Uahistory.info

Перед війною українська наукова література майже не мала друкованих праць з поля філософії. Та так було не тільки безпосередньо перед війною, – в традиції української філософії взагалі майже не було творів писаних в українській мові – латинщина, польщина, російщина, та навіть угорщина панували в цій галузі наукового знання цілком (Див. у книзі Дм. Чижевського «Філософія на Україні». – 1926). Зате в останніх роках українська філософічна праця і на Україні і на еміграції знайшла робітників, принесла багато друкованих творів, що знайшли, як здається, своїх читачів.

Ми хочемо дати систематичний огляд філософських праць українців на чужині (Детальніші бібліографічні дати про твори українців з галузі філософії читач знайде в цит. книзі та в статтях того ж автора в «Книголюбі» 1927 р. (дати до 1926 р.), в оглядах проф. Мірчука в «Mifteilungen d. Ukr. Wissenschaftl. Inst. in Berlin», 1, 2, а також s бібліографії, виданій до II Українського Наукового з’їзду.), усистематизувавши їх за такою схемою: 1. Праці загальні та підручники; 2. Праці з психології; 3. Праці з окремих філософських дисциплін; 4. Праці з історії філософії – а) загальної, б) української, в) інших слов’янських народів.

1. Праці загального характеру зв’язані з навчанням на високих українських школах за кордоном. «Вступ до філософії» видав, проф. Я. Ярема (Прага, 1924), «Логіку» – Дм. Чижевський (Прага, 1924), «Педагогічну психологію» – проф. Ярема (лише 1 том, Прага, 1926), «Естетику» – проф. І. Мірчук (Прага, 1926), «Лекції з історії грецької етики» – проф. Мірчук (Прага, 1923).

2. Найменше уваги притягла до себе психологія, що її торкається лише брошура проф. Яреми «Психологія в школі» (Прага, 1925), та досліди уваги того ж автора («Праці» Укр. Висок. Педаг. Інституту, т. 1, Прага, 1929). Праці д-ра А. Іванова з психотехніки лише оповіщені (короткі звіти про них – в чеських та німецьких газетах): праці найвидатнішого українського психолога сучасності В. І. Зіньківського, виходили в інших мовах (переважно в російській), український звіт, оповіщений Зінківським для Першого Українського Наукового З’їзду, на жаль, не відбувся.

3. З конкретних філософічних наук репрезентована працями української еміграції філософія історії, логіка, етика та філософія конкретних наук.

З філософії історії треба назвати головним чином «Листи до братів хліборобів» В. Липинського (Відень, 1926) та його ж «Релігія і церква в історії України» (Філадельфія, 1925). В цих творах подана не лише філософія української історії, а ціла система загальної філософії історії, хоча і в несистематичній формі.

Проблемі логічного аналізу простору присвячена габілітаційна праця проф. Мірчука «Метагеометрія...» (Прага, 1925). Основи реформи традиційного вчення про поняття намічено в праці Д. Чижевського «Логика й этика» (Прага, «Труды Рус. Нар. Университета», т. 4, 1931).

Проф. Мірчук видрукував статтю «Етика та політика» (Прага, 1923). Дм. Чижевський намітив основні лінії цілої системи етики в статтях – «О формализме в этике» («Труды Рус. Нар. Университета», Прага, т. 1, 1927), «Логика и этика» – (див. вище), «Проблема двойника» (збірник «О Достоевском», т. 1, Прага, 1929, в нім. мові, 1931).

Філософічному обґрунтуванню окремих наук присвячено чимало праць – до філософії математики відноситься праця проф. Мірчука про метагеометрію; філософії господарства присвячено «Розуміння хозяйства» проф. В. Тимошенка) («Збірник Укр. Університету», т. 1, 1923); проф. Старосольський писав про «Методологічну проблему в науці про державу» (Прага, 1923) та «Про внутрішню форму слова» (Подебради, 1929); філософічний матеріал знайдемо і в «Погляді на теорію права та держави» проф. С Дністрянського (Львів, 1925); проф. Л. Білецький почав друком систему «Основ літературно-наукової критики» (лише том. 1 і Прага, 1926); Дм. Чижевський дав спробу філософічного обґрунтований нових течій в лінгвістиці в статті «Фонологія та психологія» (в нім. мові, Прага, 1931), – ця праця зв’язана між іншим з фонологічною працею українських лінгвістів.

4. Найбільше праць присвячено українцями історії філософії, що зв’язано почасти з сучасним зацікавленням історією філософії, почасти з важливістю проблеми, що її почали розроблювати українські працівники уперше, – з інтересом до праць над історією української філософії.

Цілий шерег праць популяризаційного характеру я не буду згадувати, хоч і серед них є цікаві, (напр. деякі статті д-ра Чеховича та інш.).

а) Філософії західній присвячені більш-менш загальний огляд грецької етики проф. Мірчука (див. вище) та його і більш систематичний, ніж історичний нарис «Основи грецької етики» (Прага, 1923). Дм. Чижевський видав хрестоматію з вибраних текстів «Грецька філософія до Плятона» (Прага, 1926). Тому ж авторові належать три студії про Гегеля та його школу – «Гегель та французька революція»; («Праці» Укр. Висок. Пед. Інст., т. 1, Прага, 1929), «Гегель і Ніцше» («Revue d’Histoire de la philosophie», 1929), студія про історію слова та поняття «надлюдина» (в німецькій мові, «Записки історично-філологічного відділу УАН», 1930, т. 25). Окрема подія в українській філософічній літературі є переклад «Пролегомен» Канта (ред. проф. Мірчука, Львів, 1931).

б) Як вже сказано, уперше розроблена історія української філософії. Ця цілком нова дисципліна виявила свою життєздатність в цілій низці творів, в постановці цікавих та ще нерозроблених тем. Значний інтерес з боку українського і суспільства та вчених ріжних націй, навіть тих, що до українства ставляться на загал неприхильно, обіцяє цій галузі української науки дальші успіхи в майбутньому.

Одна з перших праць до історії української філософії є історіографічний огляд Дм. Чижевського – «Філософія на Україні. Спроба історіографії питання» (Прага, 1926; І частина, видання 2, Прага, 1929), за якою слідувало оброблення конкретного матеріялу – «Нариси з історії філософії на Україні» (Прага, 1931, разом з Л. Миколаєнком). Окреме оброблення проблеми українського народнього світогляду дано Чижевським в статті «Zur Charaktereologie der Ukrainer» («Slavische Rundschau», 1931). З нагоди книг Чижевського В. Заїкин дав багато доповнень до матеріялу Чижевського та розглянув основні проблеми історіографії української філософії (статті в «Поступі», 1928 та «Богословії», 1931).

Поруч з працями загального характеру з’являються також спеціальні обробки окремих періодів та постатів з історії української філософії. Західній філософії в старій Україні та впливам ренесансу на Україні присвячені статті Дм. Чижевського (в нім. мові в І та II тт. «Abhandlungen des Ukr. Wissenschaftlichen Institutes in Berlin»). Про перші впливи Плятона в староруській літературі пише той самий автор («Записки Рус. Исторического Общ. в Праге», том. 2, Прага, 1931). Про Лодія та його переклад «Principia philosophiae» Баумейстера видрукував статтю Мірчук (в укр. мові, в «Abhandjlundgen d. Ukr. Wiss. Inst», 1).

Кілька праць присвячено Сковороді. Дисертація Д. Олянчина («Hryhorij Skovoroda, Berlin und Konigsberg», 1928) викликала рецензії Дм. Чижевського («Zeitschrift fur slav. Philologies, 1929) та В. Залозецького («Богословія», 1930). І. Мірчук намітив проблеми студій над Сковородою («Праці Укр. Історично-філологічного Тов.»; Прага, 1926, т. 1 та окремо). Дм. Чижевський видрукував кілька розділів із готової до друку монографії про Сковороду: «Філософічна метода Сковороди» («Записки Наукового Товариства ім. Шевченка», т. 99, Львів, 1930), «Сковорода и немецкая мистика» («Труды Рус. Нар. Унив» т. 2, Прага, 1929), «Skovoroda und Angelus Silesius» («Zeitschrift fur slav. Philologie», 1930) та загальний нарис філософії Сковороди (в нім. мові – «Zeitschrift fur slav. Philologie», 1929, в рос. – «Путь», 1929). Цікава праця покійного Я. Огородника про Сковороду та Спінозу є в друку.

Про Гоголя писали Л. Миколаєнко (в цит. книзі Чижевського) та Зіньківський («Zeitschrift fur slav. Philologie», 1932). Світоглядові Шевченка присвячені детальні аналізи акад. С. Смаль Стоцького та стаття Дм. Чижевського про Шевченка та Д. Штравса («Zeitschrift fur slav. Philologie», 1932). Про світогляд Куліша пише Чижевський (в своїй цит. книзі та в «Zeitschrift fur slav. Philologies, 1931). Потебні, яко філософові-мовознавцю присвятив більшу монографію К. Чехович (Варшава, 1931). Етюд про світогляд Лесі Українки написав проф. І. Мірчук («Abhandlungen des Ukr. Wiss. Inst. in Berlin», Ш). Дм. Чижевський видає збірник «Гегель у Словян» (в нім. мові), в якому ним самим написані глави про Гегеля в Росії та на Україні.

в) Згадавши останню працю ми торкнулися ще одной важливої теми дослідів українських філософів – філософії у Слов’ян. Тему про єдність філософічних тенденцій слов’янських мисленників поставив І. Мірчук (Праці II польського філософічного конгресу та «Przeglad filozoficzny», 1926, замітка в «Kantstudien», 1929); з висловленими там поглядами не погоджується Дм. Чижевський («Ruch filosofsky», 1929). Загальні проблеми історії філософії у Слов’ян обговорюються в збірнику Дм. Чижевського «Гегель у Слов’ян» і (див. вище також стаття в «Verhandlungen des I-ten Hegel Kongresses, 1930), та в статті Мірчука про слов’янський месіянизм («Jharbucher fur Kant und Geschichte der Slaven», 1931).

Конкретному дослідженню слов’янської філософії присвячені також окремі праці українських дослідників. Дм. Чижевський студіював переважно російську філософію: Тютчеву як мисленнику присвячено ним дві праці («Zeitschrift f. slav. Philologie», 1928 та 1931), ним же написаний нарис світогляду маляра А. А. Іванова («Путь», 1930) та кілька праць про Достоєвського – «Проблема двойника» (празький збірник «О Достоевском», т. 1, 1929, в нім. мові 1931, зр. доповнення в «Zeitschrift. f. slav. Philologies, 1931), «Достоєвський – психолог» (в чесь. мові, збірник «Dosfojevsky». 1931), «Достоєвський та західна філософія» (в хорв. мові, «Нова Европа», 1931), «Достоєвський та Шіллер» (в нім. і мові, «Zeitschrift. f. slav. Philologies, 1929), «Достоєвський та просвіченість» (в нім. мові, «Orient und Occident», 1931). Чижевський видав також німецький збірник «Dostojevski – Studien» при участи, крім видавця, німецьких та російських вчених (Reichenberg, 1931). – Кілька праць присвятив Чижевський також характеристиці сучасної російської філософії – «Радянська філософія» (в рос. мові, «Современные Записки», 1927), «Філософічні шукання в радянській Росії» (там саме, 1928), «Криза радянської філософії» (там саме, 1930), «Сучасна російська філософія» («Slavische Rundschau», 1931).

Чеській філософії присвячені статті Мірчука про філософічні погляди Масарика (в укр. та англ. мовах, Прага, 1930) та Чижевського про Достоєвського та Масарика («Центральная Европа», 1931). Польської філософії торкається праця Мірчука про слов’янський месіянизм (цит. вище).

Додамо, що українські вчені приняли уперше активну участь в міжнародньому філософічному житті: проф. Мірчук є членом комісії по підготовці міжнароднього філософічного з’їзду, Дм. Чижевський – членом управи міжнароднього Товариства ім. Гегеля та членом редакції часопису «Archiv fur Geschichte der Philosophie».

Сказаного досить, щоб уявити собі, який значний крок наперед зробила українська філософічна праця. Треба сподіватись, що в ближчий час ми зустрінемо з одного боку численіші переклади класиків світової філософії на українську мову, з другого – більшу ніж досі кількість творчих праць в галузі систематичної філософії. Ґрунт для такої творчої праці вже закладено – і в цьому значіння останніх років філософічної праці українських дослідників.

 

Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник / Упорядники М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, А. К. Бичко та ін. – К.: Либідь, 1993. – C. 465-509.

czyzevskij_dmytro.rar [59.99 Kb] (викачувань: 1)