Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Микола Васильович КУГУТЯК. ГОЛОДОМОР 1933-го І ЗАХІДНА УКРАЇНА (ТРАГЕДІЯ НАДДНІПРЯНЩИНИ НА ТЛІ СУСПІЛЬНИХ НАСТРОЇВ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ 20–30-х РОКІВ). – Івано-Франківськ, 1994. – 70 с.

 

У книзі вперше розкрито масовий рух західноукраїнської громадськості на порятунок голодуючих в Україні. На обширному документальному матеріалі показано, як політика голодомору, колективізації та винищення українства на Наддніпрянщині спричинилась до активізації національно-визвольного руху на Західній Україні.

Для студентів, викладачів, учителів, усіх, кого цікавить трагічне і звитяжне історичне минуле українського народу.


№ 1. ПОВІДОМЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДСЬКО-ДОПОМОГОВОГО КОМІТЕТУ В РУМУНІЇ ПРО БІЖЕНЦІВ З НАДДНІПРЯНЩИНИ ТА ЗАКЛИК ДО УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ПРО ДОПОМОГУ ВТІКАЧАМ

15 лютого 1933 р.

Не встиг замерзнути Дністер, як полилася нова хвиля біженців з України. За перші кілька днів прибуло більше сотні втікачів.

Морозу вони чекали, як свого порятунку.

Почали тікати вже тоді, коли ще лід був тонкий. Чимало провалилося і потопилося.

Тонучи в холодну зимову й темну ніч, люди боялися кричати, щоби не накликати біди на тих, які повернулися назад, сподіваючися врятуватися.

Декому дійсно пощастило добратися до румунського берега.

А коли лід став міцнішим, почали йти десятками.

Всі вони обірвані, майже голі, виснажені, голодні.

«За нами, кажуть вони, прийдуть тисячі. Нам немає куди дітися. У нас нічого не залишилося, крім гарячого бажання жити й надії врятувати своє життя й життя наших дітей за Дністром, у Румунії».

Український Комітет це передбачав. Він звернувся до Офісу Нансена з проханням дати безповоротну допомогу для рятунку голих і голодних втікачів з України.

Але з Офісу повідомили, що він не дає безповоротних допомог.

Передбачаючи нову трагедію, ми хотіли зарадити їй тоді, коли вона була ще тільки біля порога, хотіли приготуватися до неї.

Тепер ця трагедія вже в хаті.

І ми особливо гаряче просимо: ДОПОМОЖІТЬ КОМІТЕТОВІ В ОРГАНІЗАЦІЇ ДОПОМОГИ НОВИМ ВТІКАЧАМ З УКРАЇНИ.

Наколи і на цей раз допомога не буде масовою, не буде негайною, то людей масово будуть відправляти назад. Румунія безрадна сама нести весь тягар біженецького нещастя.

Просимо всі українські організації, а також і всіх чулих до лиха свого ближнього, виявити максимум ініціативи й негайно ж всюди у всіх країнах, у всіх селах і містах позакладати спеціальні комітети для допомоги новим втікачам з України і знестися з нашим Комітетом.

Крім пожертв – одним з найбільш бажаних способів допомоги було би, щоби поважні та авторитетні організації зараз же звернулися до Урядів своїх держав, просячи їх дати змогу перевезти з Румунії певну кількість нових втікачів і примістити у себе на працю, чи заопікуватися ними при допомозі громадських та добродійних організацій та сил.

Лихо таке велике й таке очевидне, що не сміє бути байдужих.

Пожертви приймаються в Українському Комітеті в Румунії.

Просимо всі українські газети і журнали передрукувати цю відозву, а ті організації та ініціативні гуртки, які заопікуються організацією допомоги, негайно подати свої адреси до відповідної преси та до Українського Допомогового Комітету в Румунії.

 

Український Громадсько-Допомоговий Комітет в Румунії.

Жіноча Доля. – Львів, 1933. – Ч. 4. – 15 лютого. – С. 9.

 

№ 2. ЛИСТ СЕЛЯНИНА З НАДДНІПРЯНЩИНИ ДО РІДНОГО БРАТА В ГАЛИЧИНУ

27 травня 1903 р.

Любий Брате Т.

Посилаю я тобі свою брацьку любов, і почтеніє, і низький поклон і желаю тобі от Господа Бога доброго здоровля навсігда. (Далі йдуть привітання від рідних – Ред.) - Не откажи нашій просьбі і змилуйся, ради Бога, над нами, і допоможи нещасним наскільки можна, бо ми всі уже попухли від голоду! Просим тебе, і умоляєм тебе, дорогий і любимий братець, ради Бога, змилуйся наді мною нещасним і всім моїм сімейством, котре ожидає смерті від голоду. Но просимо тебе, дорогий мій і єдиноутробний братець, ради Бога, допоможи нам, не остав нашої просьби, а наскільки можна допоможи, бо я і все моє сімейство скоро-скоро помре од голоду. Прийшов нам кінець нашої жизні. Уже все поїли, що було. І полови уже нема, і жолудя теж нема, і єслі Бог і ти, дорогий братець, не допоможеш, – то ми всі, я зі своїм сімейством погибну скоро-скоро. Пища у нас сейчас така: сіль, вода та щавель. Но це не удовлетворяє чоловіка така пища. А од неї люди пухнуть, і ми теж усі попухли, і ходити ніяк не возможно. Наколи б у борщ було що: чи картопля, чи квасоля, чи горох, чи яка крупа, а то нічого нема, крім води та солі й щавлю. І за цією пищею ніяк не возможно жить. Від неї появляється опух і чоловік через деякий час помирає. От і ми теж уже дожилися, і вся моя сім'я, що попухли у нас ноги і руки, і вид обрезк (обличчя опухло – Ред.). і я звертаюсь до тебе, дорогий і любий брате не остав нашої просьби, а ради Бога, допоможи нам, не дай нам погибнуть від голоду, бо голодна смерть дуже страшна і тяжка. У нас уже хоронять без гробів; уже нема кому робити, і так везуть і кидають у яму. Обрядів ніяких нема. Священика рідко хто призиває, і дуже тяжко дивитися на таку картину. З тим до сві данія, любий братець. Ожидаю від тебе помочі.

 

Діло. – Львів., –   1933. – Ч.   139. – 22 червня, – С. 2.

 

№ 3. ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗАБОРОНУ ВИЇЗДУ ГОЛОДУЮЧИХ З УКРАЇНИ В РОСІЮ

8 червня 1933 р.

«Знамя Росії» доносить: між УРСР і РСФСР установлено границю. Звичайним «горожанам» України білетів їзди в Росію не видають і то для того, щоби не допускати напливу людей з голодної України в напівголодну Росію. ГПУ завертає також тих українців, котрі пішки перейшли границю й опісля сіли в поїзд. Контроля поїздів дуже строга. З того, що в урожайній Україні тепер далеко більший голод, ніж в студеній Росії, можна собі уявити, як основно червоні товариші з Москви виграбували нашу Україну, а все в ім'я прекрасної ідеї Карла Маркса. Від тої Ідеї вже вам тамошнім українцям покрасніло в очах.

 

Нова Зоря. – Львів. – 1933. – Ч. 41. – 8 червня. – С. 1.

 

4. ПАСТИРСЬКИЙ ЛИСТ УКРАЇНСЬКОГО ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО ЄПИСКОПАТУ ГАЛИЦЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ ПРОВІНЦІЇ В СПРАВІ ГОЛОДУ В УКРАЇНІ

24 липня 1933 р.

Україна в передсмертних судорогах! Населення вимирає голодовою смертю. Побудована на несправедливості, обмані, безбожництві, деградації людоїдна система державного капіталізму довела багатий недавно край до повної руїни. Перед трьома роками Керманич Католицької Церкви св. Отець папа Пій XI енергійно протестував проти всього, що в більшовизмі противне християнству, Богові та людській природі, перестерігаючи перед страшними наслідками таких злочинів, і цілий католицький світ, а з ним долучилися до того протесту. Нині бачимо наслідки прес туповання більшовиків, положення з кожним днем стає там страшніше.

На вид таких злочинів німіє людська природа, кров стинається у жилах.

Безсильні подати яку-небудь матеріальну допомогу конаючим братам, взиваємо наших вірних, щоби молитвами, постами, всена родною жалобою, жертвами і всіма можливими добрими ділами християнського життя випрошували з неба помочі, коли на землі нема ніякої надії на людську поміч.

А перед цілим світом знову протестуємо проти переслідування малих, убогих, слабих і невинних, а гнобителів обвинувачуємо перед Судом Всевишнього.

Кров робітників, що з голоді орали чорнозем України, взиває до помсти до неба, а голос голодних женців дійшов до Господа Святого.

Усіх християн цілого світу, усіх віруючих у Бога, а особливо всіх робітників і селян, передовсім усіх наших земляків просимо прилучатися до цього голосу протесту та болю і розповсюдити його в якнайдальші країни світу.

Усі радіостанції просимо рознести наш голос цілому світові, може, дійде він і до убогих хатин, конаючих з голоду селян.

Нехай перед страшною смертю серед лютих страждань голо ду буде для них хоч малою потіхою гадка, що їх брати знали про їх страшну долю, над ними боліли, терпіли та за них молилися.

А, Ви, страждучі, голодуючі і конаючі Браття, призивайте Милостивого Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа; люті терпите муки – приймите їх за гріхи свої, за гріхи цілого народу і кажіть з Ісусом Христом: «Нехай буде воля Твоя, Отче Небесний!» – Прийнята для Божої волі смерть – ця свята жертва, що з жертвою Ісуса Христа злучена принесе Вам Небесне Царство, а цілому народові спасення.

Надія наша в Бозі.

Дано у Львові, в день св. Ольги, дня 24/7. 1933.

Андрій Шептицький, Митрополит.

Григорій Хомишин, станисл. єпископ.

Йосафат Коциловський, перемиський єпископ.

Никита Будка, патар. єпископ.

Григорій Лакота, перем. єп.-пом.

Іван Бучко, львів. єп.-пом.

Іван Лятишевський, станисл. єп.-пом.

 

Діло. – Львів. – 1933 – Ч. 194. – 21 липня. – С. 1.

 

№ 5. ЗВЕРНЕННЯ 35 ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ЗВ'ЯЗКУ З ГОЛОДОМ В УКРАЇНІ

25 липня 1933 р.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ!

Велика Україна, Твій материк, цей найбагатший край в Європі, корчиться нині в голодових муках і болях і терпить невиносимий національний гніт.

Російські комуністи-більшовики, що вогнем і мечем знищили Українську Державу над Дніпром, що багнетами насадили свою диктатуру на нашій землі, розпинають тепер український нарід. Вони нищать найкращих його синів розстрілами, мучать тюрмами і засланнями, і масово виголоджують усе населення на Україні.

Це не поголоски й не сплітки, це – найчистіша правда! Про цю страшну правду говорить нині голосно світ, про цю болючу правду кажуть наші тамошні брати у численних листах до свояків і знайомих, про цю жахливу правду оповідають і численні втікачі з більшовицької неволі. Зате цю трагічну правду закривають комуністи. З усіх листів наших нещасних братів і з усіх оповідань утікачів чуємо розпучливий крик: «Рятуйте, бо загибаємо від насильства і голоду!».

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ!

Де б ти не жив поза межами Великої України – чи в Галичині, чи за океаном в Америці, чи на Волині й Холмщині, чи в далекій Австралії, чи на Буковині й Бесарабії, чи в Китаю, чи на Закарпатті й на еміграції в Європі, чи в гарячій Африці -– ніде Ти не можеш спокійно приглядатися величезному горю та мукам Твоїх поневолених і голоджених братів.

Ти мусиш сказати своє тверде слово гнобителям і світові цілому про їхню недолю. Ти мусиш зробити все, щоби рятувати загрожене існування 35-ти мільйонів братів, щоби рятувати тим самим себе, своє національне життя перед загладою. Бо ж комуністичні московські диктатори завзялися вже на само життя українського народу, що найшовся під їх владою. Вони знищили всі багатства української землі, вони зруйнували українське народне господарство, вони через насильну колективізацію геть завалили хліборобство й довели українське населення до голоду. На українських широких, урожайних ланах ростуть тепер переважно бур'яни, а український хлібороб у голодових муках докотився декуди до людоїдства. На українській землі, де недавно хвилювали непроглядні пшеничні лани своїм буйним колоссям, запанувало наслідком комуністичної господарки людоїдство. Це ж найстрашніше явище під сонцем. Щоби в хліборобській країні брат поїдав з голоду брата – цього світ не чував і земля наша досі не знала.

Одначе й людоїдство не спинило російських комуністів від того, щоби тепер, при зборі цьогорічних невеликих урожаїв, не наложити своєї руки на весь український збір. Комуністи рішили вивезти з України все збіжжя на північ, у московські промислові осередки, а українське населення тим самим віддати масово на поталу голодовій смерті. За спротив населення проти такого обдирання краю та проти голодження комуністи нищать його немилосердно розстрілами, а всю вину за неврожай складають на українську національну свідомість і тому гноблять український нарід політично гірше московських царів. Вони касують всі рештки політичної автономії Радянської України, нищать всі українські культурні надбання та викорінюють при допомозі терору ще й нечуваний і невиданий в історії ніякого народу політичний гніт.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ!

Урвалася міра Твого терпіння. Мовчати далі не можна! Скрізь, де б'ється українське серце, треба не тільки протестувати проти всіх комуністичних насильств, але й заворушити сумління цілого людства, поставити на ноги весь світ, щоби він звернув увагу на Твоє положення й прийшов Тобі з допомогою.

Українська Парламентарна Репрезентація і всі центральні українські установи заснували у Львові Український Громадський Комітет Рятунку України. Подібні Українські Комітети треба творити по всьому світі, треба їх працю узгіднювати та спільними зусиллями змагати до полегшення долі наших неволених братів на Великій Україні.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ!

Де б Ти не жив, – чи на власній землі, чи на еміграції, чи в Європі, чи за океанами, – ставай одностайно в суцільні лави боротьби з насильством. Мобілізуй опінію світа проти всіх комуністичних страхіть на Великій Україні. Допомагай своїм братам на Великій Україні чим можеш і як можеш. Львівський Громадський Комітет поведе масову рятункову акцію в краю та за кордоном і в найкоротшому часі оголосить подрібний її план. У своїй праці Комітет розраховує на загальну масову підтримку. Повний віри в успіх початого діла, Комітет кличе до дружньої співпраці всіх українців, що щиро хочуть з'єднатися в болю зі своїми гнобленими наддніпрянськими братами.

А Ви, нещасні, опухлі з голоду, брати з-над Дніпра, Кубані та Дону, прийміть від нас вислови подиву для Вашої мужної постави в нещастю, прийміть вислови найглибшого співчуття у великому горі й будьте певні, що скорше чи пізніше прийде кінець Вашим мукам, а з-поза комуністичних хмар і темряви, що повисли над Україною, засяє сонце Волі.

Львів, дня 25 липня 1933.

Підписали:

1. За Українську Парламентарну Репрезентацію: д-р Дмитро Левицький, Дмитро Великанович.

2. За Товариство «Просвіта» у Львові: Василь Мудрий, С. Магаляс.

3. За Наукове Товариство імені Шевченка у Львові: д-р В. Левицький.

4. За Українське Педагогічне Товариство «Рідна Школа» у Львові: о. Олекса Базюк, д-р Мирон Коновалець.

5. За Український Католицький Союз у Львові: Вол. Кузьмович, А. Трач.

6. За Союз Українок у Львові: Мілена Рудницька.

7. За Т-во укр. письменників і журналістів у Львові: І. Кедрин.

8. За Ревізійний Союз Українських Кооператив у Львові: Ю. Павликовський, Р. Левицький.

9. За Краєве Господарське Товариство «Сільський Господар» у Львові: Ю. Павликовський, М. Холевчук.

10. За «Народну Торговлю», Краєвий Союз Споживчий у Львові: Ю. Павликовський, д-р Бариляк.

11. За Краєвий Молочарський Союз «Маслосоюз» у Львові: А. Мудрик, А. Палій.

12. За Центральний Кооперативний Банк у Львові: д-р Кость Левицький, М. Кисілевський.

13. За «Дністер», Товариство взаїмних обезпечень у Львові: інж. Ю. Мудрак, д-р Л. Макарушка.

14. За «Центросоюз», Союз Кооперативних Союзів у Львові: інж. М. Творидло, Радловський.

15. За Земельний Банк Гіпотечний у Львові: В. Сінгалевич, Вогошиновський.

16. За «Карпатію», Т-во Взаїмних Обезпечень на життя і ренти: д-р І. Гижа, О. Тарнавський.

17. За Народну Організацію Українців м. Львова: Агатон Добрянський.

18. За «Молоду   Громаду» у Львові: Радловський, М. Бонковський.

19. За Товариство «Взаїмна Поміч українського учительства у Львові»: Зелений, Д. Петрів.

20. За Тов. учит. вищ. шкіл «Учительська Громада» у Львові: Сиротюк.

21. За Союз Українських Адвокатів у Львові: д-р Кость Левицький.

22. За Українське Лікарське Товариство у Львові: д-р Максимонько.

23. За Союз Укр. Приватних Службовиків «СУПРУГА» у Львові: Камінський, Гладкий.

24. За Українське Товариство Допомоги Інвалідам у Львові: д-р І. Гижа, Волошиновський.

25. За Товариство Охорони Воєнних Могил у Львові: Карпінський, д-р Лициняк.

26. За Тов. «Сокіл-Батько» у Львові: В. Мигаль, інж. Свірський.

27. За Головну Старшину Укр. Рух.-Спорт. Т-ва «Великий Луг» у Львові: М. Козланюк, І. Мамчак.

28. За «Міщанське Брацтво» у Львові: М. Стефанівський, М. Кривецький.

29. За Т-во «Зоря» у Львові: М. Кліщ.

30. За Укр. Т-во «Сила» у Львові: І. Табора, С. Валько.

31. За Т-во «Воля» у Львові: Козіцький Іван, Сивуляк Михайло.

32. За «Українське Народне Мистецтво» у Львові: Ірена Макух-Павликовська.

33. За Укр. Т-во Допомоги Емігрантам з України у Львові: А. Петренко, Ф. Дудко.

34. За Відділ Укр. Центр. Комітету в РПП у Львові: О. Кузьминський.

35. За Відділ Союзу Українок-Емігранток в РПП у Львові: Ал. Тарановичева, Л. Доценкова.

 

Діло. – Львів. – 1933. – Ч. 212. – 14 серпня. – С. 1.

 

Микола Васильович КУГУТЯК. ГОЛОДОМОР 1933-го І ЗАХІДНА УКРАЇНА (ТРАГЕДІЯ НАДДНІПРЯНЩИНИ НА ТЛІ СУСПІЛЬНИХ НАСТРОЇВ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ 20–30-х РОКІВ). – Івано-Франківськ, 1994. – 70 с.


Скачати книгу: golodomor.rar [76.75 Kb] (викачувань: 8)


 (голосів: 1)

Автор: Admin 14 квітня 2012 | Переглянуто: 1471 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ