Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Сучасна українська історіографія про дивізію СС “Галичина”

Вітчизняні історичні дослідження з даної проблеми не є такими насиченими, як праці істориків діаспори. Надзвичайно мала кількість монографічної літератури, поверхневість розвідок ще довший час залишатимуть проблему актуальною. Усі без виннятку статті та праці українських дослідників побачили світ не без допомоги діаспори. Звичайно, позиція дослідників є відмінною від радянської офіційної ідеології, проте є багато в чому схожою до істориків діаспори, що на нашу думку є значним недоліком.

Переважна більшість матеріалів, де можна прослідкувати трансформацію історичної науки, представлена в збірниках статей, матеріалах конференцій. Через широку участь діаспори в них, конференції набули статусу міжнародних.

Так, в серпні 1993 року в Києві та Львові відбулися міжнародні конференції, присвячені Дивізії, матеріали якої були поміщені у збірнику "Українська дивізія "Галичина". Історико-публіцистичний збірник". Матеріали науково-практичної конференції, яка відбулася 21-22 вересня 2000 року опубліковані у виданні "Перша Українська дивізія Української національної армії: історія створення та національно-політичне значення" (Львів, 2002 р.). На конференції були присутні 140 осіб, в т. ч. і гості з закордону.

Виступаючи на ній, Петро Недзельський торкався проблем дивізії й зупинився саме на передумовах створення української військової частини. Дану проблему дослідник комплексно розглянув в міжнародному аспекті, соціально-політичних та соціально-психологічних особливостях українських земель, народу[ 49 , С. 99-105].

Цікавим є дослідження історіографічно-аналітичного характеру Віктора Коваля. Автор аналізував радянську позицію до дивізії, а також попагандистські методи спростування ролі національних українських військових частин в спробі українського державотворення. Мета дослідження автора - подолати стереотипи московської імперської пропаганди [36, с. 106-112].

Більше того, В. Коваль проводить паралелі політичної свідомості, вказує на проблеми в сучасних умовах, котрі стосуються 1-ої УД УНА. Торкаючись проблеми української дивізії, історик Олег Гринів значно ширше заглибився в питання. Він комплексно підійшов до життя українців в роки II світової війни. Спростовуючи радянську пропаганду, О. Гринів стверджує, що війна для українців розпочалася в 1939 році, а не 1941, як було прийнято вважати за радянських часів. Під час війни все розташування політичних сил спричинило до того, що українці в бойових діях змушені були вибирати один з трьох варіантів : боротьба в лавах УПА на два фронти, боротьба проти більшовизму на боці Німеччини, виступити на стороні СРСР. Не бажаючи воювати на стороні Радянського Союзу та на два фронти в лавах УПА (оскільки можна було наразити на небезпеку своїх співвітчизників), величезна кількість української молоді, вбачаючи перспективу під німецькою, а не під радянською окупацією, ставали добровольцями до дивізії [17, с. 124-136 ].

Сучасний український дослідник В. Косик вважає, що 18 червня 1943 р. зголосилося 84 тисячі добровольців, приблизно 52 тисячі пройшли медичну комісію. Водночас у німецькому звіті фігурує цифра 62 тисячі. При остаточному виборі німці прийняли до лав дивізії „Галичина" 12 тисяч чоловік [70, с. 359-360].

У листівці від травня 1943 р. ОУН-Бандери заявила про своє вороже ставлення до ідеї спільної боротьби з німцями проти більшовизму, розцінюючи таку позицію, як капітуляцію перед німцями [70, с. 358]. Бандерівці розуміли, що вермахт не віддасть українцям їхні землі, щодо яких в німецького командування були інші плани. Перебуваючи у глибокому німецькому тилу, дивізія, по суті, стала за рік навчання німецькою військовою одиницею. До її керівництва українці практично не допускались. Усі українські настрої в дивізії контролювались гестапо. Бажання українських старшин бачити дивізію українською, щоб реабілітувати себе за ганебний союз із німцями, були задушені однозначною директивою Гімлера, яка була доведена до особового складу дивізії [70, с. 200].

В. Косик з приводу бажання українців вступити до лав дивізії пише, що при створенні галицької дивізії багато молодих хлопців ішли добровольцями лише з патріотизму та ідеалізму - щоб воювати зі споконвічним ворогом українського народу, який безпосередньо загрожував Україні, та щоб захищати українську землю. Але інші, власне, були не добровольцями. Вони записувались, оскільки не мали вибору. Для них це була нагода уникнути ще більш небажаної долі - роботи в Німеччині чи мобілізації службою праці на примусову роботу в одному з таборів „Баудінст" у Галичині (начальниками у цих таборах були здебільшого поляки чи німці польського походження, котрі буквально ненавиділи українців). Інших „добровольців" пізніше було набрано силою. У 1944 р. один із полків дивізії було сформовано з людей, спійманих під час облав на вулицях і вокзалах. [70, с. 359-360].

Прокоп М. до вивчення проблем, пов'язаних з дивізією підійшов комплексно, через висвітлення загальної політики Німеччини щодо України. На широкій джерельній базі розкриває характер взаємостосунків, які, звичайно, були односторонніми. Вермахт не рахувався з українством, а створення дивізії було необхідніше Німеччині, ніж це могли зрозуміти українські керманичі, котрі плекали надію на певну автономію та пільги [71, с. 91-119].

Займаючись проблематикою молоді, Олег Гринів зазначає, що німці практично протиставили галицьких юнаків і дівчат молоді з центральної України, Волині, Полісся та Підляшшя. Як підкреслює автор, нерідкими були випадки конфліктів між представниками різних регіонів на мовно-культурному підґрунті. Цими аргументами досить вдало маніпулювали і користовувалися представники вермахту [71, с. 162 ] .

Проблеми творення дивізії на Прикарпатті торкнувся С. Роман. [53, с. 84-87 ]. Підкреслює вкрай жорстоке ставлення до проявів українського націоналізму. Воїни УПА привселюдно розстрілювались, систематично проводились облави. Можливо, через це перший набір в дивізію не дав бажаних результатів, люди не охоче вступали до лав новоствореної військової одиниці [53, С. 86].

Про творення формування на Львівщині матеріал подає О. Кузьмович. Львівяни позитивно сприйняли можливість утворення української військової одиниці, нехай і під орудою Німеччини. Дуже багато добровольців до лав дивізії мали відношення до "Пласту", який на той час був забороненим. Більш ™ політичне обізнані, зорганізовані, мешканці Львова і Львівщини прагнули порядку на власній зхемлі і плекали надії, що "СС Галичина"буде першим кроком до очікуваної принаймні автономії [ 43, с. 56-57 ].

Загальною тенденцією вітчизняної історіографії є тісна співпраця з діаспорними виданнями. Подекуди, дослідження не мають певної наукової цінності через відсутність новітніх джерельних матеріалів. Проте, досить цікавими є праці про конкретних осіб, котрі мають відношення до Дивізії. Детально вивчивши історію в особах, можна уявити цілісну картину взаємостосунків, політичних перепетій та ін.

В Києві, 21 серпня 1993 року одноголосно прийнято учасниками науково-практичної конференції і Світового з'їзду дивізійників до 50-ти річчя утворення дивізії "Галичина " звернення до українського народу. У зверненні відзначалось, що метою створення дивізії було бажання в майбутньому організувати Збройні Сили України. Дивізійники осягали військову науку, отримавши зброю, ставали на захист України супроти більшовицького терору.

Відзначалось, що вже давно знайшли примирення всі воюючі у II світовій війні країни, і в нашій молодій державі усі повинні дійти до злагоди, компромісу, забувши старі образи і непорозуміння [ 64, с. 138 ].

Учасники конференції мали рацію, адже залишки стереотипів заважають критично підійти до досліджень такого характеру. Соціально-політичне обгрунтування створення дивізії подає Богдан Якимович. Більшість тогочасної української інтелігенції, за словами дослідника, підтримали ідею української дивізії, прогнозуючи зміну в стосунках з Німеччиною в кращу сторону. Сама ж ідея, підкреслює автор, належала німцям, незалежно від Українського Центрального Комітету [73, с. 47]. Дослідник зауважує, що склалася історична доцільність створення дивізії. Українці отримали легальний доступ до зброї і набули військового вишколу. Частина вишколених вояків перейшла в лави УПА ( близько 1000 осіб).

Чималу роботу виконала дивізія після закінчення війни. Передусім, потрібно було донести до українського народу і до всього світу причину позитивної реакції українства на заклик утворення дивізії. В післявоєнний період В. Бойко виокремлює наступні наступні найважливіші завдання: створення організаційної системи, облаштування колишніх вояків в нових оселях та ін. Він підкреслює апартійність Братства, а мета його існування - побачити українську державу незалежною [28, с. 147-152].

Важливим досягненням сучасної української історіографії є монографії А. Боляновського “Українські військові формування у складі військ гітлерівської Німеччини” та “Дивізія СС “Галичина”: історія”. В них автор аналізує великий масив архівних матеріалів України, Російської федерації, Німеччини, Канади, США, мемуари учасників Другої Світової війни тощо. Він приходить до висновків про стратегічність помилки українського національного проводу,якапривела до створення дивізії СС “Галичина”. Водночас, він виправдовує рядових учасників тих подій, вказує на їхню дисциплінованість, військову підготовку, націоналістичне виховання. А. Боляновський справедливо вказує на те, що прорахунками українського керівництва повністю скористалися радянське керівництво та пропаганда. Він відстоює думку про необхідність визнання комбатантів учасниками бойових дій і надання їхм ріноманітних соціальних пільг. Роботи А. Боляновського сприяють налагодженню консенсусу в середині сучасного українського суспільства. Їхнім недоліком на сьогодні є лише слабка їхня популяризація серед широких верств населення.

На основі аналізу вище названих досліджень ми маємо змогу спостерігати прогрес української історичної думки з дня проголошення незалежності. Вже без страху можна говорити на колись закриті теми, більше того спростовувати помилкові уявлення, які панували в радянському суспільстві.

 

Список використаних джерел та літератури

1. Бабонь П.У Чехословацькому корпусі // Вісті комбатанта, 1972. - Ч. 4(60) - С. 50.

2. Бандера С. Перспективи Української революції. - Мюнхен, 1978. – 32 с.

3. Бюлетень № 11 // Сучасність. – Мюнхен, 1963. - № 10. - С. 106-110.

4. Бродовский котел, 1944-1974. – Львів: Каменяр, 1974. – 151 с.

5. Великая Отечественная Война. – Москва, 1984. - 325 с.

6. Верига В. Схема історії 1-ої Української дивізії УНА // Вісті Комбатанта- 1967. - Ч. 5-6. - С. 74.

7. Верига В. Дмитро Паліїв – воїн і патріот (1896-1944) // Вісті Комбатанта. - 1968. - Ч. 5-6. - С . 35-45.

8. Верига В. І знову Нойгаммер // Вісті Комбатанта. - 1978. - 4.4. - С. 63-73.

9. Верига В. Дорогами Другої світової війни. Легенди про участь українців у Варшавському повстанні 1944 р. та Українську Дивізію «Галичина». - Торонто: Новий Шлях, 1980. - 259 с.

10. Верига В. Дорогами Другої світової війни. Дивізія «Галичина» / Канадське Наукове товариство ім. Шевченка. - Торонто, 1998. – 220 с.

11. Верига В. Наша воєнна мемуаристика // Вісті Комбатанта. - 1984. - Ч. 3. - С. 79-84.

12. Верига В. Під сонцем Італії. - Вояки Дивізії «Галичина» - Першої Української Дивізії Української Національної Армії в Бритійському таборі полонених «5 Ц» у Беллярії. Італія, червень-жовтень 1945. – Торонто-Нью-Йорк-Париж-Сидней: Видавництво Братства кол. Вояків 1-ої УД УНА, 1984. - 252с.

13. Верига В. Втрати ОУН в часі Другої світової війни або «Здобудеш українську державу або згинеш у боротьбі за неї». 2-ге виправлене видання. – Торонто: Новий Шлях, 1991. - 208 с.

14. Верига В. Дивізійники в діаспорі // Вісті Комбатанта. - 1994. - Ч. 2. - С. 66-71; Ч. 3. - С. 60-64.

15. Гайке В-Д. Українська Дивізія «Галичина». Історія формування і бойових дій у 1943-1945. - Торонто - Париж - Мюнхен. Накладом Братства кол. Вояків 1-ої УД УНА. – 416 с.

16. Галамай С. Боротьба за визволення України 1929-1989: Репринт. видан. - Львів: Каменяр, 1993. - 343 с.

17. Гринів О. Українці в роки другої світової війни // Українська дивізія «Галичина». Історико-публіцистичний збірник. - Київ-Торонто, 1994. - С. 124-136.

18. Даниленко С.Т. Дорогою ганьби і зради: історична хроніка. – К., 1970. – 223 с.

19. Дмитрук К. Безбатченки.-Львів, 1974. – 180 с.

20. Дмитрук К. Є. Приречені. Буржуазно-націоналістичні та уніатські провокатори на послугах фашизму та імперіалістичної реакції. - Львів: Каменяр, 1981. - 327 с.

21. Дмитрук К. Свастика на сутанах. – К., 1973. – 201 с.

22. Добрычев В. В тени Святого Юра. - Москва, 1971. – 120 с.

23. Івано-Франківська область Історія міст і сіл Української РСР / Чернов О.О., голова редколегії. - Київ, - 430 с..

24. Ідзьо В. Дивізія «Галичина» у світі німецької військової документації та радянських військових архівів // Перша Українська Дивізія Української Національної Армії: історія створення та національно-політичне значення [Матеріали науково-практичної конференції. - Доповіді та повідомлення]. - Львів: Новий час, 2002. - с.104-118

25. Історичні дослідження. Вітчизняна історія. Вип.І./АН УРСР. -Ін-т історії. - Київ : Наукова думка, 1975. – 157 с.

26. Історіографічні дослідження в Українській РСР. - Вип. 4 . - К.: Наукова думка, 1974. – 116 с.

27. История Великой Отечественной войны Советского Союза, 1941-1945. В 6-ти тт. Ред. комис. Поспелов П. Н. и др. - Т. 4. - Москва: Военное издательство Министерства Обороны СССР, 1962. - 728 с

28. Історія Української РСР. Київ: Наукова Думка, 1967, - Т. 2, - 340 с.

29. Історія Української РСР. - Київ, 1977. - Т. VII . - С. 343.

30. История Великой Отечественной войны Советського союза 1941-1945: в 4-х томах. Москва. Воен. изд.-во Мин-ва Обороны СССР, 1962, т. 4. стор. 206-212

31. Калакура Я. Українські історики на шляху до соборності національної історіографії // Вісник КНУ. Історія . - 2001. - № 54. -С.10-14

32. Капустянський М. Перша Українська Дивізія Української Національної Армії // Історія українського війська. - Мюнхен: Видання Івана Тиктора, 1953. - С. 604-628.]

33. Катусев А., Оппоков В. Движение, которого не было // Военно-исторический журнал. - Москва: Красная звезда, 1991. – № 9.

34. Коваль М. Друга світова війна і Україна (1939-1945): історіософські нотатки. - К., 1999. - 168 с.

35. Коваль В. С. Міжнародний імперіалізм і Україна 1941-1945. – К.: Наукова думка, 1966. - 268 с.

36. Коваль В. Стереотипи московської пропаганди // Українська дивізія «Галичина». Історико-публіцистичний збірник. - Київ-Торонто, 1994. - С. 178 – 194.

 37. Колісник Р. Військова Управа та українська Дивізія «Галичина» - Торонто, 1990. - 168 с.

38. Колісник Р. Військова управа «Галичина» // Українська дивізія «Галичина». Історико-публіцистичний збірник. - Київ-Торонто, 1994. - С.113-123

39. Конев С. Записки командующего фронтом : 1943-1945. -Москва, 1974. - С. 249

40. Крохмалюк Р. Заграва на Сході. Спогади й документи з праці у військовій управі «Галичина» в 1943-1945 роках. - Торонто - Ню-Йорк,1978. – 302 с.

41. Кубійович В. Початки української Дивізії «Галичина» // Вісті Братства кол. Вояків 1 УД УНА - 4. 3-4 (41-42). - Мюнхен, 1954. - с.2-5

42. Кузьмович О. Усміх, на який чекає Львів // Порив: Правда про І Українську дивізію «Галичина» Української Національної Армії: Статті, нариси, спогади. - Львів : Основа, 1994. - С. 55-58.

43. Курочкин П. Прорыв обороны противника на Львовском направлении // Военно-исторический журнал. - Москва, 1973. - С. 28 - 39.

44. Логуш О. Дивізія Галичина. Бої під Бродами. Липень 1944 // G а l ісіа Divizion . - Нью-Йорк, 1994.-С. 12-136.

45. Лященко П. Н. Из боя в бой. - Москва: Воен. изд-во Мин. Обороны СССР, 1972. – 279 c .

46. Масловський В. Жовтоблакитна мафія . -Львів: Каменяр, 1975 ,С. 55

47. Мюллер-Гиллебранд Б. Сухопутная армия Германии, 1933-1945. – Т. III . Война на два фронта. – Москва: Воениздат, 1976. – 416 с.

48. Мюллер Н. Вермахт и оккупация (1941-1944). О роли вермахта и его руководящих органов в осуществлении оккупационного режима на советской территории. Перевод с нем. под ред. д-ра ист. наук, проф. Юденкова А. Ф. - Москва: Воениздат, 1974. - 387 с.

49. Недзельський П. Соціально-політичні та соціальне психологічні передумови створення української дивізії «Галичина» // Українська дивізія «Галичина». Історико-публіцистичний збірник. - Київ-Торонто, 1994. -С.178

50. Полушкин М. На сандомирском направлений. Львовско-Сандомирская операция (Июль-август 1944 г.). - Москва: Воениздат. 1969. - 176 с.

51. Порив: Правда про І Українську дивізію «Галичина» Української Національної Армії : Статті, нариси, спогади. - Львів : Основа, 1994. - 168 с.

52. Радянська енциклопедія історії України / гол.редактор Скаба Л. -Київ, Академія Наук УРСР, 1972. - Том 1. - С. 1656.

53. Роман С. Творення дивізії «Галичина» в Станіславові // Порив : Правда про І Українську дивізію «Галичина» Української Національної Армії : Статті, нариси, спогади. - Львів : Основа, 1994. - С.84-87.

54. Субтельний О. У країна: історія / Пер. з англ. Ю. Шевчука. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 1993. – 670 с.

55. Сірський В. Дивізійники в УПА – десятник Євген Смик // Вісті

Комбатанта. - 1990. - Ч. 1. - С. 75-77.

56. Сокольський О. Дивізія «Галичина» та Українська Повстанська Армія //Вісті Комбатанта. - 1995. - Ч. 1. - С. 87-89.

57. СС в действии. Документи о преступлениях СС. - Москва, 1968. -С. 512.

58. Стахів М. Політична плятформа Галицької Дивізії // Вісті комбатанта. – 1963. – Ч. 10. – С. 38 – 46.

59. Терлиця М. Правнуки погані; українські націоналістивКанаді. -Київ: Радянський Письменник,-1960.- С. 181.

60. Тис-Крохмалюк Ю. Студії з тактики партизанської війни з досвіду УПА і боїв 1 УДивізії проти комуністичних партизанів // Вісті Комбатанта. - 1965.-Ч. 4.-С. 30-34.

61. Тис-Крохмалюк Ю. Вояки дивізії «Галичина» в Українській Повстанській Армії // Вісті Комбатанта. - 1975. - Ч. 6. - С. 32-34.

62. Три спомини з боїв під Бродами. - Торонто, 1999. – 26 с.

63.Українська РСР у Великій Вітчизняній війні. – К., !975. - 430 с.

64. Українська дивізія «Галичина». Історико-публіцистичний збірник. - Київ-Торонто, 1994. – 240 с.

65. Чередниченко В. П. Націоналізм проти нації. - К.: Політвидав України, 1970. - 191 с.

66. Шипайло Є. Список поляглих вояків 1-ої Української дивізії УНА та українських інших військових формацій у П-ій світовій війні.-Нью-Йорк, 1992. – 150 с.

67. Шандрук П. Фактичний стан і тактичне положення І УД УНА під Бродами // Порив : Правда про І Українську дивізію «Галичина» Української Національної Армії : Статті, нариси, спогади. - Львів : Основа, 1994.-С. 139-144

68. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. - Львів, 1993. - Т.2. - 800 с.

69. Сірський В.УПА й дивізія «Галичина». - Торонто, 2000. – 400 с.

70. Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. -Париж-Нью-Йорк - Львів, 1993. – 630 с.

71. Прокоп М. Українська політика III . Райху в Другій світовій війні // В боротьбі за Українську державу. Есеї, спогади, свідчення, літописання, документи Другої світової війни. Зредагував Михайло Г. Марунчак. - Львів: Меморіал, 1992. – С. 91 – 119.

72. Гринів О. Жертва окупантів. Патріотичний порив чи вимушений вибір // Порив: Правда про І Українську дивізію «Галичина» Української Національної Армії : Статті, нариси, спогади. - Львів : Основа, 1994. - С. 158-165

73. Якимович Б. Дивізія «Галичина» - історичні передумови та сучасна оцінка // Перша Українська Дивізія Української Національної Армії: історія створення та національно-політичне значення [Матеріали науково-практичної конференції. - Доповіді та повідомлення]. - Львів: «Новий час», 2002. - С.46-50.


Скачати ssgalichina.rar [46.18 Kb] (викачувань: 17)


 (голосів: 2)

Автор: Admin 8 березня 2012 | Переглянуто: 2216 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ