильового та Скрипника – це розпучливий крок тих, котрі вірили, що Москва хоче допомогти Україні економічно, культурно й політично. Це трагічний крок тих, котрі мовчали, коли Москва нищила на Україні контрреволюцію, себто коли розстрілювала тисячі свідомих українців, які боролися за самостійність України. Це крок розпуки тих, котрі висилали на приказ Москви тисячами вірних синів України на північ, на канальські роботи, де вони погибали, як колись гинуло наше козацтво при будові Петербурга.

Своєю трагічною смертю хотіли оті українські передові комуністи виправдати себе перед українським народом за всі свої помилки, а заразом запротестувати проти засуду смерті, що його видала Москва Україні, виставляючи її свідомо на голодову смерть.

Ось тому, збираючи жертви потерпівшим від повені нашим братам на західно-українських землях, та пам'ятаючи за кожну закріпощену п'ядь української землі, станьмо в першу чергу одностайно в обороні Великої України.

Стараймося зацікавити вимираючою з голоду Україною американський уряд і американські політичні та гуманітарні установи! З усіх наших віч шлім резолюції до Американського Червоного Хреста і просимо зорганізувати допомогу голодуючій Україні!

А що тепер є актуальною справа визнання Союзу Совітських Соціалістичних Республік Америкою, звертаймося як громадяни цієї землі до уряду у Вашингтоні з проханням, щоби він, заки вирішить справу визнання Совітів, вислав до Совітів американську комісію, яка провірила би політику Москви супроти тих держав, що входять у склад СРСР. Зокрема, домагаймося провірення Америкою політики Москви супроти України, найбільшої складової частини СРСР, отої з природи найбагатшої в Європі країни, на якої землях, як подають більшовицькі офіційні звідомлення, нема посухи, ні масових бунтів, і де панує такий голод, що доходить уже до людоїдства.

Екзекутивний Комітет Об'єднання українських організацій в Америці:

Омелян Ревюк, голова д-р Лука Мишуга, секретар, Микола Данильченко, касир Микола Мурашко, заст, голови Володимир Кедровський, фін. секр.

 

Діло. – Львів. – 1933. – Ч. 260. – 4 жовтня. – С. 1.

 

№ 18. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО МІЖНАРОДНУ КОНФЕРЕНЦІЮ ПРЕДСТАВНИКІВ КОМІТЕТІВ ДОПОМОГИ ГОЛОДУЮЧИМ В УКРАЇНІ, ЯКА ВІДБУЛАСЯ 16–17 ГРУДНЯ 1933 РОКУ У ВІДНІ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ КАРДИНАЛА ТЕОДОРА ІННЩЕРА

17 грудня 1933 р.

Комітет Допомоги голодуючим у СССР під проводом кардинала Інніцера у Відні скликав на 16 і 17 грудня ц. р. конференцію представників усіх комітетів допомоги голодуючим у СССР для узгіднення та усуцільнення рятункової акції. У цій конференції беруть участь представники українських, російських, німецьких і жидівських комітетів. На конференцію вислали своїх представників зі Львова: Впреосв. митрополит Шептицький і Громадський Комітет Рятунку України. Від митрополита виїхав Преосв. Никита Будка, від Комітету Рятунку України: посли М. Рудницька і Зиновій Пеленський, а крім них ще дир. І. Мартюк, д-р Роман Мармаш і ради. А. Вітошинський. Крім того, в конференції візьме участь о. д-р Горникевич, парох церкви св. Варвари у Відні, що є постійним членом Комітету кардинала Інніцера. Чернівецький Комітет Рятунку України дав повноваження львівським делегатам заступати його на віденській конференції. Те саме зробили українські комітети у Празі та в Брюсселі. Варшавський Комітет делегував до Відня д-ра Левка Чикаленка. З двох берлінських українських комітетів тільки один під головуванням п-н Скоропадської вислав делегата на конференцію. З Лондону вислав англійський Комітет допомоги свого делегата в характері обсерватора. Не маємо досі вістки про те, чи паризький комітет вислав туди делегата.

Конференція ця може мати дуже далекосяжне значення в дальшому розвитку допомогової акції голодуючим на Україні та в справі її організації на ширші міжнародні розміри.

 

Діло. – Львів. –   1933. – Ч. 333. – 17 грудня. – С. 1.

 

Микола Васильович КУГУТЯК. ГОЛОДОМОР 1933-го І ЗАХІДНА УКРАЇНА (ТРАГЕДІЯ НАДДНІПРЯНЩИНИ НА ТЛІ СУСПІЛЬНИХ НАСТРОЇВ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ 20–30-х РОКІВ). – Івано-Франківськ, 1994. – 70 с.


Скачати книгу: golodomor.rar [76.75 Kb] (викачувань: 10)

 


 (голосів: 1)

Автор: Admin 14 квітня 2012 | Переглянуто: 1514 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ