Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ

СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ

Про закон 1, що Мойсей 2 дав, та про благодать 3

і істину 4, що Ісусом Христом були 5; і про те, як закон

відійшов 6, благодать же й істина землю усю

заповнили і віра на всі народи поширилась і до

нашого народу руського дійшла 7; і похвала кагану 8

нашому Володимиру 9, від нього хрещені були;

і молитва до Бога від усієї землі нашої.

Господи, благослови, Отче!

 

Благословен Господь Бог Ізраїлев, Бог християнський 10, що відвідав і порятував людей своїх [Лк. 1, 68], що не відмовився від створінь своїх остаточно під владою ідольського мороку бути і в служінні бісам загинути 11, але спершу показав племені Авраама 12 шлях скрижалями і законом 13, потім Сином своїм народи всі порятував 14 євангеліем 15 і хрещенням 16, навертаючи їх в оновлення відродження 17, в життя вічне 18. Так звеличим його і прославим, Котрого звеличують янголи 19 безупинно, схилимося перед Ним, йому ж поклоняються херувими 20 та серафими 21, бо не погордував полюбити людей своїх, і не посол і не вісник, а сам врятував нас [Іс. 63, 9], не позірно 22 прийшов на землю, а істинно, постраждавши за нас плотію і до смерті, і з собою воскресив нас. До живучих на землі людей у плоть убравшись 23 прийшов, до сущих в пеклі, розіпнутим й у гріб покладеним зійшов 24, аби усвідомили і живі і мертві відвідування це і пришестя Божіє і зрозуміли б, що він є живим і мертвим всемогутній і сильний Бог.

Хто ще великий такий, як Бог наш? [Пс. 76, 14]. Він один, що творить чудеса. Установив закон на уготування істини й благодаті, бодай навикло у ньому людське єство від багатобожжя ідольського відходити, в єдиного Бога вірувати 25, щоб посудина скверная – людство, омите водою, законом і обрізанням 26, прийняло молоко благодаті 27 й хрещення. Бо закон предтечею був і слугою благодаті й істині, істина ж і благодать – слуги прийдешньому віку 28, життю нетлінному. Як закон припроваджував законові підлеглих до благодатного хрещення, так і хрещення синів своїх допускає до життя вічного. Мойсей бо і пророки 29 Христа пришестя оповіли, Христос же і апостоли Його – про воскресіння і про прийдешній вік.

Згадувати в писанії цім пророчеські проповіді про Христа і апостольські вчення 30 про вік прийдешній – то надмірність і марнославство. Якщо те, що в інших книгах написано і вам відомо, тут викласти, то зневажливості образ був би і честолюбства. Не до необізнаних бо пишемо, а надзвичайно сповнених насолоди книжної, не до ворогів Божих, іновірців, а до синів його, не до чужих, а до спадкоємців небесного царства.

Одначе про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та істину, що Христом були, повість ця є.

І чого домігся закон і чого благодать? Спершу закон, потім благодать, спершу тінь 31, потім істина.

Образ же закону і благодаті – Агар і Сарра 32, рабиня Агар і вільна Сарра [Гал. 4, 24 – 31]. Рабиня спочатку, потім вільна. Нехай же розуміє, хто читає [Мт. 24, 15], Авраам з юності своєї Сарру мав за дружину, вільну, а не рабиню. І Бог предвічно замислив Сина Свого у світ пот слати, щоб Тим благодать явити.

Сарра ж не народжувала, оскільки неплідною була. Не зовсім неплідною, а зачинена була Божим промислом 53 на старість народити [ІМ, 16, 2]. Безвісна і таємна 34 Премудрості Божої [Пс. 50, 8] утаєні були від янголів і людей не як неявлені, а притаєні, і на кінець віку воліли з’явитися.

Сарра ж сказала Аврааму: “Ось зачинив мене Господь Бог не народжувати. Увійди до рабині моєї Агарі і народиш від неї” [ІМ. 16, 2]. Благодать же сказала до Бога: “Якщо ще не час зійти мені на землю і світ порятувати, зійди на гору “Сінай 36 і закон поклади”.

Послухався Авраам слів Сарриних і увійшов до раби її Агарі [IМ. 16, 2, 4]. Послухався ж і Бог слів, що від благодаті, і зійшов на Сінай.

Народила Агар раба від Авраама, раба від рабині, і дав Авраам ім’я йому Ізмаїл 37 [IМ. 16, 15]. Зніс же і Мойсей з Сінайської гори закон, а не благодать, тінь, а не істину.

По цім же, по старості Авраама і Сарри, явився Бог Аврааму, коли той сидів перед дверима куреня свого опівдень коло дуба Мамрійського 38. Авраам же вийшов назустріч Йому, уклонився йому до землі і прийняв його у курінь свій [IМ. 18, 1 – 5]. Коли ж вік цей до кінця наближався, відвідав Господь людський рід і зійшов з небес, в утробу Дівиці увійшов 39. Прийняла ж його Дівиця з поклонінням в курінь тілесний 40 безболісно. Сказала та до янгола: “Ось я – раба господня. Хай буде мені по слову Твоєму” [Лк. 1, 38]. Тоді отверз Бог утробу Саррину і зачавши народила Ісаака 41, – вільна вільного. Отож, коли відвідав Бог людське єство, з’явились безвісна й утаєна i народилась благодать, істина, а не закон, син, а не раб.

І коли від грудей відлучили отрока Ісаака і зміцнів він; учинив Авраам пригощання велике [IМ. 21, 8], бо від грудей відлучили Ісаака, сина його.

Доки був Христос на землі, доти не визріла благодать, не зміцніла і ще годувалася грудьми понад 30 років, доки Христос таївся 42. Коли вже залишила груди і зміцніла, з’явилась благодать Божа усім людям [Тит. 2, 11] на Йордан-річці, учинив Бог пригощання й учту велику з тільцем 43, годованим [Лк. 15, 23] одвіку, з улюбленим сином своїм Ісусом Христом, поскликавши на спільні радощі небесних і земних, поєднавши в одне янголів і людей.

Опісля ж, коли побачила Сарра Ізмаїла, сина Агарі, який бавився з сином її Ісааком, і що кривдив Ісаака Ізмаїл, сказала Аврааму: “Прожени рабу з сином її, бо не може успадковувати син рабині з сином вільної” [IМ, 21, 9 – 10; Гал. 4, 30].

По вознесінню ж Господа Ісуса 44, коли учні та інші, що в Христа вірували, були в Єрусалимі і обоє змішані були – іудеї і християни, обрізання законне кривдило хрещення благодатне 24 і не приймала в Єрусалимі християнська церква єпископа необрізаного, оскільки старійшинами себе вважали обрізані; утискували сини рабів синів вільних, і бувало між ними багато незгоди і сварок. Коли ж побачила вільна благодать дітей своїх, християн, яких кривдили іудеї, сини рабського закону, заволала до Бога: “Прожени іудейство і з законом розкидай по країнах! Що спільного у тіні з істиною, іудейства з християнством?”

І вигнано було Агар-рабиню з сином її Ізмаїлом, й Іcaак, син вільної, спадкоємцем став Авраама, батька свого. І вигнані були іудеї і розкидані по країнах, і діти благодаті, християни, спадкоємцями стали Бога [Рим. 8, 17] і Отця. Відходить бо світло місяця, коли сонце засяє. Так і закон, коли благодать з’явилась. І холод вічний згинув, коли сонячне тепло землю зігріло. І вже не тісно у законі людству, а в благодаті вільно воно ходить. Іудеї ж бо при свічці закону робили своє виправдання 46, християни ж при благодатнім сонці своє спасіння творять 47. Іудейство тінню і законом виправдовувалось, а не спаслось, християни ж істиною і благодаттю не виправдовуються, а спасаються. В іудеїв бо виправдання, у християн – спасіння. Виправдання у цім світі є, а спасіння – у майбутньому віці. Іудеї земним радуються, християни ж сущим на небесах, І до того ж виправдання іудейське недосконале було, бо вони заздрісні були, бо не розпросторювалося на інші народи, а тільки на Іудею єдину. Християнське ж спасіння, благе і щедре, розпросторюється на всі краї землі.

Збулось благословення: “Манасію 48, старшого, лівою рукою Яков благословив, Єфрема ж, молодшого, – правою рукою. Хоча і старший Манасія Єфрема, але за благословенням Якова меншим став [IМ. 48, 13 – 16]. Так і іудейство, хоча передніше було, а благодаттю християни вищі стали. Коли сказав Йосип Якову: “На цього, отче, поклади десницю свою, бо старший він”, відповідав Яков: “Знаю, чадо, знаю, і цей буде у людях і піднесеться, а брат його менший більшим за нього буде і плем’я його буде у безлічі країн” [IМ. 18, 19]. Так і було. Закон бо передніше був і піднісся не багато й одійшов. Віра ж християнська опісля з’явилась, вище першої стала і поширилася на безліч країн. І Христова благодать усю землю обійняла і, як вода морська, покрила її. І всі, ветхе 49 відклавши, ветхе від заздрощів іудейських, нового 50 тримаються, за пророкуванням Ісайї 51: “Ветхе відійшло, а нове вам провіщаю”. “Співайте Богу пісню нову й уславимо Ім’я його від країв землі: відпливаючим в море і тим, що плавають по нім, і на островах усіх” [Іс. 42, 9 – 10]. І ще: “Той, хто служить Мені, наречений буде ім’ям новим, якщо благословляться на землі, благословлять Бога істинного” [Іс. 65, 15 – 16]. Раніше в Єрусалимі одному кланялися Богу, нині ж по всій земліи. Як сказав Гедеон 53 Богу: “Якщо рукою моєю спасеш Ізраїль, нехай буде роса на вовні тільки, по всій же землі сухість” [Суд. 6, 36 – 38]. І було так. По всій же землі сухість була спершу, коли ідольською облудою народи одержимі були і роси благодатної не приймали, в Іудеї бо тільки знаний був Бог і в Ізраїлі величаве ім’я його [Пс. 75, 2] і в Єрусалимі одному уславлювали Бога. Сказав же знову Гедеон до Бога: “Хай буде сухість на вовні тільки, по всій землі ж роса” [Суд. 6, 39]. І сталось так. Іудейство припинилось і закон одійшов, жертви неугодні, кіот 54, скрижалі і жертовник полишені були. По всій землі – роса, по всій землі віра розійшлась, дощ благодатний зросив, і купіль відродження синів своїх у нетління вдягла.

Як самаритянці 55 сказав Спаситель: “Гряде час, і тепер є, коли не тільки на горі цій, не тільки в Єрусалима 56 поклоняться Отцю, а будуть істинні прихильники, котрі поклоняться Отцю духом й істиною, бо Отець таких шукає, що кланяються йому” [Iв. 4, 21, 23 – 24], і саме з Сином і з Святим Духом 67.

Так і є. По всій землі вже славиться Свята Трійця і поклоніння приймає від усієї тварі. Малі й великі славлять Бога за пророцтвом: “І навчить кожен ближнього свого і людина брата свого, промовляючи “спізнай Господа”, бо «пізнають Мене від малих до великих” [Єр. 31, 34]. Так і Спаситель Христос до Отця промовляв: “Сповідую Тебе, Отче, Господь небес і землі, що утаїв єси від премудрих і розумних, а відкрив єси немовлятам”, “по правді, Отче, таке було благовоління перед Тобою” [Мт. 11, 25 – 26]. І настільки помилував благий Бог людський рід, що люди плотські, хрещенням і благими ділами синами Богу і причастниками Христу стають. Як каже євангеліст: “Тим, хто прийняв його, дасть їм владу чадами Божими бути, віруючими в Ім’я його, тим, що не від крові і не від хтивості плотської, не від хтивості мужеської, а від Бога народились” 58 [Iв. 1, 12 – 13] Святим Духом у Святій купелі. Усе ж це Бог наш на небесах і на землі, усе, що забажав, створив [Пс. 113, 11].

Тож хто не прославить, хто не похвалить, хто не поклониться величності слави його! Хто не подивується безмірному людинолюбству його!

З передвіку від Отця народжений, єдиний співвладичний Отцю єдиносущий. Як сонця світло зійшов на землю, відвідав людей своїх, не відлучаючись від Отця, і втілився від Дівиці, чистої, безмужньої і без скверни, увійшов, Сам лише відав як, плоть прийняв; вийшов, так само як і ввійшов, єдиний від Трійці у двох єствах.

Сповна людина по плоті, а не позірність, і сповна Бог по Божеству, а не просто людина, що показала на землі Божественне і людське.

Як людина утробу материнську розтяг і як Бог вийшов, дівочості її не пошкодивши.

Як людина материнське молоко приймав і як Бог повелів янголам з пастухами співати: “Слава у вишніх Богу!” [Лк. 2, 14].

Як людина був у сповитках і як Бог волхвів зіркою спрямовував и.

Як людина лежав у яслах і як Бог від волхвів дари і поклоніння прийняв.

Як людина біг в Єгипет і як Богу ідоли єгипетські [Іс. 19, 1] поклонилися йому 60.

Як людина прийшов на хрещення і як Бога Йордан страшився його і назад пішов 61.

Як людина оголився, зайшов у воду і як Бог від Отця визнання прийняв: “Се єсть Син мій улюблений” [Мт. 3, 17]. Як людина постився 40 днів, голодом морений, і як Бог переміг спокусника 62.

Як людина йшов на шлюбне угощення у Кану Галілейську і як Бог воду у вино перетворив 63.

Як людина у кораблі спав і як Бог заборонив вітрові віяти і морю бушувати, і послухались його 64.

Як людина Лазаря оплакував і як Бог воскресив його з мертвих 65.

Як людина на осла сів і як Богу йому вигукували: “Благословен грядущий в ім’я Господнє!” [Мт. 21, 9].

Як людина розіпнутий був і як Бог своєю владою з Ним розп’ятого впустив до раю 67.

Як людина оцту відвідавши, віддав дух і як Бог сонце, потьмарив і землю потряс 68.

Як людина у гріб покладений був і як Бог пекло зруйнував і душі вивільнив.

Як людину запечатали в гробі і як Бог вийшов, печатки цілими зберігши 69.

Як людину намагались іудеї утаїти його воскресіння, підкупивши варту, але як Бог відомим став і визнаний був усіма кінцями землі.

Воістину, який Бог більший, ніж наш? Він є Бог, творящий чудеса [Пс. 76, 14, 15], здійснив спасіння, посеред землі 70 [Пс. 73, 12] хрестом і мукою на місці лобнім, вкусив оцту і жовчі, щоб солодке скуштування Адамове від дерева – злочин і гріх – скуштуванням гірким одігнати.

Так і ті, що створили йому це, спіткнулись об Нього, як об камінь і розбилися, як Господь сказав: “Упалий на камінь цей – розіб’ється, а на нього ж якщо камінь упаде, то роздавить його” [Мт. 21, 44].

І прийшов до них, здійснюючи пророкування об Нім. Так і сказав: “Я посланник не тільки до овець загублених дому Ізраїлевого” [Мт. 15, 24]. І ще: “Не прийшов зруйнувати закон, а виконати” [Мт. 5, 17]. І до хананеянки 71 з іншого племені, тієї, що просила зцілити дочку свою, промовив: “Не годиться відняти хліб у дітей і кинути собакам” [Мт. 15, 26].

Ті ж назвали його обманщиком [Мт. 27, 63] і від блуду народженим і тим, що вигонить бісів за допомогою Вельзевула 75 [Мт. 12, 24]. Христос сліпих їх просвітив, прокажених поочищав, горбатих виправив, біснуватих зцілив, паралічних укріпив, мертвих воскресив, вони ж як злодія мучили його, до хреста пригвоздили. Тому прийшов на них гнів Божий нескінченний, бо самі зумовили свою загибель. Коли Спаситель розповідав притчу про виноград і робітників 73, то спитав: “Що зробить хазяїн з робітниками тими?” Відповідали: “Злодіїв жорстоко погубить, а виноградник передасть іншим робітникам, котрі у свій час принесуть йому плоди” [Мт. 21, 40, 41]. І самі своєї погибелі пророки були. Прийшов бо на землю явити їм милість, і не прийняли Його, бо діла їх темні були, не полюбили світла, щоб не відкрились діла їх темні [Iв. З, 19]. Тому, коли підходив Ісус до Єрусалима 74 і як побачив град, заплакав і сказав про нього: “Якби зрозумів ти у день цей, що буде миру твоєму! Нині ж приховано це від очей твоїх. Прийдуть бо дні і оточать вороги твої острогом тебе і обляжуть тебе і постискають тебе звідусіль. І розіб’ють тебе і дітей твоїх у тобі, тому що не збагнув часу відвідання твойого” [Лк. 19, 42 – 44]. І ще: “Єрусалиме, Єрусалиме, пророків побиваючий, камінням побиваючий посланців до тебе! Скільки раз хотів Я зібрати дітей твоїх, як збирає квочка пташат під крила свої і ви не схотіли! Так залишається дім ваш порожній” [Мт. 23, 37, 38 ] .

Так і сталось. Прийшли римляни, полонили Єрусалим і зруйнували до решти. Іудейство відтіль повалено і закон як вечірня зоря згас і розсіяні були іудеї по країнах, щоб не вкупі зло перебувало. Прийшов бо Спаситель і не прийняв його Ізраїль. А, по євангельському слову, до своїх прийшов, і свої його не прийняли [Iв. І, 11]. Інші народи прийняли, як каже Яков: “І він Надія народам” [IМ. 49, 10]. Адже і при народженні його волхви від народів інших передніше поклонилися йому, а іудеї шукали, щоб убити його, тому і немовлят повибивали.

І збулося слово Спасителя: “Багато хто від сходу і заходу прийдуть і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у царстві небеснім, а сини царства вигнані будуть у тьму кромішню” 75 [Мт. 8, 11, 12]. І ще: “Відніметься від вас царство Боже і віддадуть його країнам, що творитимуть плоди його” [Мт. 21, 43]. До них же послав учнів своїх, кажучи: “Ідіть по всьому світу, проповідуйте Євангеліє всякій тварі, бо хто вірує і хреститься, врятований буде” [Мр. 16, 15, 16]. І “Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи дотримуватися усього, що заповідав вам” [Мт. 28, 19, 20].

Гоже благодаті й істині на нових людей засяяти. “Не вливають бо, – за словами Господніми, – вина нового, вчення благодатного, у міхи ветхі, в іудействі постарілі, а якщо так, то продеруться міхи і вино проллється” [Мт. 9, 17]. Не змогли бо закону тіні утримати, багато разів ідолам поклонялися, то як істинної благодаті втримають учення? Але новому вченню – нові міхи, нові народи. І обоє збережуться.

Так і є. Віра благодатна по всій землі розповсюдилася і до нашого народу руського дійшла. І озеро закону висохло, Євангельське ж джерело наводнилося і всю землю покрило і до нас розлилось. Ось бо вже і ми з усіма християнами славим Святу Трійцю, а Іудея мовчить. Христа славлять, а іудеїв проклинають. Народи приведені 76, а іудеї відкинуті. Як пророк Малахія провіщав: “Немає у мене благовоління до синів Ізраїльських і жертви з рук їх не прийму. Адже від сходу до заходу Ім’я Моє славлять в усіх странах, на всякому місці фіміам Імені Моєму приноситься. Ім’я Моє величне в странах” [Мал. 1, 10, 11]. І Давид 77: “Уся земля хай поклониться Тобі і співає Тобі” [Пс. 65, 4]. “Господи, Господь наш! Яке дивне Ім’я Твоє по всій землі” [Пс. 8, 2; 8, 10].

І вже не ідолослужителями називаємося, а християнами, вже не позбавленими надії [Єф. 2, 12], а покладаючими надії на життя вічне. І вже не капища бісам створюємо, а Христові церкви зводимо. Уже не приносим одне одного у жертву бісам, а Христос за нас в жертву приноситься і дробимий буває в жертву Богу і Отцю 78. І вже не жертовну кров скуштовуючи гинемо, а Христової пречистої крові скуштовуючи спасаємось.

Усі країни благий Бог наш помилував і нас не зрікся. Зажадав і порятував нас і у розуміння істини привів.

У порожній і посохлій землі нашій, ідольською спекою висушеній, раптом джерело заструмилося Євангельське, напуваючи усю землю нашу. Як Ісайя сказав: “Відкриється вода тим, що йдуть по безодні, і буде пустеля безводна болотом, і в землі спраглій джерело води буде” [Іс. 35, 6, 7].

Були ми сліпими й істинного світла не бачили, в омані ідольській блукали, до того ж і глухі були до вчення Спасителевого. Помилував нас Бог, засяяло і в нас світло розуму, щоб спізнали Його за провіщенням: “Тоді відкриються очі сліпих і вуха глухих почують” [Іс. 35, 5].

Спотикалися ми на путях загибелі, коли за бісами простували і путі, спрямовуючого до життя, не відали, і до того ж бурмотали язиками, благаючи ідолів, а не Бога свого і Творця. Відвідало нас людинолюбство Боже, і вже не простуєм услід за бісами, а ясно славимо Христа, Бога нашого, по пророкуванню: “Тоді стрибне, наче олень, кульгавий і зрозумілою буде мова недорікуватих” [Іс. 35, 5, 6]. Раніше ми були як звірі, як скотина, не розуміли, де ліве і де праве, земним опікувались, анітрохи не піклувались о небеснім. Але послав Господь і до нас заповіді, які у життя вічне спрямовують. За провісництвом Йосіїним 79: “І буде того дня, – говорить   Господь, – заповідаю їм завіт з птицями небесними і звірами земними і кажу людям не моїм: “Люди ви Мої!” і ті відкажуть: “Господь Бог ти наші” [Ос. 2, 16, 18, 23].

Отже сторонніми були – людьми Божими наріклись, ворогами були, а синами його прозвались. І тепер не хулим його як іудеї, а християнськи благословляєм, не змовляємось як розіпнути, а як розіпнутому поклонитися. Не розпинаєм Спасителя, а руки до Нього здіймаєм; не простромлюємо ребра йому 80, а від ран – джерела нетління – п’ємо; не тридцять срібняків 81 отримуємо за Нього, а один одного і все життя наше йому вручаєм; не таїм воскресіння, а в усіх оселях вигукуємо: “Христос воскрес із мертвих!”; не кажем, що викрадений бува, а кажем, що на небеса вознісся, де і був; не відкидаєм віру в Нього, а, як Петро 83, до Нього звертаємось: “Ти єси Христос, Син Бога живого!”; з Хомою 84 вигукуєм: “Господь наш і Бог Ти єси!”; з розбійником кажем: “Пом’яни нас, Господи, в царствії Своїм!”. І так, віруючи в Нього і Святих Отців семи соборів 85, заповідей дотримуючись, молимо Бога ще і ще допомогти і настановити нас на путь, заповіданий Ним.

І збулось у нас про народи сказане: “Оголить Господь руку Свою Святу перед усіма народами, і побачать в усіх і кінцях землі спасіння, що від Бога нашого” [Іс. 52, 10]. І ще: “Живу Я, – говорить Господь, – поклониться Мені всякий рід і усякий народ сповідається Богу” [Іс. 45, 23]. І Ісаїне: “Усяке межигір’я хай заповниться і усяка гора і пагорб хай понизяться, і буде криве прямим і нерівні путі стануть ; гладкими; і, з’явиться слава Господня і кожна плоть побачить спасіння від Бога нашого” [Іс. 40, 4 – 5]. І Даниїл 86: “Усі люди, племена і народи Тому служитимуть” [Дан. 7, 14]. І Давидове: “Хай сповідаються Тобі люди, Боже, хай сповідаються Тобі люди всі! Хай звеселяться і зрадіють народи [Пс. 66, 4 – 5] й усі народи плещіть руками і вигукніть Богу гласом радості: “Господь, Вишній і страшний, Цар великий для усієї землі” [Пс. 46, 2 – 3]. І ще: “Співайте Богу нашому, співайте Цареві нашому, співайте: “Цар усієї землі Бог”. Співайте розумно: “Воцарився Бог над народами” [Пс. 46, 7, 9]. І “Уся земля хай поклониться Тобі і співає Тобі, хай же співає Іменню Твоєму, Вишній!” [Пс. 65, 4] і “Хваліть Господа усі народи і похваліть Його усі люди!” [Пс. 116, 1]. І ще: “Від сходу і до заходу хвалене Ім’я Господнє! Високий над усіма народами Господь! Понад небесами слава Його!” [Пс. 112, 3 – 4], “Як Ім’я Твоє, Боже, так і хвала Твоя на усіх кінцях землі!” [Пс. 47, 11]. “Почуй нас, Боже, Спасителю наш, Надія усіх кінців землі і сущих у морі далеко!” [Пс. 64, 6]. “І най пізнаємо на землі путь Твій і в усіх народах спасіння Твоє” [Пс. 66, 3]. І “Царі земні й усі люди, князі й усі судді, юнаки і дівчата, старі з отроками нехай хвалять Ім’я Господнє!” [Пс. 148, 11—13]. І Ісаїне: “Послухайте Мене, люди Мої, – говорить Господь, – і царі, дослухайтесь до голосу Мого! Закон бо від Мене вийде і суд Мій – світло країнам. Наближається скоро правда Моя. І з’явиться, як світло, спасіння Моє. Мене острови чекають і на руку Мою країни сподіваються” [Іс. 51, 4 – 5].

Вихваляє ж похвальними словами Римська земля Петра і Павла 87, від них же увірували в Ісуса Христа, Сина Божого; Азія й Ефес і Патм – Івана Богослова 88; Індія – Хому; Єгипет – Марка 89. Усі країни і міста і люди шанують і прославляють кожне своїх учителів, які навчили їх православній вірі.

Похвалимо ж і ми по силі нашій малими похвалами велике і дивне створившого – нашого учителя і наставника, великого кагана нашої землі Володимира, онука старого Ігоря 90, сина славного Святослава 91, які в роки володарювання свого мужністю і хоробрістю уславилися в країнах багатьох. І понині перемоги і могутність їх споминаються і прославляються. Адже не в слабкій і безвісній землі володарювали, а в Руській, що знана й чувана є в усіх чотирьох кінцях землі!

Сей славний від славних народився, благородний від благородних каган наш Володимир. І виріс і зміцнів, від дитячих літ змужнів, міццю і силою вдосконалюючись, мужністю і розумом досягнув успіху. І будучи самодержцем землі своєї, підкорив собі навколишні країни: одних миром, а непокірливих мечем. Отож коли жив він і землю свою пас правдою, мужністю ж і розумом, зійшла на нього милість Вишнього – поглянуло на нього всемилостиве око благого Бога, і засяяв розум у серці його, щоби розуміти суєту ідольської омани, сягнути єдиного Бога, що створив усю твар видиму і невидиму. Опріч того, чув він постійно про благовірну землю Грецьку, христолюбиву і сильну вірою, де єдиного Бога у Трійці шанують і поклоняються, як діють у них сили 92 і чудеса і знамення, як церкви людьми наповнені, як усі гради благовірні в молитвах стоять, усі перед Богом стоять. І се слухаючи, зажадав серцем, запалився духом, щоби бути йому християнином і землі його.

Так і сталось. Коли Бог побажав, людське єство скинув із себе каган наш і з ризами ветхої людини зняв тлінне, струснув прах невір’я, увійшов у святу купіль і відродився від Духа і води, у Христа хрестився, у Христа зодягнувся і вийшов з купелі очищеним, сином став нетління, сином воскресіння, ім’я прийняв славнозвісне із покоління у покоління Василій 93, з яким записаний у книги животії 94 у вишньому граді і нетліннім Єрусалимі.

Від того часу і до цього часу не припиняється подвиг благовір’я. І не тим тільки явив сущу в нім до Бога любов, а ще потрудився, заповідав по всій землі хреститися в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, ясно і громогласно по всіх містах прославляти Святу Трійцю і всім християнам бути – незнатним і знатним, рабам і вільним, юним і старим, боярам і простолюдцям, багатим і вбогим.

І не було ні єдиного, щоби супротивився благочестивому його повелінню, а якщо хто й не любов’ю, то під страхом того, хто звелів, хрестився, оскільки було благовір’я його з владою поєднане. І водночас 95 уся земля наша уславила Христа з Отцем і з Сином і зі Святим Духом.

Тоді почав морок ідольський від нас відходити і зорі благовір’я з’явилися. Тоді тьма бісослужіння згинула і слово Євангельське землю нашу осяяло; капища були зруйновані й церкви поставлені; ідоли порозтрощувані й ікони святих появилися; біси повтікали – хрест гради освятив, пастирі словесних овець Христових – єпископи стали перед святим вівтарем, жертви чисті підносять попи і диякони; і ввесь клір прикрасив і у красу вбрав святі церкви; апостольська труба і Євангельський грім усі міста наповнили; фіміам, що Богу куримо, повітря освятив; монастирі на горах поставали, ченці з’явились; чоловіки і жінки, незнатні і знатні – усі люди наповнили святі церкви, уславили Бога, промовляючи: “Єдиний Святий, єдиний Господь Ісус Христос во славу Богу Отцю! Амінь! Христос переміг! Христос подолав! Христос воцарився! Христос прославився! Великий Ти, Господи, і чудесні діла Твої! Боже наш, слава Тобі!”.

Тебе ж бо як похвалимо, о чесний і славний серед земних владик, премужній Василію? Як доброті твоїй подивуємось, могутності й силі? Як віддячимо за те, що тобою спізнали Господа і омани ідольської позбавились, що твоїм повелінням по всій землі твоїй Христос славиться? І як назвемо тебе, христолюбче, друже правди, розуму місце, милостині гніздо? Як увірував? Як розгорівся любов’ю до Христа? Як поселився у тобі розум, вищий розуму земних мудреців, щоб невидиме полюбити і до небесних спрямуватися? Як знайшов Христа, як віддався Йому? Повідай нам, рабам твоїм, повідай, учителю наш, звідки повіяли на тебе пахощі Святого Духа? Де випив солодку чашу розуміння майбутнього життя? Звідки сповідав і убачив, що благий Господь? Не бачив ти Христа, не ходив за Ним. Як учнем його став? Інші, які бачили його, не вірили, ти ж не бачив і увірував! Воістину збулось на тобі блаженство Господа Ісуса, сказане Хомі: “Блаженні оті, що не бачили й увірували” [Iв. 20, 29].

Тому з відвагою і без сумнівів кличемо тебе, о блаженний, як сам Спаситель тебе нарікав: “Блажен, хто вірував у Нього і не мав сумнівів, щодо Нього”. За словесами його нехибними: “Блажен, хто через мене спокуси не матиме” [Мт. 11, 6]. Бо ті, що знали закон і пророків, розіп’яли його. Ти ж ні закону, ні пророків не читав, розіп’ятому поклонився. Як відкрилось серце твоє, як увійшов у тебе страх перед Богом? Як припав любов’ю до Нього? Не бачив апостола, який прийшов у землю твою і злиденністю своєю і наготою, голодом і спрагою серце твоє на смиренність схилив би. Не бачив, як біса вигонили ім’ям Ісуса Христа, як болящих зціляють, німим мову дарують, як жар у холод перетворюється, як мертвих підіймають. Усього цього не бачив, як увірував? Дивне чудо! Інші царі і властителі, які бачили, як усе це творилося святими мужами, не вірували, а навпаки на муки і страждання віддавали їх. Ти ж, о блаженний, без усього цього прийшов до Христа, тільки від благого розуміння і від розуму гострого утямив, що є Бог – єдин Творець невидимих і видимих, небесних і земних, і що послав у світ спасіння ради улюбленого Сина Свого. І се помисливши увійшов у святу купіль. І те, що іншим безумним здається, тобою як сила Божа шанується [І Кор. 1, 23, 24].

До того ж, хто оповість про численні милостині й щедроти, які день і ніч чинив ти убогим і сиротам, болящим і боржникам, удовицям і всім нужденним, що потребують милості. Бо чув ти слово Даниїла до Навуходоносора: “Порада моя, нехай буде до вподоби тобі, царю Навуходоносоре: “Гріхи твої милостинями спокутуй і несправедливості твої щедротами до бідних” [Дан. 4, 24]. І те, що чув ти, о достойний, не на поговір полишив сказане, а ділом справдив: прохачам подаючи, голих одягаючи, голодних і спраглих насичуючи, болящих всіляко утішаючи, боржників викупаючи, поневоленим свободу даруючи. Твої щедроти і милостині і нині людьми поминаються, особливо перед Богом та янголами його. їй завдяки, любій Богові милостині, багато сподівань маєш на Нього як істинний Христовий раб. І допомагають слова, сказані: “Милість вища за суд” [Як. 2, 13] і “Милостиня мужа як печать з ним” [Сир. 17, 22]. Достеменніше ж самого Господа слово: “Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть” [Мт. 5, 7]. Інше ж, ясніше і вірніше свідчення наведем про тебе, сказане у святих писаннях Якова апостола: “Той, хто наверне грішника від блудної дороги його, спасе душу від смерті і покриє безліч гріхів” [Як. 5, 20]. Якщо тому, хто одну людину навернув, стільки віддяки від благого Бога, то яке ж спасіння отримав ти, Василію, який тягар гріховний скинув, відвернувши від омани ідольської не одну людину, не десять, не місто, а всю країну сію!

Показує нам і запевняє сам Спаситель Христос, якою славою і честю сподобив тебе на небесах, кажучи: “Хто Мене визнаватиме перед людьми, того і Я перед Отцем Моїм, що на небесах” [Мт. 10, 32]. І якщо визнання одержує сам по собі від Христа перед Богом Отцем той, хто сповідував його тільки перед людьми, то скільки ж похвал від Нього матимеш, що не тільки сповідував, що Син Божий єсть Христос, а сповідував і віру його запровадив не в однім соборі, а по всій землі сій, і церкви християнські позводив, служителів Йому поставив.

Ти, уподібнення великого Костянтина 96: рівнорозумний, рівнохристолюбивий! Як Костянтин, шануєш служителів Господа! Він зі Святими Отцями Нікейського собору 97 закон людям установив, ти ж – з новими нашими отцями, єпископами, сходився часто, з великим смиренням радився, як серед людей сих, які щойно спізнали Господа, закон установити. Він у еллінів і римлян цесарство Богу підкорив, ти ж – на Русі. Вже і в них, і в нас Христос Цесарем зветься. Він зі своєю матір’ю Оленою хрест від Єрусалима приніс 98 і по всьому світі своєму розіслав частини його, віру утвердили. Ти ж бабкою твоєю Ольгою 99 приніс хрест від нового Єрусалима – града Костянтина 100, по усій землі своїй поставив і утвердив віру. Тебе, що уподібнився Костянтину, єдиною з ним славою і честю відзначив Господь на небесах благовір’я твого заради, що мав ти у житті своєму.

Добрий пастух благовір’ю твоєму, о блаженний, – cвята церква святої Богородиці Марії 101, яки створена на правовірній основі і де мужнє твоє тіло нині лежить, очікуючи труби архангельської.

Добрий вельми і вірний свідок – син твій Георгій 102, його поставив Господь наступником твоїм, твого володарювання. Не порушує він твоїх уставів, а стверджує; не зменшує надбань твого благовір’я, а навпаки збільшує; не говорить, а діє, вивершує тобою незавершене, як Соломон 103 діла Давидові. І дім божий великий Святій його Премудрості 104 створив на святість, на освячення міста твого. її всілякою красою прикрасив, золотом і сріблом і каміннями коштовними і посудом священним. І є церква ця дивна і славна серед навколишніх країн, тому що не знайти такої в усій північній землі від сходу до заходу. І славне місто твоє Київ величністю, як вінцем, увінчав. Віддав людей своїх і град святій, всеславній, скорій на поміч християнам, Святій Богородиці. їй же і церкву на Великих воротах створив в ім’я першого градського свята Благовіщення 105.

І те привітання, що архангел дав Дівиці, буде і граду цьому, До неї бо: “Радуйся, обрадувана, Господь з тобою!” [Лк. 1, 28], до града ж: “Радуйся, благовірний граде, Господь з тобою!”

Встань, о чесний муже, з гробу твого! Встань, струсни сон! Бо не помер ти, а спиш до спільного всім пробудження! Встань, ти не вмер! Не подобае вмирати тому, хто вірує у Христа, що життя дав усьому світу! Струсни сон, підведи очі, і побачиш, якої честі Господь там тебе сподобив і на землі не на непам’ять залишив синам твоїм.

Встань, воззри на чадо своє Георгія! Дивись на утробу свою, дивись на милого свого! Дивись, його Господь вивів від чресл твоїх! Дивись на того, хто прикрашає престол землі твоєї і зрадуйся і звеселись! До того ж подивись і на благовірну невістку твою Ірину! 106 Подивись на онуків твоїх і правнуків, як живуть, як охороняє Господь їх, як благовір’я тримають по заповіданню твоєму, як славлять Христа, як поклоняються Імені його! Дивись же і на град, величністю сяючий! Дивись на церкви процвітаючі, дивись на християнство зростаюче, дивись на град, іконами святими освітлений і виблискуючий та від фіміаму духмяний і хвалами і божественними піснями наповнений!

І все це побачивши, зрадуйся і звеселись, бо твій правовірний засів не був повисушений спекотою невір’я, а дощем Божої допомоги зріс і став багатоплідним!

Зрадуйся, у владиках апостол, не мертвих тілами воскресив, а нас, душею мертвих, від недуги Ідолослужіння воскресив! Тобою ж бо до Бога наблизились і Христа – Життя – спізнали. Поскорчені були від бісівської облуди і тобою розпрямились і на путь життя ступили. Сліпі були від бісівської омани і тобою прозріли серця очима, засліплені були невіданням і тобою прозріли до світла трисоняч-ного Божества 107. Німотними були, а з тобою заговорили. І нині вже, незнатні й знатні, славим єдиносущну Трійцю.

Радуйся, учителю наш і наставнику благовір’я! Ти правдою був убраний, могутністю оперезаний, істиною взутий, розумом увінчаний І милостинею, як гривною і прикрасою золотою, красуєшся. Ти був, о чесний муже, був нагим убрання, ти був голодним кормитель, ти був спраглій утробі охолодження, ти був удовицям помічник, ти був подорожнім притулок, ти був безпритульним покрівля, ти був скривдженим заступник, убогим – збагачування!

За всі ці благі діла та інше віддяку приймеш на небесах, блага, що уготовані Богом вам, тим, що люблять Його [І Кор. 3, 9].

І спогляданням солодкого лиця Його насичуючись, помолись за землю свою і за людей, серед яких благовірно володарював. Нехай збереже їх в мирі і благовір’ї, що заповідав ти! І хай славиться в нім правовір’я і хай прокляте буде усяке єретицтво! І нехай убереже їх Господь Бог від усякої раті І полону, від голоду і всякої скорботи і кривди!

Особливо ж помолися за сина твого, благовірного кагана нашого Георгія, щоб у мирі і здоров’ї пучину життя переплив і в пристанищі небесного затишку причалив, щоб неушкодженими корабель душевний і віру зберіг, і з багатством добрих справ без помилок Богом даними йому людьми правив, щоб без сорому став з тобою перед престолом Вседержителя Бога і за труд настанови людей Його отримати від Нього вінець слави нетлінної з усіма праведниками, що трудилися Його ради!

Переклад з давньоруської мови С. В. Бондаря

 

КОМЕНТАРІ



Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник / Упорядники М. Ф. Тарасенко, М. Ю. Русин, А . К. Бичко та ін. – К.: Либідь, 1993. – C .   7-28.

 

slovo_pro_zakon_i_blagodat.doc [164 Kb] (викачувань: 18)

 (голосів: 1)

Автор: Admin 13 липня 2011 | Переглянуто: 2600 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ