Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ
(Д. Чижевський)
...Відома річ, Куліш прожив довго і пройшов довгий шлях змін світогляду ніби аж до повного противенства вихідному його світоглядові. Від романтизму він еволюціонував до позитивізму, від релігійного світогляду – до культу миротворниці-науки (IV, 347; VI, 584. й усюди в творах пізнішої доби), від православія до ідеї природньої релігії, для усіх людей і народів спільної, від козакофільства до козакофобства (яке, мовляв, аж до туркофільства його довело), а інші «хитання» Куліша так, мовляв, навіть не мали певного напрямку – «західництво» та гостра критика західньої культури змінялися ніби в його житті кілька разів, так само змінялися вибухи «полонофільства», «русофільства», «австрофільства», які ліквідувалися лише обставинами, що змушували Куліша ці пункти погляду лишати.
Лише недавно було звернено увагу, що доля Куліша є типова доля романтика – «несталої», «непевної» людини з природи, що стремить до еволюції, до зміни, до того, щоб «спробувати» власним досвідом протилежне, суперечне, щоб не лишатися застиглим, нерухливим, мертвим духом. Еволюція Куліша – «еволюція в межах логічного розвитку даної ідеї». Трагедія Куліша – трагедія романтичної культури (В. Петров)...
І хіба при тому не було у Куліша внутрішньої єдності, провідної ідеї? Ця ідея, розуміється, ідея України. Все у світі розпадалося для Куліша на дві групи в залежності від свого відношення до України: благо і лихо, вороги і друзі, будівники й руїнники, своє й чуже, святе і «негідь» – чи так легко знайти лад в хаосі історичного та соціального буття, щоб розташувати його за цими «принципами поділу»? Шукання провідної, основної лінії поділу на те, що за Україну і що проти неї, і було ніби основною темою «хитань» Куліша. Основний принцип було ним ніби знайдено в раніші роки життя. Це був принцип романтичний і християнський заразом, і від цього принципу Куліш не відхилився аж і в найостанні роки життя. Цей основний принцип є принцип подвійности людини, двох природ, двоякого єства душі. Ідея «внутрішньої людини» і зовнішнього в людині глибоко вразила Куліша і дала провідну ідею його «еволюціям», «рухам між суперечностями», його романтично-трагічній долі.
1. – «Серце» людини і «зовнішнє» у ній – вони завше в конфлікті, в боротьбі між собою. Це боротьба «поверхні» і «глибини» душевної. І в художніх творах, і в листах, і в наукових працях спирається Куліш на факт цього противенства. – «Серце» «глибоке», «таємне», «невідоме нікому» – один із найулюбленіших образів поезії Куліша...

Оце і є основний принцип, за яким розвиває Куліш свій «україноцентричний» світогляд. Для нього «серце», «внутрішня» людина зв’язана з Україною, з рідним краєм, батьківщиною. «Забути» про неї можливо лише, коли зовнішнє в людині бере гору над внутрішнім. – І через усе життя Куліша тягнуться спроби то з того, то з іншого пункту погляду, то там, то тут провести демаркаційну лінію між внутрішнім і зовнішнім не лише в людині, а і в світі, і в суспільстві, і в історії. – Усі антитези, протиставлення, що їх так любить Куліш, базуються на цьому основному принципі – одно є зовнішнє, друге внутрішнє («сердечне»). На і внутрішньому, на «серці», можна і треба збудувати ідею і України, «зовнішнє» треба відкинути, як їй вороже і шкідливе. Так виникають антитези – минуле і сучасність, народна мова і штучна мова, хутір і місто, Україна і Європа і т. д., і т. д. Переглянемо декілька таких антитез.
2. – Ми вже бачили, що із серця і через серце озивається до людей історія: крізь сучасність говорить до нас минуле. Минуле засипано, закидано, як скарб, як труну в могилі. «Скільки у нас добра на Вкраїні і ніхто тому добру ціни не знає! бо закидана рідна сторона наша всякою негіддю – –» (до Милорадовичівни, 18, II, 57). Тому (ще Шевченківський) образ «могили», в якій спить сила жива України –
Убогая, низенькая
забута могила, –
вона мені на Вкраїні
родина єдина (1, 144).
Тому і заклик –
Розкривайтеся, святії
предківськії труни (1, 119).
Бо образ воскресения України володіє всіма думками Куліша. – «Нас послано – пророкувати воскресення мертвих і будить сонних» (до Милорадовичівни, цит.), він піднімає:
«гасло нового воскресения» («Хуторні недогарки»)
«Воскреснеш, нене, встанеш з домовини...» («Слово правди»)
«Із мертвих встане Україна» («До кобзи») – це звичайні образи, що приніс Куліш з собою у свій пізній період із ранніх років.
3. – Те ж саме джерело і в теорії культурництва Куліша. Бо «шлях хижацтва скверний», «руїну» треба залишити, щоб повернутись до культури –
«До сем’ї культурників вертайся»,
кличе Куліш, бо його ідея культури своєрідна і уся зв’язана з образом культури землероба, «піонера з сокирою важкою», який лише очищує рідну землю од тієї «негіді», якою вона засипана, закидана, що вирубує терни, оре переліг, що своєю працею допомагає «воскресению» поснулого, а не творить нове. Культура не твориться, а ніби вже є дана, існує вічно, як вічне усяке історичне буття.
– – – і один атом не пропаде
з того, що втрачено у самому началі,
з котрого й рід і дух народній наш іде... (1, 435).
«Ніщо не погибає на віки, крім марного». – – – «Тим то всі ми отут у громаді і всюди, де святиться в нас ім’я Божої правди, робимо діло безсмертне» (ЗНТШ. 148, стор. 269). Не пропадає і зле: «щодня ми виплачуємось за все, що зроблено недоброго з давніх давен, і мусимо відплачуватись» (VI, 340). Отже, «культура» ніби статична – в її динаміці лише відкривається вічне – як «серце» (ніби «інтелігібельний характер» людини чи народу) дане наперед, поперед усі людські вчинки. Відціля образ народу, як вічної, незмінно, глибини, в якій усе часове і помилкове, випадкове «поринає», «тоне», гине без вороття.
– – – Наша рідна Україна:
недовідома глибиня морськая
і вольности народньої безодня (IV, 401).
4. – Тому і культурні ідеали Куліша ніби усі в минулому – від штучної, накиненої народу мови він хоче повернути до мови серця, мови народної, від города до хутора, часами – від Європи до якогось українського примітиву.
Так щодо мови. Основна нота боротьби Куліша за мову – первісність української мови (з принципового пункту погляду досить антифілологічна теорія), мови «староруської» (не дурно ж він і українців хотів би звати «староруссами»). Мова – «передвічний скарб» (1, 263) народного серця. «Велика бо сила в простому народньому слові і в простій народній пісні, і тайна тої сили – в людських серцях, а не в людському розумі. Те слово серцем люди вимовили. – – – Те слово розлилось по Вкраїні піснею про радість і горе, про зоряне небо, про любії гаї і луги зелені... Прийшло до нас письменництво з чужого краю з чужою мовою. – – – Не поняв (нарід) віри наставникам, котрі вмовляли його, що не рідною, простою, а якоюсь ніби поважнішою мовою треба в тузі і в радості серцем до серця озиватись або свій розум перед людьми вихваляти. – – – Чужоземна наука – – все те никло в народі, як у морі капля. – – Простий нарід кланявся їм, як розумним головам, а в серці, сам того не знаючи, був од усіх їх розумніший; тим і не кидав свого рідного слова, не забував рідної пісні». Було дві мови – і «за князів-варягів», і при Литві, і під Польщею, і під Москвою, – одна мова серця, друга – розуму; «схоластика по школах розуміла речі тільки головою, а серцем їх не розуміла» («Україна», 1914, 3).
5. – Як мовні проблеми розв’язує для Куліша протиставлення серця і голови, так і «побутові» в широкому сенсі (етичні, культурно-суспільні, соціальні) протиставлення хутір – город, що з тієї ж антитези «серце – голова» виростає.
Стремління до хуторного життя є стремління до життя серця:
– – – – підемо в левади,
в поля, в луги, в гаї широко шумні – –
– – Піснями тут ми з Богом розмовляєм,
вселенна серцю нашому відкрита.
і области ми ширші осягаєм,
ніж та біднота, золотом окрита (1, 427).
«Природня простота дає людині чисте серце. – – – Ніяка наука такого правдивого серця не дасть. Наукою ми тільки розум собі прибільшуємо» («Основа», 1861, XII). «Бажалось би пожити десь в чудовій самоті, в якій ніщо не робило б на мене негативного вражіння, і в якій би душа моя обдивилася навколо себе і привела б у порядок діла свої». «Тут можна задуматися глибоко – ніщо не перешкодить – тільки небо та земля». Це життя серця є життя поетичне та природне разом: «Їдеш степом по дорозі, – – – дихаєш повними грудьми, довірчиво дихаєш, і – нічого не бажаєш, почуваєш тільки життя, себто просте чуття буття, дорогоцінніший подарунок Провиду, джерело усіх радощів, усіх поетичних рухів серця. Це усвідомлюєш собі постійно, під впливом животворного руху степового повітря і повного свавілля у своїх вчинках». –
Звертаючися до «хуторянського» життя, ми повертаємось до життя природного, кидаємо зайве і непотрібне, а залишається нам природне для людини та вічне. Куліш говорить про те, що від міського життя треба «втікати» – «Для мене це є сутна потреба життя», «необхідно повертатися іноді до первобутної дикости і суворости душі, втікати хоч на коротший час «на берега пустынныхъ волнъ, въ широкошумныя дубравы»»...
6. – Цілком та ж сама тема і в принагідній сутичці Куліша-хуторянина з Європою (1856 р., див. В. Петров «Житті і Революції», 1926, VII). В Європі його вражає «міщанство», – «в них людина по-перше за усе – міщанин». «Історія минулого їх життя дуже цікава, сучасність нікчемна до відвороту». «Шлях по Європі – безмежна вулиця». «Місто дуже вподобається егоїзмові, це логово, в якім багатий безпечний від братських претензій бідних на його маєток». «Мало ладу в європейській цивілізації». І із цього висновок – «Треба містам розсипатися на села, на хутори і з’їздитися лише до контор на засідання на короткий час, ніяк не засиджуючися у велетенських скоповищах многолюдства, не утворюючи дорожнечі, не наживаючи рівнодушности до незаможніх, не розриваючи сусідських зв’язків із селянами – лише тоді бідність як-небудь урівнялася б з багатством». І ця зустріч з Європою закінчується в листах Куліша акордом на честь українського примітивного життя – «ми повернулися на Україну, ліпше якої для хахла нічого не вигадати – – – »...

До останніх років життя залишились в Куліша ті есхатологічні ноти, що їх чули ми в кирило-методіївців. Почасти ці ноти – лише у фразеології. Але є і жива свідомість чудесного шляху, що єдино можливий для «воскресения» України. – «Глаголи Божії читаємо в переворотах царств і народів. – – – І ми на щось готуємось; а хто найперший зрозуміє Божу волю, той буде людина над людьми» (до Милорадовичівни, 3, У, 57). Відціля і свідомість власного покликання .– «А що – – коли справді Господня рука простерта надо мною? Що, коли воля Всемогущого дасть нечоловічу силу річам моїм? Що, коли мої великі муки сердечні, мої помисли нікому не висповіданиї оберне дух Господень на велике, негибнущеє для потомства діло?» (до неї саме, 18, II, 57).

Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник / Упорядники М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, А. К. Бичко та ін. – К.: Либідь, 1993. – C.  322-327.
kulish_pantelejmon.rar [11.47 Kb] (викачувань: 12)

 (голосів: 1)

Автор: Admin 22 січня 2012 | Переглянуто: 1947 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ