Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Микола Васильович КУГУТЯК. ГОЛОДОМОР 1933-го І ЗАХІДНА УКРАЇНА (ТРАГЕДІЯ НАДДНІПРЯНЩИНИ НА ТЛІ СУСПІЛЬНИХ НАСТРОЇВ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ 20–30-х РОКІВ). – Івано-Франківськ, 1994. – 70 с.

 

У книзі вперше розкрито масовий рух західноукраїнської громадськості на порятунок голодуючих в Україні. На обширному документальному матеріалі показано, як політика голодомору, колективізації та винищення українства на Наддніпрянщині спричинилась до активізації національно-визвольного руху на Західній Україні.


 

№ 6. ПОВІДОМЛЕННЯ ГАЗЕТИ «ДІЛО» ПРО МАСШТАБИ ГОЛОДУ В УКРАЇНІ

26 липня 1933 р.

КОЛИ ЦІЛИЙ СВІТ ГОВОРИТЬ, МИ МУСИМО КРИЧАТИ

Жахливі вісті приходять з Великої України. Ними переповнена своя і чужа преса. А листи – і читати годі. Найздоровіші нерви не видержують. На Україні панує жах. Попадаються цілі села, де вже нема мешканців. Вимерли або порозлазилися. Такі опорожнені райони влада приготовляє для колонізації їх чужинцями. Людоїдство також не новина. На цьому тлі повстають часті судові процеси. Недавно повернувся з України чужинець – чех. Він був на одному з них. Збожеволілий від голоду син з'їв трупи мами і сестри. Американські, англійські, чеські і ін. часописи принесли вістку від своїх кореспондентів, що на Україні від голоду та хворіб, зв'язаних з ним, померло біля 10 мільйонів душ, тобто стільки, скільки усього українців у Галичині, Буковині, Волині, Бесарабії, Закарпатті і на еміграції з Америкою і Канадою включно.

Більшовицька влада устами Літвінова в Лондоні цинічно заявила: На Україні нема ніякого голоду. Все це наклепи ворогів совітської влади. Може, Літвінов і має до певної міри рацію. На Україні вже не йде про голод, а про систематичне планове винищування більшовиками голодом цілого непокірного українського народу.

Починаються жнива. На Україні такого врожаю і найстарші не пригадують. Вершник з конем сховається в житі. Коли про це довідалася Москва, наказала збільшити на Україні плановий податок зерна втроє. Вже є й наслідки такого розпорядження. Появилися «стрижії». Цілі лани або без колосків, або випалені. Не помагає ні кінна та піша варта, ні аероплани. Населення знає, що хліб не для нього вродив. Увесь урожай має бути вивезений за межі України. Тому то повстало свідоме нищення хліба ще на полі або відмова від збирання врожаю. Хліб уродив, а збирати нема кому. Пробують більшовицькі агенти вербувати робітників з прикордонних районів Польщі. Машинами більшовицька влада також не годна дати собі ради з урожаєм, бо, як усе в більшовиків у таких випадках буває, машини у більшості не зремонтовані.

При таких умовах хоч би й який урожай від голоду України не врятує. Населення і далі буде винищуватися голодом. Треба якоїсь акції, і то акції в загальному розмірі. Народові на Україні замкнені уста. Тоді ми мусимо бодай кричати.

 

Діло. – Львів. – 1933 – Ч. 193. – 26 липня. – С. 5.

 

№ 7. УРИВОК ІЗ СТАТТІ ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ КОНГРЕСУ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШОСТЕЙ ЕВАЛЬДА АММЕНДЕ ПРО ГОЛОД В УКРАЇНІ, ПІДГОТОВЛЕНОЇ СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ГАЗЕТИ «ДІЛО»

28 липня 1933 р.

Це не простий випадок, що я як генеральний секретар Європейського Конгресу Національностей, який об'єднує кругло 40 мільйонів європейців, підіймаюсь отсього труду, щоби світові з'ясувати нечувані страхіття голодової катастрофи в Радянськім Союзі. Адже на його пограниччі мешкають численні народи, обняті Конгрессм: українці, білоруси, литовці й інші. Вони, очевидно, мають докладні дані про положення їх братів по тій стороні кордону, як і взагалі про все те, що діється на широких хліборобських землях Союзу. Мало того, що границя щільно замкнена і сильно бережена густо розставленими російськими військовими частинами, все таки передістаються сюди голодом гнані людські жертви. Головно вздовж водних границь Дністра і Збруча стали ті втечі трохи не щоденним явищем.

Їх оповідання про голодові страхіття підтверджують наочні свідки з-за кордону, яким вдалося об'їхати й оглянути північний Кавказ, Кубань, Надволжанську Німецьку Республіку, а особливо Україну. Їх описи і свідоцтва понад всякий сумнів достовірні. Тут нехай буде вільно згадати хоч би одного з них, а саме Гирета Джонса, бувшого секретаря Ллойд-Джорджа, який свої спостереження помістив у «Манчестер Гардіан», знанім ліберальнім органі і якого хіба годі посудити про вороже наставлення до Союзу. Цей кореспондент перейшов вздовж і впоперек широкі степи України і Кубані і те, що він там бачив, резюмує в своїм звіті до того, що Радянський Союз стоїть напередодні такої самої голодової катастрофи, як це було в 1920/21 р. Ба, що більше, на основі тих спостережень він твердить, що населення   Казахстану змаліло до трьох четвертин: решта вимерла внаслідок голоду і його супровідних явищ. Те саме потвердження тамошніх відносин дають особи – знавці, які – чи то на дипломатичній службі в Москві, чи то займаючи інші відповідальні становища, – так сказати б в офіціальнім характері і по званню слідкують на місці за розвитком подій. На їх думку, число померлих з голоду доходить вже з ньому півроці до мільйонів. Один з них обчислює, що в однім північнім Кавказі, який йому особисто добре знаний, померло більше як два мільйони людей і думає, що число жертв тої катастрофи в цілім Союзі в багато разів більше.

Кожний день приносить сотні листів з України, з Кубані, з-над Волги, в яких всюди одна і та сама мова, просьба про поміч, про рятунок перед голодовою смертю. Крім українців, вимирають німці, білоруси, фінни, естонці, жиди, росіяни – коротко, члени всіх національних груп, які замешкують Радянський Союз. На останнім зібранні виділу Конгресу Національностей вирішили представники поодиноких національних груп, зокрема ті, які мають земляків у Радянськім Союзі, по змозі підтримати запомогову акцію і зі своєї сторони зібрати всякі матеріали і дані про голодову катастрофу.

Коли мова про причини сумного явища, то знавці совітських відносин є одної думки, а саме, що завинили тут, крім кліматичних впливів, заломання посівної кампанії, та передовсім повна невдача нагально перепровадженої колективізації.

А коли б хто хотів ще нових доказів на те, яка загроза в найближчих місяцях чекає мешканців України, то тих достарчив висланий туди недавно Постишев, диктатор Москви. Москва готовиться за мізерні рештки цьогорічних жнив звести з голодним селянством України бій на життя і смерть. Центральні власті є приневолені тим разом може більше, як у минулім році забрати селянам усю працю їх рук, їх жниво. Як хто хоче, але тут заходить свого роду примус для Москви. Конечність рятування системи і необхідність проживлення робітничих мас промислових центрів ведуть у простій лінії до свідомого виголоджування селянства.

Цивілізований світ мусить здати собі справу з того, чи рішиться на негайну поміч, щоби вчасно ухилити голодову смерть від них, а від себе ганьбу безсердечності і безчестя.

 

Діло. – Львів. – 1933. – Ч. 195. – 28 липня. – С. 1–2.

 

№ 8. ПОВІДОМЛЕННЯ ГАЗЕТИ «НОВА ЗОРЯ» ПРО АКЦІЇ ПРОТЕСТУ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ ПРОТИ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ПОЛІТИКИ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ

10 серпня 1933 р.

Галицька Земля зачинає стихійно протестувати проти безпримірного морального й фізичного винищування Великої України червоною Москвою. Перший зачав протестаційну акцію Угнів. На нараді 3. с. м. ухвалено одноголосно ряд резолюцій. В них стверджується, що між Україною й Москвою йде безперервна війна. Всіх українців кличе Угнів на протестаційний фронт проти нищення релігії та планового виголоджування мільйонів наших братів на Великій Україні. Незабаром має відбутися в Угневі повітове протестаційне віче.

Дня 6 с. м. відбулися у Львові сходини товариства українських дозорців і домашньої прислуги «Воля». Принято одноголосно протестаційні резолюції.

Того ж дня в с. Грушів, пов. Дрогобич, відбувалося ювілейне свято 25-ліття існування т-ва «Просвіти» при участі понад 2000 осіб і делегатів з цілого повіту. Під час академії ухвалено одноголосно рішучий протест проти планового нищення України червоною Москвою.

 

Нова Зоря. – Львів. – 1933. – Ч. 59. – 10 серпня. – С. 1.

 

№ 9. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІЧЕ ПРОТЕСТУ В ПЕРЕГІНСЬКУ ПРОТИ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ПОЛІТИКИ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ

20 серпня 1933 р.

В неділю, 6 серпня ц. р. відбулося в Перегінську в забудуванні СС (сестер – Ред.) Служебниць велике віче в справі Великої України. На віче прибуло кількасот учасників. Віче отворив короткою промовою парох Перегінська о. Патрило. Головою вибрано п. Мирона Скрипку, секретарював Йосип Мізун. Реферували: секретар В. Целевич і о. пралат Куницький. Промовці змалювали в ярких барвах усі страхіття більшовизму і винищування українського народу комуністичним московським урядом. Обговорено також справу нахабної більшовицької агітації серед українців у Польщі та порушено конечну потребу зорганізувати українців лісових робітників у професійні національні і християнські союзи. Вічевики ухвалили одноголосно отсі резолюції:

Українці, зібрані на вічу в Перегінську дня 6 серпня 1933:

1) протестують перед цілим світом проти того, що московська більшовицька влада видала присуд смерті на український нарід та українську церкву і всіми нелюдськими та кривавими засобами намагається переводити його в життя;

2) зокрема протестують проти господарської політики більшовиків, яка доводить українських селян і робітників до голодової смерті;

3) висловлюють братам і сестрам на Великій Україні своє співчуття для їхніх терпінь та вірять, що український народ всупереч всім зусиллям ворогів шляхом боротьби здобуде своє найвище право.

Віче закінчилося відспіванням національного і католицького гімну.

 

Діло. – Львів. – 1933. – Ч. 218. – 20 серпня. – С. 1.

 

№ 10. РЕЗОЛЮЦІЇ ПРОТЕСТУ ПРОТИ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ УХВАЛЕНІ НА НАРОДНИХ ВІЧАХ В ГАЛИЧИНІ

27 серпня 1933 р.

В Белзі відбулося 19 с. м. велике віче при участі понад 500 осіб з цілого повіту. По рефераті про положення наших братів за Збручем ухвалено одноголосно отсі резолюції:

1. Протестуємо перед цілим світом проти розбоїв і планового виголоджування мільйонів наших братів через московських окупантів на Великій Україні і при тому звертаємо увагу на московсько-більшовицьку загрозу, яка хоче знищити природну запору, якою для Європи є українська нація.

2. Закликаємо всіх українців, а в першій черзі на зах.-українських землях до цілковитої ліквідації роботи московсько-большевицьких прислужників і унеможливлення провадити її на будуче.

3. Засилаємо наш братерський привіт нашим братам на Великій Україні і заявляємо, що віримо в остаточну й повну перемогу української визвольної ідеї, для якої хочемо жити і боротися.

4. Всі села белзького повіту взиваємо до скликування протестаційних віч, яких ціллю розкрити перед нашим громадянством всю облуду московських опришків і у хвилі великого горя з'єднати його духово з братами на Великій Україні.

Дня 13 с. м. відбулися у 17-ох селах войнилівської округи протестаційні анкети проти московських насильств на Великій Україні. Референтами були переважно студенти. По рефератах і дискусіях ухвалено у всіх 17 селах резолюції такого змісту:

1. Протестуємо проти неправного насильного загарбання українських земель червоними наїздниками.

2. Протестуємо проти виголоджування та звірського нищення наших братів на Великій Україні.

3. Апелюємо до всіх культурних народів світа, щоби належно поступили супроти такого поведення червоного ката України.

4. Закликаємо все наше громадянство в Галичині і за границею прилучуватися масово до нашого протесту.

5. Пересилаємо привіт та співчуття нашим братам на Великій Україні.

 

Нова Зоря. – Львів. – 1933. – Ч. 64. – 27 серпня. – С. 2.

 

№ 11. ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДСЬКОГО КОМІТЕТУ РЯТУНКУ УКРАЇНИ ДО УКРАЇНЦІВ У ЦІЛОМУ СВІТІ З ЗАКЛИКОМ ВЗЯТИ УЧАСТЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДОПОМОГОВОЇ АКЦІЇ ГОЛОДУЮЧИМ З УКРАЇНІ

30 серпня 1933 р.

По думці відозви Українського Громадського Комітету Рятунку України з дня 25.7. ц. р.т яку підписала Українська Парламентарна Репрезентація та 34 українських центральних краєвих громадських установ, звертаємося з гарячим зазивом до українців у цілому світі станути до спільної з нами протестаційної і допомогової акції з приводу червоного терору, і голоду на Україні. Скрізь, де живе український нарід, чи на рідній землі, чи на чужині, треба вести планову і одноцільну працю, бо лише тоді буде можна числити на успіх, коли буде йти скоординованим шляхом в краю і цілому світі. У тих краях і більших українських осередках, в яких досі нема ще Комітетів Рятунку України, закликаємо такі загально-громадські комітети негайно оснувати. Український Громадський Комітет у Львові стоїть уже в зв'язку з цілою низкою аналогічних організацій, які оснувалися на інших українських західних землях та в більших європейських еміграційних осередках.

Просимо про оснування Комітетів та намічену працю повідомити нас на адресу: Український Громадський Комітет, Львів, пул. Підвальна ч. 7, 6 поверх. Просимо також надсилати нам усі матеріали і літературу, себто голоси преси української і чужої, бюлетені, летючки, брошури і т. ін.

Українську національну пресу поза межами рідного краю просимо цей комунікат передрукувати.

Львів, дня 30 серпня 1933.

Український Громадський Комітет Рятунку України.

За діловий Комітет:

Мілена Рудницька заступниця голови

Зенон Пеленський секретар

 

Діло. – Львів, – 1933. – Ч. 228. – 1 вересня. – С. 1.

 

№ 12. ЗВЕРНЕННЯ СОЮЗУ УКРАЇНОК У ЛЬВОВІ ДО ЖІНОК УСІХ КРАЇН СВІТУ В СПРАВІ ГОЛОДУ В УКРАЇНІ

вересень 1933 р.

ДО ЖІНОЦТВА ВСЬОГО КУЛЬТУРНОГО СВІТУ!

Жінки! В нечуваному горю, яке переживає під цю хвилину український народ на землях т. зв. Української Соціалістичної Радянської Республіки, ми, Українки Галицької Землі, звертаємося до Вас, Сестри усіх країн, за підтримкою, за допомогою!

Україна вимирає від голоду! Це не є легкодушно кинена фраза, ні перебільшення! Не зважаючи на всі намагання більшовицького уряду закрити перед світом правду, ця правда кричить жахливим голосом крізь усі кордони: в судорогах голодової смерті б'ється населення плодючих земель України, колишнього шпихліра Європи!

Ось жменька цифрових даних із двох повітів центральної України, з повітів калинівського й козятинського: в селі Заливанщина зигибло останньої зими від голоду й виснаження 2000 осіб на загальне число 3500, в селі Куманівка – 1200 осіб на 3000, в селі Губинці – 800 осіб на 1600, в селі Сашанськ – 700 на 1500, в містечку Самгородок – 800 на 3000. Факти ці маємо від уродженця тих обшарів, за їх абсолютну достовірність ручить поважане в нашому суспільстві ймення. Тисячі листів з мольбами за допомогу, за рятунок від голодової смерті, що їх одержують наші численні інтелігентні та селянські родини, свідчать ясно про те, що голодує не одна частина суспільства, не один район, а ціле поголовно населення на всьому широкому просторі Радянської України.

Час жнив, що для всякого, де б не жив він, селянина є порою матеріальної полегші – на Україні є порою голоду та жахливих подій. Вже заздалегідь відділи червоноармійців обсадили лани доспіваючого збіжжя, яке призначено перш за все для російських промислових центрів, для червоної армії та для експорту. Спухлим від голоду відбирають останню мірку збіжжя, останню надію. Опірних масово розстрілюють. Тож не диво, що чужинні журналісти, яким, не зважаючи на заборону більшовицького уряду, вдалося передістатися на навіщену голодовою катастрофою українську територію, стверджують: якщо населення цієї країни не одержить із зовні видатної підмоги, 75 його відсотків вигине чергової зими від голоду.

Не будемо довго зупинятися над причинами страшної катастрофи, яку переживає Україна: вони надто відомі. До цього жахливого стану довела цю країну природних багатств невідповідальна і страшна в наслідках більшовицька державна господарка. Господарка божевільних експериментів колективізації, господарка рабівницько-колонізаційна, що в користь метрополії (Московщини) забирає окупованій країні навіть найпотрібніше до нужденного животіння.

Московсько-більшовицькі окупанти, що поконали (1917–1920) армію молодої Української Народної Республіки тільки завдяки розкладовій демагогічній агітації між селянством (обіцюючи йому «землю і волю»), пішли на безпощадне винищування того самого селянства.

Чи відомо Вам, що при будові балтійсько-біломорського каналу згинуло понад 20 0000 цвіту українського селянства, т. зв. середняків і куркулів?

Чи відомо Вам, що на каторжних роботах у концентраційних таборах Соловецьких Островів та інших «пекол на землі», на ледяних побережжях північного океану згинуло кількасот тисяч того селянства за ось такі провини, як опір у приступленні до колективу чи неспромогу заплатити державний податок? Про українську трудову інтелігенцію нема що й казати! Десятки тисяч її згинуло в льохах Чрезвичайки чи ГПУ, розстріляні без суду під «стєнками», на каторжних роботах і ін.

Все це діється серед мовчанки цивілізованого світу. Щойно в останніх часах помітно в християнських колах деяких європейських країн відрух протесту і бажання помогти. Відповідальні чинники держав – мовчать. Сховавши в теку недавно заключені з більшовиками «пакти неагресії» чи торговельні договори (яких предметом є м. ін. те саме криваве збіжжя України) прижмурюють очі на «внутрішні справи «заприязненої держави», мовчать лояльно, чекаючи кінця більшовицького експерименту. Визначний французький політик, провідник великої партії об'їздить Радянські Країни, оглядає здвигнені жертвою нечуваних терпінь державні установи, приготовані на показ зразкові колгоспи і т. ін. і впевнює публічну опінію своєї Нації, що її «впроваджено в блуд», та що все йде якнайкраще в   цьому найліпшому зі світів»...

Оце звертаємося до Вас, жінки всіх націй, країв і континентів, всіх класів, партій і конфесій, звертаємось до Вас з голосом, що просить допомоги, що кричить рятунку!

Ви, зорганізовані жінки всього світу, яких гуманність навчилися ми цінити, працюючи поруч з Вами в міжнародних жіночих організаціях, – зробіть усе, що можете, щоб не дозволити червоним сатрапам безкарно знущатися над безборонними! Зробіть усе, що у Ваших силах, щоб голодуючим України принести поміч!

Ваша скоординована і планова діяльність мусить довести до змін відношення світу до більшовицького уряду, до змушення нього уряду припинити ганебне винищування нашої нещасної Батьківщини. Розворуште сонне сумління Ваших чоловіків, синів і братів, що займають у Ваших країнах відповідальні державні становиша й жадайте від них того почуття міжлюдської солідарності і справедливості, які не дозволяють брататися з убивцями!

Не приглядайтеся мовчки тому ганебному явищу, що в одній частині світу мільйони людей гинуть голодовою смертю, тоді коли в інших гниє збіжжя, в фабричних печах топлять кукурудзою, затоплюють каву, овочі й інші середники поживи! Домагайтеся міжнародної акції в напрямі негайного перекинення тих продуктів на Україну!

Не дозвольте людськості брати на свою совість страшної спів відповідальності за небувалі по своїх розмірах в історії злочини червоної диктатури на Україні! Бо хто не протиставиться тим злочинам цей стає спільником Москви в її кривавому погромі України!

За «Союз Українок»:

Мілена Рудницька, голова

Ірина Лунева, секретарка

 

Діло. – Львів. – 1933. – Ч. 242.      15   вересня. – С. 2.

 

Микола Васильович КУГУТЯК. ГОЛОДОМОР 1933-го І ЗАХІДНА УКРАЇНА (ТРАГЕДІЯ НАДДНІПРЯНЩИНИ НА ТЛІ СУСПІЛЬНИХ НАСТРОЇВ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ 20–30-х РОКІВ). – Івано-Франківськ, 1994. – 70 с.


Скачати книгу: golodomor.rar [76.75 Kb] (викачувань: 8)

 


 (голосів: 1)

Автор: Admin 14 квітня 2012 | Переглянуто: 1455 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ