Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



БДЖОЛА
КНИГИ БДЖОЛА ПРОМОВИ І МУДРОСТІ ОД ЄВАНГЕЛІЯ І ОД АПОСТОЛА, І ОД СВЯТИХ МУЖІВ І РОЗУМ ЗОВНІШНІХ І ФІЛОСОФІВ 1

 bdzola.rar [49.53 Kb] (викачувань: 13)

Слово 1. Про життєву доброчесність і злобу 2

Не сотвори зла, і не прийде до тебе зло [Пр. 11, 27].

Златоуст 3. Тож не скажемо, що цей єством благий, а он той – злий, бо хто єством благий, той ніколи злим не може бути. А коли єством злий, то ніколи благим бути не може.

Ніський 4 . Припинення зла – початок доброчесності.

Дидім 5. Усяка творима благостиня сенс має: коли постійно твориться, а не коли вже створена є.

Ідола образ прикрашає, а мужа – діяння.

Демонакс 6 сказав. Скільки, до доброчесності додаси, стільки віднімеш від насолоди.

Демокріт 7. Належить закон твердий мати, а справи – світлі. І рівний будеш Богові, як не вчиниш нічого, його не гідного.

Діоген 8. Коли лихословив його хто, що нечистими місцями ходить, відповів: “Сонце також нечисті місця освітлює, та не оскверняєтьсяˮ.

Евріпід 9. Сліди благих мужів час не згладжує, велич померлих осяю.

Аристотель 10 сказав. Бог може сотворити, що схоче, людина ж та добра, яка корисне обмірковує.

 

Слово 2. Про мудрість

З Євангелія. Рече Господь: “Будьте мудрі, як змії, і чисті, як голубиˮ [Мт. 10, 16].

Філон 11. Мудрість над усіма чеснотами царює. Один же мудрець вільний та цар, хоча б і тисяча владик було над тілами їх.

Демонакс. Ті, що далекими землями блукають, прагнуть повернутись до батьківщини своєї, а любомудреці до мудрості.

Розумом можна вдачу набути, вдача ж розуму не здобуває.

Сократ 12. Коли думаєш, поміркуй спершу про колишнє і приклади те до нинішнього, тож усе неявне явним відразу виявиться.

Соломон 13 рече: “Як бачення над усім єством царює, так і мудрість над усією благодаттюˮ.

Діодор 14. Мудра порада ліпше багатьох рук, і мудрий ліпше дужого.

Піфагор 15 сказав. Ні коня без вуздечки не втримати, ні багатства без розуму.

Коли запитали Біанта 16, хто добрий дорадник, той відповів: “Часˮ.

 

Слово 3. Про чистоту й цнотливість

З Євангелія. Рече Господь: “Кожний, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той вже вчинив перелюб з нею у серці своїмˮ [Мт. 5, 28].

Йов 17. Якщо серце моє звабилось жінкою одруженою і сиджу я під дверима її, то хай і моя дружина жаданою іншому буде [Йов. 31, 9-10].

Арістіп 18 рече. Утримується від пороку не той, хто з ним назавжди розлучається, а той, хто потребує пороку, обмежуючи себе. Отак і стерновий чи кіннотник не той майстерний, хто переміщується, а той, что вчасно переміститься, куди захоче.

Ксенофонт 19. Ніяке зло не зачепить мужа, що поклав у основу свого життя цнотливість і чистоту.

Демокріт. Не кожного задоволення бажати належить, а тільки корисного.

 

Слово 4. Про мужність і міць

Святий Василь 20. Задля кого жити хочеш, заради них і загинути не бійся.

Сократ. Він побачив ворота Коринфу міцно зачиненими, сказав: “Чи жінки тут мешкають?ˮ

Сократ сказав. Могутність істинна – розум досконалий. Сила з розумом велику користь приносять тим, хто має їх. Без розуму ж тільки шкодить.

Лакон 21, немічний тілом, на бойовище йшов. Спитали його: “Куди йдеш?ˮ Відповів він: “За батьківщину хочу вмертиˮ.

Арістотель сказав. Міцніший той, хто бажання перемагає, а не ратників. Лише той лютий та хоробрий, хто себе подолає.

 

Слово 5. Про правду

З Євангелія. Блаженні голодні та спраглі правди, бо вони наситяться [Мт. 5, 6].

Соломон. Хто копає яму для ближніх своїх, упаде в неї. Хто камінь кидає на друга, в себе кидає [Пр. 23, 10].

Багато правил не є правилами, бо не випробувані судом розуму.

Ніський. Боже правосуддя нашим норовам удопобнюється: які вони, так і Бог подарує.

Платон 22. Чесний той, хто нічого неправдою не творить. Чесніший же удвічі той, хто сваволі не допустить неправду творящих. Той одного вінця достойний, а цей – багатьох.

Філон. Не той муж правдивий, що не образить, а той, хто образити може, та не хоче.

Даремна мужність, яка без правди.

Корисне всяке місце, коли живеш з правдою.

 

Слово 6. Про братолюбність і дружбу

Соломон. Ліпше од вірного друга рана, ніж поцілунок ворога.

Сирах 23. Кожен, хто ненавидить брата убогого, той далекий від любові.

Ліпше у пітьмі перебувати, ніж без друга.

Фірім 24. В іншому міри дотримуйся, а у любові, чим більше любиш, тим боголюбивішим будеш.

Майстерність коня у битві перевіряється, а друг вірний – у біді.

Усе нове краще: і посуд, і одежа, а дружба стара.

Багато хто дружить з багатими, та не з кращими.

Сократ. До друзів приймай не всіх, хто хоче, а тих, хто твого єства гідний.

 

Слово 7. Про милостиню

Наскільки образиш, настільки маєш змогу дати, та не даєш.

Добро творити краще, ніж брати, і милостиня чесніше, ніж набування.

Якщо нагодуєш убогого, вважай, себе нагодував. Таку властивість ця річ має: те, що ми даємо, до нас повернеться.

Коли хтось жалівсь йому, що на суді неправого підтримали, він відповідав: “Невинні захисту не потребуютьˮ.

 

Слово 8. Про вдячність

Вдячність, мов місяць: коли уповні, тоді – прегарний.

Демосфен 25 сказав. Коли спитали його: “Чим людина Богові подібна?ˮ Той відповів: “Тим, що дає, Та щирістюˮ.

Кратіл 26. Не від кожної людини те, що дає, приймай. Благому недостойно годуватися злом.

Демосфен. Забудь про те, що дав комусь, про те, що взяв, завжди пам’ятай.

 

Слово 9. Про владу і княжіння

Святий Василь. Часто безумство людей до влади найгірших приставляє.

Князю належить володіти: у скруті – розумом, з ворогом – міццю, а до дружини – любов’ю.

Коли хочеш над іншими володарювати, то перше вчись сам собою володіти.

Платон. Велику владу приймаючи – великий належить розум мати. Муж розумний і мудрий най не відступить од влади. Беззаконня є розумного віддалити, а беззаконного наблизити. Нерозумні ті, що злою владою володі­ють. Люто є і гірко, як злі добрими володіють, а нерозумні – розумними.

Демосфен. Влада нерозумна причиною зла буває.

 

Слово 10. Про неправду і обмову

Не перевіривши, не свари людину, спершу перевір та зрозумій і лише тоді осуджуй.

Ліпше зле слухати, ніж зле мовити.

Мосхіон 27. Коли й багато лихих тебе обмовляють, то не бійся їх. Ніколи не будуть слова їх співпадати, бо не-істинні вони. Коли ж два добродії ганять тебе, то бійся, бо істина за ними стоїть і тобі користь, бо викриття від них буде.

Муж викриваючий ліпше улесливого.

Люто зубожіти, гірше здобувати злом.

Філон. Краса багатства не у скарбах, а в тім, щоби завжди допомагати потребуючим.

Багатство природне – це достаток хліба і води, і одежі простої, а хто зайвого бажає достатку, то душу свою мучить.

Ксенофонт. Казав, що убозтво – самонавчаюча філософія, бо вона словом направляє, а ділом спонукає.

Філістіон 28. Коли й багатьма землями володієш за життя, а вмер і трьома ліктями володітимеш.

 

Слово 13. Про помірність

Не той багатий, хто багато має, а той, хто не потребує того, що вже має.

Ліпше хліб з сіллю у тиші та без печалі, ніж жадання наїдків багатоцінних з безладдям і з жахом.

Ніл 29 рече. Міра наживанню є потреба тілесна, а хто переступить її, то безчинства собі набуде великого.

Климент 30. Усе надмірне капосне.

Плутарх 31. Привчай тіло до важкого життя: хто малого потребує, велике найде.

 

Слово 14. Про молитву

Перше молись за спільне спасіння, а згодом за своє.

Епікур 32 рече. Якби дослухався Бог молитов усіх людей і сотворив би відповідно до моління їх, то весь рід людський загинув би, бо багато зла одне одному вимолюють.

Златоуст сказав. Хіба ж не зле це, коли просимо у Бога кращого, а самі не силуємося творити добро, що його так Бог любить?

 

Слово 15. Про навчання і бесіду

Богослов 33. Негласне діло ліпше, ніж слово недовершене.

Фотій 34. Слово схоже на дзеркало. Як дзеркало образ тіла й лиця показує, так і бесідою душевного образу особливість виявляється.

Дій так, як кажеш, а не кажи діяння.

Солон 35. Скільки у бою залізо може, стільки у містах законне слово, добре написане.

Філон. Ні знань без єства та праці втілити неможливо, ані єство не вдосконалюється без навчання та праці, ані праця не укріплюється, яка не заснована на єстві та навчанні.

Ейнопід 36. Цей каже: яке єство людини, такі й слова його.

 

Слово 16. Про навчання

Демосфен. Коли його питали, як може людина сама себе навчати, відповідав: “Що забороняє іншим, те хай і собі заборонитьˮ.

Езоп 37. Цей каже: “Кожен з нас два міхи носить: один перед собою, а інший позаду. У передній кладе чужі гріхи, а у задній – свої.

Апостол 38. Як кому з вас здається, що він мудрий у цім віці, нехай стане нерозумним, щоб бути мудрим. Бо мудрість цього світу – глупота є перед Богом [І Кор. З, 18-19 ] .

 

Слово 17. Про філософію і навчання дітей

Філософських догматів сила, сумирним зброєю може бути до благодіянь, а лукавим – жалом до злоби.

Златоуст. Скажи мені, хто з вас, додому повертаючись, узяв книги християнські у руки і прочитав, і обміркував написане? Ніхто не може цього сказати. Ось карти і та шахи у багатьох з вас є, а книг ні у кого, хіба у небагатьох, та й ті такі ж, як і ті, що книг не мають. Закривають їх та кладуть у скриню. Ось і все намагання на книжну витонченість і на грамоти красу, а про читання ж не піклуються. Не душевної користі ради набувають книги, а прагнуть виявити багатство своє і гордість. Отак прибільшується у них марнославність, і немає нікого, хто почув би слова: “Відаю книжну силуˮ.

Неможливо велике знання набути, мало навчаючись.

Климент. Мудрість простує за діянням, мов за тілом тінь.

Платон. Будь-яка істинна наука, відлучена від правди та іншої благодаті, то не наука, а лукавство.

Ісократ 39. Отак, як бджолу бачимо, що по всіх садах і квітах літає та від кожного користь приймає, так і юнаки, навчаючись філософії і у вишину мудрісну воліючи піднестись, звідусіль найцінніше збирають.

Якийсь філософ мав двох учнів, одного тупого, але книголюбця, а іншого кмітливого, але ледачого, та й каже: “Йдіть обидва під землю, бо ти хочеш вчитися, та не можеш, а ти можеш, та не хочешˮ.

Коли спитали його, яку користь отримав він від філософії, відповів: “Як самовільно чинити те, що дехто чинить зі страху перед закономˮ.

Філістіон. Ліпше пізно навчитися, ніж ненавченим бути.

Хлібороб землю м’якшить, а філософ душу.

Коли зустрів юнака, що книг накупив багато, сказав він: “Не у книгосховище клади, а у грудиˮ.

Коли його спитали, що солодке у житті цім, сказав: «Знання і навчання, і відання перших речей».

Стильпон 40. Цей був мегарійським філософом. Дмитро-цар захопив спадщину його і на поталу віддав. А як полонили того філософа і поставили перед царем, той спитав його: “Що забрали у тебе воїни?ˮ Він же мовив: “Мого нічого не взяли, бо моє надбання – мудрість і знання, які в мене обоє єˮ.

Ласус 41 сказав. Коли спитали його, що є мудрість, відповів: “Досвідˮ.

Не вдавай із себе мудрого, а воістину мудрствуй. Отак і хворий муж видає себе за здорового, а справжнього здоров’я не набуде.

 

Слово 18. Про багатство і злиденність

Один рік чотири зміни має, а один поворот часу змінює багато речей.

Вдача подібна до несамовитого володаря: багато раз переможеного увінчує.

Зраду слави та вдачі терпи з упованням.

Епіктет 42. Освічені на борців схожі: якщо й упадуть, то швидко і вправно підхопляться.

Вдачу вважаю овочем: мине час – засохне.

Зенон 43. Коли потопав він у морі та добро своє втратив, не жалів нічого, а лише Богу дякував, примовляючи: “Добре це для мене, бо тягар я відкинув, а у цім лахмітті залишуся філософії навчатиˮ.

 

Слово 19. Про лють і гнів

Гнівливий проповідує смерть, а муж мудрий відмолить його.

Евріпід. Соромливість краще, ніж лють помагає людині.

Демонакс. Карай судом, а не гнівом.

 

Слово 20. Про мовчання і таїну

Сирах. Мудрість прихована і скарб незримий – яка від обох користь? [Сир. 20, 30].

Секост 44. Той мудрий муж, що мовчазний, Бога шанує, відає, задля чого мовчить.

Філософ Зенон. Коли мучив його цар Дмитро, силуючи виказати якусь таємницю його батьківщини, відкусив язика свого і, розжувавши, виплюнув на того.

 

Слово 21. Про сутність і спокій

Сократ. Коли питали його, хто спокійно живе, відповідав: “Ті, хто не уявляють себе тими, хто зло чинитьˮ.

Геріон 45. Цей, зустрівши людину, яка на небо дивилась і в зірок питала та у провалля впала, сказав: “По заслузі отримав, бо земного не відаючи, у неба питаєшˮ.

 

Слово 22. Про грабунок та образу

Святий Василь. Хто чужого прагне, той скоро за своїм голоситиме.

Платон. Не в тім убогість, коли добро зменшиться, а в тім, що жадоба збільшується.

 

Слово 23. Про вшанування батьків

З Євангелія. Шануй батька свого й матір свою, і люби ближнього свого, як себе.

Батьки посеред божественного єства і людського перебувають, торкаються обох. Людського роду, бо створені і знов зотліють, а божественного, бо народили і небувше до буття привели. І як Бог до тварі, так і батьки до чада, бо мов Бог несущим існування подарував, також ці силі його уподібнюються, рід безсмертний зберігають.

Блаженний, хто, залишаючи життя це, нащадка залишить свого, і від себе народженого господаря роду й дому.

Коли й єством людським розпадається, та продовженням дітей живий він.

Аристотель. Належить синові рабом бути отцю своєму і більше ніж дійсному рабу: бо єством син уже раб отцю, а раб – за законом.

 

Слово 24. Про страх

Бадьорий дух, плоть же немічна [Мт. 26, 41 ] .

Біант. Коли його спитали, що у житті цім без страху є, відповів: “Совість праваˮ.

 

Слово 25. Про нетривке і покаяння

Ніхто, хто у гріхах живе, хай у відчай не впадає. Відомо ж бо, що обкопування і присаджування змінюють посаджене єство, а душевний устрій може стримувати всяку недугу.

Епіхарм 46. Мудрому мужу негідно каятися, а промислити.

 

Слово 26. Про гріх і спокуту

З Євангелія. Кожен, хто чинить гріх, той раб гріха [Ів. 8, 34 ] .

Сирах. Благі Благим споконвічно створені були, так і грішні злими.

Розум не викорінює пристрасть, але супротивиться їй.

 

Слово 27. Про тих, хто понад міру череву догоджає

Коли їси, пригадай, що подвійне сприйняв ти: душу й тіло. Що тілу даєш – то вилив, а що душі – то завжди збережеш.

Він же (Сократ) сказав: дехто задля того живе, щоби змогу мати пити та їсти, я ж не так: їм та п’ю, бо на цім життя стоїть.

 

Слово 28. Про печалі і безпечність

Мосхіон. За солодким печаль приходить.

 

Слово 29. Про сон

Філон. Наречено філософами печаль смертю. Я ж кажу, що тінь і образ смерті все ж сон є. Бо як хто покладе тіло своє, щоби спати, отак і коли смерть: тіло з душею розлучаються і знову разом піднімуться.

Сон ніщо інше, як смерть.

 

Слово 30. Про пияцтво

Уживання вина за мірою та потребою на користь тілу.

 

Слово 21. Про зухвалість і викриття

Соломон. Влада надає словам відбиток правди.

Демокріт. Краще свої гріхи викривати, ніж чужі.

Ворог, який істину каже, ліпший лицемірного друга!

 

Слово 32. Про працелюбність

Ненависті гідне та огуди неробство, що робить людину гіршою за бджолу, адже одвіку створена і у рай введена була людина поліпшувати і зберігати його. Оце й відомо, що у людини своє призначення, бо єство надане їй, щоб про справу турбуватись, а неробство поза єством суть.

Богослов. Філософові страждання корисне: як водою залізо міцніє, загартовуючись, отак і філософ напастями укріплюється.

Демосфен. Коли його спитали, як риторику вчив, відповів: “Витратив олії більше, ніж винаˮ.

 

Слово 33. Про клятву

Сократ. Добрим, благим людям слід довірятися норовом і словом, а не клятвою.

 

Слово 34. Про марнославність

Святий Василь. Марнославство це, коли задля мирської слави чинить або каже.

Буйство відбирає буття мудрісне.

З Євангелія. Той, хто істину творить, іде до світла, щоб явлені були діла його, бо в Бозі вчинені [Ів. З, 21].

 

Слово 35. Про істину і брехню

Істина єдина, а брехня багатолика.

Євгарій 47. Коли хтось мовчить щодо істини, уподібнюється тому, хто золото закопує.

Плутарх. Міра гирею, а істина мудрими словами перевіряються.

Xаріклей 48. Неправда іноді на добро, як на користь глаголячим, а душі не пакостить.

 

Слово 36. Про похвалу

Феофілакт 49. Істинна хула ліпше лицемірної слави.

 

Слово 37. Про красу

Красою вважай благий розум.

Златоуст. У чому користь очей? Чи у вологості і швидкому обертанні, чи в округлості та синьому кольорі, а не, у швидкому та далекому баченні? А світильника яка користь? Світло випромінювати і освітлювати весь дім, а не в тому, що круглий і витончений. Не створенням, а призначенням краса визначається. А цього творива складеного краса ніщо інакше, як кров та жовч і жовчний міхур, і їжа перетравлена: тому ж бо й очі, і щоки, та всі інші частини живляться. А як не кожного дня приймають напування те, що йде від Черева і десниць, то їх шкіра висихає і очі заглиблюються, і одразу вся краса особиста зникає. А коли розумієш, яке добро всередині в очах лежить або за прямим носом, або в устах, або у щоках, нічого іншого не знайдеш, окрім гробу повапленого, а всередині наповненого многою скверною. Потім на одежі узриш: віскряки лежать або харкотиння, то не схочеш і кінцем пальця торкнутись і лице відвертаєш од нього. Тож нащо очі і помисли, і серце своє попускаєш на оте сховище усілякої скверни? Слухайте ж, допитливі, на чужу красу зрящі, глаголячи: “Зримо, та не пакостимосьˮ. Давид пакість прийняв, а ти не пакостишся? Він переможений був, а ти ще хочеш храбритися? Він, маючи таку благодать духовну, враженим був, тож чи повірю тобі, що звір не шматував тебе? Чи кам’яний єси, чи залізний єси, людино, від звичайної немочі єства страждаюча? Вогонь тримаючи, чи не опечешся? Приклади свічку до сіна і чи можеш сказати, що не спалахне? То що відповіси?

Сирах. Не краса доброобразним робить лице, а того, хто дивиться бажання.

Менандр 50. Як природний образ прикрасиш норовом добрим, то вдвічі благодать його осяє.

Соломон. Усю твар приведе Бог на суд.

Від Євангелія. Шукайте царство Боже і славу його і те все докладеться вам [Мт. 6, 33].

 

Слово 41. Про промисл

Св. Василя. Ніщо без промислу не існує перед Богом. Усе бачить безсумнівно, так і прийде, роздаючи кожному спасіння.

Коли побачимо безчинні речі та розлад, не покладаймо провину на Бога і не вважаймо, що без промислу є мирські сили.

 

Слово 42. Про смиренність

Від Євангелія. Рече Господь: “Усяк, хто себе підносить, упокориться, а смиренний піднесетьсяˮ [Пс. 146, 6].

Ніл. Блажен муж, що життя має високе, а розум сумирний.

Ісократ. Значно краще підкоритися законові та князю, мудрішому за тебе.

 

Слово 43. Про лікарів

Ніський. Наскільки душа ліпша за тіло, настільки душевний лікар ліпший тілесного.

 

Слово 44. Про віру

Святого Василя. Хай буде тобі віра початком божественних слів, віра, а не мудрість, на показ і дискусії, віра, яка вища від словесних хитрощів, та, що веде за собою душу до сприйняття слів, віра, не геометричними вправами народжена, а духовним і божественним.

 

Слово 45. Про пам’ять

Апостол. Пам’ятай Ісуса Христа, що встав із мертвих.

Платон рече. Діти і старі однаково безпам’ятні – ті зростаючи, ці знемагаючи Що є пам’ять? Утримання баченого і почутого, пригадування їх спомином називається. Тому тупі пам’ятливі, а розумні добру мають пам’ять.

 

Слово 46. Про душу

Богослов. Душе моя, спитаю тебе, що хочеш ти од чесних людей? Спитай, тільки ясно і відповім одразу.

Філістіон. Душа мудрого приліпиться до Бога.

Не смерть душі губить, а зле життя.

 

Слово 47. Про заздрість

Апостол. Де заздрість і звада, там безчинство і всіляка зла річ.

Слави краса від заздрощів, як од хвороби перемінюється.

Заздрість – струп на істині.

Агафон 51. Аби не було у людях заздрощів, то всі би рівними були.

 

Слово 48. Про вільне і невільне

Ліпше самохіть у печалі бути, ніж підневільно радіти.

Теагон 52. Невільне не без печалі і страху, як і вільне, не без веселощів і благочестя.

Епіктет. Якщо хочеш спокійно жити, намагайся з тими, що з тобою живуть, мирно жити. Чини так, як їм вільно, а не насильно.

 

Слово 49. Про розуміння себе

Од Євангелія. Чого ти дивишся на скалку в оці брата свого, а у своїм колоди не добачаєш [Мт. 7, 3].

Хто думає зрозуміти щось, той ще не розуміє, що саме слід розуміти.

Дидім. Хто розуміє, що не відає нічого, той воістину мудрим є. А як відає, що образив когось, той правду возлюбив.

Платон. Початок знання – розуміння невігластва свого, ми ж, не відаючи нічого, вважаємо себе всезнаючими.

Геракліт 53. Коли юнака цього привели до вчителя, що філософії навчав, і той спитав у нього “Чому, юначе, навчився?ˮ – той відповів: “Се вчив був, що не відаю нічогоˮ. Почувши це, вчитель зачудувавсь і усі, хто навкруги стояли, вигукнули: “Воістину цей юнак розумніший за всіх насˮ.

 

Слово 50. Про благість

Благодаті правило не просте. Таким будь із ближнім своїм і чужим, як ти хочеш, щоб вони з тобою були.

Ніський. Коли єством благий, то й благим подателем буде.

 

Слово 51. Про закон

Апостол. Як беззаконно згрішили, беззаконно й загинуть, а як у законі згрішили – законом засуджені будуть.

Соломон. Коли закон розуміти, тоді розум – благо.

Діони. Належить усталений закон твердо зберігати і жодного з них не змінювати. Бо ліпше старого додержуватися закону, ніж нового, навіть якщо і ліпшим здається.

Демосфен. Граду душа є закон, бо так, як тіло, душу втративши, падає, так і град, коли нема у нім закону, зруйнується.

Благі малого закону потребують, бо не річ до закону, а закон до речі буває.

Соломон. Ті гради добре стоять, де городяни князя слухають, а князь – закон.

Демад 55. Підневільному закон – примус, а вільні у законі потребу мають.

 

Слово 52. Про словесне і сердечне

Климент. Не діяння спрямовують правильність думки, а чистота розуму.

Святого Василя. Від словесного і безсловесного, за еллінським вимислом і фізіологічним, утворив сотворитель усе тіло людське від голови по груди, верхній частині людського образу надав, а від пупа до ніг кінським єством упорядкував, черевною солодкістю. І на хтивість безсловесне спрямовується, і обидва єства зливаються докупи. Тож не безсловесне хай вабить словесне до себе, а хай словесне прилучає безсловесне і виправляє на природну потребу з премудрістю.

 


 (голосів: 1)

Автор: Admin 28 листопада 2011 | Переглянуто: 2417 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ