Uahistory.info

151. Йоіл – пророк з Юдеї, який у IX або VII ст. до Р.Х. провіщав майбутній День Господній, – день кари для грішників, день спасіння для тих, боїться Бога та виконує Його заповіді.

152. Йона – пророк і політичний діяч Ізраїлю VIII ст. до Р.Х. Він був посланий Богом в Ніневію, столицю Ассірійської імперії, щоб оголосити загибель цього грішного міста. Спроба Йони втекти від свого пророчого призначення виявилася невдалою. Під час морської подорожі його проковтнула велика риба, і через три дні Йона був викинутий на берег з новим Божим наказом іти до Ніневії (Йон. 2).

153. «Миро, алое й кассія – всі шати Твої...» – з опису вбрання Божого Помазаника (тобто майбутнього Месії) у Пс. 45.9. Смирна, або миро, – запашна смола мирового дерева. Стакти (в сучасному перекладі – «алое»)–древесна запашна рідина, яку видавлювали із смирни. Кассія – різновид запашного цинамону (кориці).

154. Епізод із життєпису патріарха Авраама: «І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки. І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього... І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, І дав слузі, а той швидко його приготовив. І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони» (1 М.18.1–3).

155. Пс.45.15: «У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені» (образ майбутньої Церкви).

156. «Це день, що його створив Господь, – радіймо та тішимося в нім!» (Пс. 118.24). Можливо, Пс.70.5.

157. «Всяке тіло – трава, всяка ж слава – як цвіт польовий: трава засихає, а квітка зів’яне, як подих Господній повіє на неї» (Іс.40.6,7).

158. Книга Буття оповідає, що Бог вирішив випробувати Авраама. «І промовив Господь: «Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, ...і принеси там його в цілопалення на одній з цих гір, що про неї скажу тобі» (1 М.22.1–10). Авраам, через силу своєї віри, вирішив був виконати наказ Бога. Але раптом він почув голос Ангола: «Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого». А Авраам звів очі свої та й побачив, – аж ось один баран зав’яз у гущавині своїми рогами» (в слов’янській Біблії – «в саде Савек»). «І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого» (1 М.22.11–19). Інший епізод: опісля видіння драбини з Анголами та розмови з Богом онук Авраама Яків найменував те місце Бет-Ел (тобто «дім Божий»), «а ймення того міста напочатку було Луз» (1 М.28.18–22). В обох випадках, з Авраамом і Яковом, Сковорода звертає увагу на символ «горіха» («ліщини»), що має лушпиння та зерно всередині.

159. «Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково» (Рим. 14.5).

160. Пророк Єремія жив у важку добу гебрейської історії, під час окупації та спустошення Юдеї вавилонським військом (VII – VI ст. до Р.Х.). У Книзі пророка Єремії сказано, що народ покараний за відступництво від віри предків. Проповіді Єремїї виявляють величність світогляду особистої віри, Храм можна зруйнувати, народ може бути розпорошеним по всіх країнах, царів може не стати, – одначе Бог повсякчасно живий. Єремія був чутливою, сором’язливою людиною; його звичайно звуть «плачливим» пророком. Горе євреїв та пояснення Божого гніву – тема іншої книжки, яка увійшла до Святого Письма – «Плач Єремії». Одначе вважають, що ця книжка, яка написана під час облоги Єрусалиму, належить не Єремії, а іншому авторові.

161. За звичаєм, на юдейську Пасху та наступне за ним свято «опрісноків» можна було їсти тільки прісний хліб і пити тільки молоде вино (майже сік).

162   «Мудрість   (премудрість)   свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала» (Пр. 9.1).

163. Фарос – височенний маяк, споруджений біля міста Александрії у III ст. до Р.Х.

164. Найдавнішим з перекладів Старого Заповіту (котрий в основному написано гебрейською мовою) є грецький, так звана «септуагінта» (тобто переклад сімдесятьох), зроблений 72 перекладачами-євреями в Александрії протягом 72 днів за дорученням єгипетського царя Птолемея (III ст. до Р.Х.).

165. Петро пояснив народу про стан апостолів опісля сходження на них Святого Духа: «Бо не п ’ яні вони, як ви думаєте, – бо третя година дня...» (Дії.2.15).

1 6 6 . Слова Ісуса Христа під час Таємної Вечері.

167 . У деяких місцях Святого Письма Христос ы менується «начаток», «первісток». Напр.: 1 Kop. 1 5.20.

168 . Народ глузував з апостолів, які дивно себе поводили після сходження на них Святого Духа: «Вони повпивались вином молодим!» (Дії.2.13).

1 6 9 . «А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: «Коли прагне хто з вас – нехай прийде до Мене та й п’є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його». Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти його...» ( Ів.7.37–39).

170 . Під час виходу євреїв з Єгипту Бог ішов попереду «вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм...» (2М.13.21,22).

171. In columna – з латинської мови «на стовпі»; in turri – «на вежі».

172. Св. Симеон Столпник (356 – 459 pp.) – визначний аскет і духовний наставник християнського сходу. Симеон показав новий приклад подвигу – стовпництво. Він ставив стовп, твердо закріплений у грунті, який на вершині мав майданчик. На цьому стовпі святий проводив більшу частину свого часу. Таким чином він жив близько сорока років, віддаючись безперервно молитві, а в дні свят зі сходу до заходу сонця стояв на майданчику, піднявши руки. Св. Симеона шанували персіяни, мідійці, сарацини, етіопи та іберійці. Навіть самі римські імператори відписували йому про свої справи.

173. Фраза з притчі про виноградник, який насадив господар «і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, – та він уродив дикі ягоди!»   (Іс.5.2). Цією приповісткою пророк Ісая докоряв народу, що не хотів служити своєму Богові.

174. Православні ікони Софії Премудрості Божої звичайно містять зображення семи стовпів, які мають символізувати дари Святого Духа, або енергію Божої благодаті. Певно, Сковорода описує Софійську ікону іконостасу Собору Святої Софії у Києві.

175. Сковорода не довіряє старовинній легенді, що грецький мудрець-кінік Діоген з Синопа жив у діжці.

176. Девора – пророчиця та суддя в Ізраїлі, яка своїми порадами допомогла Бараку у війні з ханаанським полководцем Сісарою (Суд.4).

177. Яіла (Иаиль) – жінка, котра вбила Сісару, який сховався неї, кілком від намету (Суд.4.17–22).

178. Юдита (Юдіф) – багата, гарна й побожна гебрейська вдова, яка під час вавилонського вторгнення в Юдею підкралася до шатра вавилонського начальника Олоферна та, імітуючи пристрасть, відрубала йому голову і таким чином врятувала своє місто від знищенням.

179. Під час здобуття міста Тевец сихемським царем Авімелехом якась жінка кинула на його голову камінь від жорен із муру вежі й розтрощила череп (Суд.9.50–54).

180. Авігаїл (Авигея) – розумна та вродлива жінка злочинця Навала, який образив гебрейського героя Давида. Вона зібрала та послала їжу Давиду, який хотів помститися її чоловіку. Вчинок Авігаїл так сподобався Давиду, що по смерті Навала він узяв її за жінку (1Сам.25.1-42).

 

Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник / Упорядники М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, А. К. Бичко та ін. – К.: Либідь, 1993. – C.  238-282.

 

 grygorij_skovoroda.rar [124.29 Kb] (викачувань: 1)