Uahistory.info

АЛФАВІТ ДУХОВНИЙ АБО ЛЕСТВІЦЯ ПО БОЗІ

ЧЕРНЕЧОГО ЖИТТЯ, ЩО МІСТИТЬ У СОБІ 33 ГЛАВИ.

ПО ОБРАЗУ ГОСПОДНЯ ПО ПЛОТІ НА ЗЕМЛІ ЖИТТЯ,

ЄЖЕ Є 33 СТУПЕНЯ

Ніхто не зможе пізнати Бога, доки не пізнає насамперед себе; не пізнає ж досконало себе, доки не прийде спочатку до пізнання всіх речей у світі...

Пізнає передусім усе створене, видиме й збагнуте розумом та дійде до всіх речей та всіх істот розгляду, кого й чого заради вся ця суть; коли жодної речі, прихованої від нього й недомисленої ним не буде, то він зрозуміє, що то все Бога невимовне благодіяння, і так прийде до досконалого всього пізнання.

Від безумства вироджується зневіра, від зневіри ж преслушаніє, від преслушанія всякий гріх і злочин.

Якщо правий та істинний розум, з’єднуючись у пізнанні всіх речей з розумом Божим, утворює початок духа й через певний час, у подвигах завжди перебуваючи, народжує, дух. Розум правий та істинний є, коли пізнає все собі подібне, коли жодної речі, від нього прихованої, не буде й коли заглибиться в себе на тривалий час.

Якщо хто звик до зовнішньої мудрості, духовну ж зневажаючи, то він подібний до того, хто бачить тільки на одне око чи стоїть на одній нозі.

Якщо зовнішні всі речі не можуть бути інакше видимі, тільки очима, так і внутрішні, духовні можуть бути осягнуті лише розумом і міркуванням.

...Не підкоряйся плотській похоті й бажанню, але в усіх речах розуму й поміркованості завжди дотримуйся.

...Нічого не можна зробити во благо, не маючи правого розуму. Якщо початок і корінь усякому гріху безумство є й безсловесне себе непізнання, так і початок усякому благу є правий розум і міркування.

...Сліпий на зовнішні очі на всіх дорогах своїх багаторазово й по-різному спотикається, – подібний до нього той, хто не має правого розуму й не дотримується поміркованості, у темряві нерозуміння й гріха завжди прямує, той же, хто пізнав себе й хто побачив у думці світло, завжди без спотикань іде.

...Що то є гріх – тільки плотської похоті дія. Плотської ж похоті дія – то є не що інше, тільки безумство; ніколи не согрішиш, лише в безумстві й непоміркованості, і якщо хто зробить що добре, то лише завдяки розуму.

...Усякому гріху передує завжди безумство, доброчесності ж і благодіянню – розум; не дарує ніколи людині безумство спокою, ні повної втіхи, якщо сам розум не заспокоїть і просвітленням своїм не втішить душу. Отже, більше за інші чесноти буде віддана перевага розуму й поміркованості.

Безмірності й применшення пильнуй, міри правильної й розумної в усьому дотримуйся. Помірність завжди май у всьому, якщо хочеш досягти душевного спокою, діючи ж навпаки, ніколи миру і спокою не знайдеш.

Усяка тимчасова насолода створює тяжкість, усяка плотська втіха зв’язує душу й створює для неї постійний заколот. Утримуйся від плотської похоті, – таким чином ти утримаєш усе зле.

Ніщо є звичка жити по плоті: якщо тільки видиму красу любить, то, усередину їй зазирнувши, бачимо муки совісті, затьмарення розуму, поневолення.

Якби тут було добре й досконале, то не стягував би Бог від нас кращих і смертю не припиняв би плотське життя наше.

Багаторазово душа під час скорботи й смутку, бажаючи разважитися, прагне й пристає до земної насолоди, шукаючи спокою й утіхи. Сама ж злоба й пристрасті людські ніколи миру й спокою душі дати не можуть, але постійний створюють заколот і занепокоєння. І не лише зов­нішніми різними томліннями, але найбільше самими внутрішніми своїми пристрастями завжди мучиться безперервно душа. Немає спокою, ні цілковитої в насолодах плотської утіхи, але постійна рать і боротьба душі; якщо щось найбільше полюбиш, то потім настільки ж засмутишся; якщо надміру до насолоди плотської прикладеш своє серце, стільки ж потім скорботи й мук приймеш. Усяка плотська насолода є душевна тяжкість; духовна ж від Господа Божественна насолода, мир душі, простір совісті, свобода духа, радість, незасмученість і до всього любов необлудна.

День і ніч шукай Благодателя, та не знайдеш Його. Шукай Його в усьому світі, в усіх кінцях землі, шукай Його у славі, у багатстві, у красі плотській, у насолодах земних; шукай його в усьому створеному, – але ніде його незнайдеш. Бо Він у тобі міститься, ти ж його не пізнаєш; увесь у тобі є, ти ж його не бачиш; усередині тебе Царство небесне, ти ж його в іншому шукаєш; усередині тебе найбільша насолода, ти ж про неї навіть не підозрюєш.

Якщо раптом що трапиться погане, великою скорботою себе не дуже томи. Вік бо цей теперішній дуже мінливий є, і всі речі в ньому швидкоплинні.

Якщо й самовладністю кожен від Бога вшанований є, то не тільки люди, а й біси мають свій намір і межі своєї перетинати не можуть.

Навчися перемагати благим зле, а не зле злим, – вогнем вогню не потушиш, а тільки водою, так і люті люттю не переможеш, тільки лагідністю й довготерпінням.

Праведні завжди у скорботі, грішні ж у радості... злі завжди завдають утисків благим, а не благі злим, злі завжди в достатку, благі ж в убогості. І не дивуйся цьому: якщо кого любить Бог, як батько дитя, того й карає, і б’є всякого сина, якого допускає.

Якщо не будеш примножувати даного тобі від Господа таланту, то будеш применшувати й погубляти; якщо не будеш досягати успіхів на горі чеснот, то будеш сходити вниз; якщо не будеш прикладати на кожен день вогню до вогню, старанності до завзяття, але до кінця закаменієш, то після цього відбудеться падіння твоє, плачу й ридання достойне.

Світ цей улаштований не на спокій і спочивання, а на працю й на подвиг, не на тишу й утіху, а на боротьбу й на рать .

 

Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник / Упорядники М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, А. К. Бичко та ін. – К.: Либідь, 1993. – C .   70–74.

isajia_kopustuneckij.rar [20.81 Kb] (викачувань: 5)