Київська
Русь IX—XIII ст.—одна з найбільших і наймогутніших країн середньовічної Європи.
Територіальні межі її сягали від Балтики і Льодовитого океану до Чорного
(“Руського”) моря і від Волги до Карпат. Знаходячись у центрі торгових шляхів,
Київська Русь була контактною зоною між Арабським Сходом і Західною Європою,
Візантією і Скандінавією.
Утворення
Київської Русі мало велике історичне значення як для слов'янських, так і
неслов'янських народів, її досягнення в галузі економічного, соціального і
культурного розвитку ставали надбанням естів, латишів, литви, весі, мері,
муроми, мордви, тюркських народів, які частково етнічно і політичне
консолідувались у складі Давньоруської держави.
Київська
Русь відігравала важливу роль у міжнародних відносинах, займаючи своє місце в
системі тогочасного світу й активно впливаючи на хід розвитку світової історії.
З київськими великими князями підтримували політичні, економічні, культурні та
родинні зв'язки правителі Візантії, Франції, Німеччини, Швеції, Данії, Польщі.
Не випадково на монетах Володимира Святославича великий київський князь
зображений як візантійський імператор. |