Uahistory.info

Одними із самих невивчених і невідомих дотепер грошових документів є партизанські грошові знаки ОУН-УПА.

Про них пам’ятає хіба що старше покоління, яке пережило війну. У нелегкі повоєнні роки інформація про бофони була засекреченою із зрозумілих причин і надійно осідала в архівах НКВД-КДБ. Бофони, потрапляючи до радянських органів державної безпеки, ставали речовими доказами у звинуваченнях. Наявність у громадян бофонів розцінювалася МДБ-КДБ як факт співпраці з ОУН-УПА.

Що ж таке бофони ? Термін "бофон" походить від напису на багатьох зразках цих паперових знаків – "на бойовий фонд"

В оперативних і слідчих документах НКВД-НКГБ фігурують наступні визначення бофонів: "оунівская облігація", "оунівське грошове зобов’язання", "квитанція, призначена для обміну на гроші, що поширювалася оунівськими бандитами серед населення як позика".

Бофони - це одне-, рідше двосторонні грошові документи з оунівською чи національною символікою, що відповідають написами ("бойовий фонд ОУН", "революційний фонд ОУН", "національний фонд ОУН" і ін.) чи тільки із символікою без написів, з фіксованими чи номіналами без них, що уповноважені від імені ОУН обличчя видавали населенню за внесені чи добровільно реквізовані засоби, а також використовували у своїй агітаційно-пропагандистській роботі.

По підрахунках деяких авторів (Клименко О.А.), оунівске підпілля в період 1939-1952 р. випустило для своїх потреб близько 500 різновидів бофонів, що були в обігу не менш чим у 12 областях України і Білорусії, а також частково на територіях Польщі, Чехії, Словаччини, Австрії. Маються дані про випуск бофонів і на території Росії: у воркутинскому, мордовському, норильському, колимскому і інших таборах Гулага 1954-1960 р. Це розсовує тимчасову границю виготовлення бофонів ще на 8 років. З іншого боку, провісниками бофонів були грошові знаки "Сокола-Батька" і Шару, випущені в 1927-1929 р. у Бережанах Тернопільської області.

Найбільша колекція (276 знаків, серед яких багато дублів) зберігається в Державному галузевому архіві служби безпеки України. Маються бофони й в архівах обласних керувань СБУ західних регіонів України. Найбільш повний їхній опис представлений у монографії О.А. Клименко "Грошові документи ОУН (бофони), 1939-1952 ".

Як було згадано вище, бофони крім інших функцій виконували роль реквізиційних квитанцій, що їх поєднує з іншими військовими грошовими документами: тимчасовими квитанціями Херсонського губернського уповноваженого керування продовольства з надпечатками Чигиринського отамана Хмари чи 1-й Революційної повстанської армії Махно.

У надзвичайних умовах війни і труднощів з господарським забезпеченням невідкладний випуск бофонів був украй необхідний. Одержуючи постійну допомогу від населення, партизани не хотіли цим зловживати. Вони вважали себе зобов’язаними розраховуватися за продовольство й ін., а при відсутності грошей видавати розписку за отримані матеріальні цінності. Винні за порушення цих правил суворо каралися незалежно від займаних посад і звань.

З одного боку, грошові документи ОУН базувалися на довірі населення, а з іншого боку - вони були вкрай неконкретними позиковими грошовими зобов’язаннями, тому що оплата компенсації переносилася на невизначений час і неї повинна була зробити у випадку перемоги абстрактна юридична сторона.Сільське населення обкладалося крім "добровільних" пожертвувань ОУН ще у великих розмірах податками з боку радянської влади. Галицкий селянин у 1945-1947 р. зобов’язаний був сплатити щорічно 2-3 тис. руб. податку, а крім того, підписати щорічно позику на 100-200 руб. На додаток до цьому ще минулому "добровільні" внески на танкові колони, червоні ескадрильї, флотилії і т.д. Таким чином, від і без того незначної зарплати, що одержували працюючі в СРСР, їм майже нічого не залишалося.

Окремі регіони України були окуповані арміями різних країн: Польщі, Угорщини, Румунії, Німеччини, Росії, Чехословаччини. Тому оунівске підпілля, з урахуванням названих обставин, змушено було при організації збору засобів у бойовий фонд ОУН прив’язувати емітовані грошові знаки до окупаційних валют, що були в обігу в тім чи іншому регіоні. Після закінчення війни загони, що емігрували, оунівців продовжували випускати бофони в грошових одиницях, що відповідають грошовим знакам країн еміграції, тому зустрічаються бофони в карбованцях, кроках, карбованцях, злотих, марках, шилінгах, доларах, фунтах стерлінгів.

Багато випусків бофонів були присвячені визначеним датам. Наприклад:

Свято Зброї (День боротьби). У серпні 1919 р. Симон Петлюра разом з підлеглої йому Української галицкою армією почав сміливу спробу звільнити українські землі від влади більшовиків. У результаті боротьби йому удалося 30 серпня звільнити Київ, а на 31 серпня був призначений тріумфальний парад українських військ у звільненій столиці.

З ініціативи Української військової організації (УВО) з 20-х рр. день 31 серпня відзначається як Свято Зброї.

Свято 1 листопада .Народженя Західно-Української народної республіки (ЗУНР).

Свято Соборності. 22 січня 1919 р. ЗУНР об’єдналася з УНР. На жаль, відомий всього один бофон (художник Ніл Хасевич), присвячений цій події і використовуваний підпільниками Волині.

Свято Героїв. 23 травня 1938 р. у Роттердамі від рук московського убивці загинув вождь української нації Євгеній Коновалець, а за 12 років до цього, 26 травня, більшовицький агент убив головного отамана Симона Петлюру. Це був день пам’яті тих, хто все життя працював для українського народу і хто вмер за Україну.

Відзначалися також річниця УПА (у ніч з 14 на 15 жовтня), річниці боротьби ОУН за національне звільнення українського народу і т.д. До всіх цих дат випускалися серії бофонів.

Найбільш відомі серії бофонів:

У Галичині, де зверталися краківські злоті, відомі серійні випуски 5, 10, 20, 50 злотих, прикрашених геометричним орнаментом із зображенням хреста і стилізованого символу єднання міста і села - зубчастого колеса і колось пшениці. На одному зі знаків проставлений номінал "1 м" - "марка".

У період 1944-1946 р. ОУН випускала гроші для матеріального забезпечення армії. Саме бофони зараз відігравали істотну роль як спосіб поповнення бюджету. Емітуются серії 4, 6 і 7 номіналів без назви грошової одиниці.

Одна з найвідоміших серій бофонів 1945-1946 р. - емісії командування ОУН ,названа фахівцями "Волинською серією", вона мала номінали 5, 10, 20, 50, 100, 300, 500 і 1000 крб. Ескіз знаків виготовив відомий графік Ніл Хасевич. Велика кількість номіналів і прагнення додати їм вид "дійсних" грошей дозволяють допустити, що існував план зробити їх загальноукраїнською валютою.

Окремі купюри передруковувалися в загонах оуновців на периферії, де майстри на пластинках із грушевого дерева і ясена різали кліше для серійних випусків грошей. Відомі святкові різдвяні серії бофонів з характерними народними малюнками, на яких зображувалися мрії і сподівання українських повстанців-визволителів. На купюрі "10" зображена Кремлівська стіна, до якої через площу біжать українські вояки з косами і шаблями в руках, деякі залізли на вежу, зірвали верхівку з зіркою і намагаються установити національний прапор.

На великодніх серіях з’являється тематика віри в те, що Україна буде сильною незалежною державою, про що свідчать напису: "Христос Воскрес! Воскресне Україна! Воля народам! Воля людині! Смерть тиранам!".

Зараз відомо більше ста українських бофонів, але майже усі вони знаходяться в архівах і музеях. Хоча й в особистих зборах уже можна зустріти окремі бофони чи їхньої добірки. Таким чином, є потреба мати не тільки переліки окремих бофонів, але і їхній упорядкований каталог. Будемо сподіватися, що спільними зусиллями наукових співробітників і боністів такий каталог буде створений.

(на основі матеріалів

www.bonistikaweb.ru

www.cdvr.org.ua

ssu.gov.ua

www.ukrterra.com.ua ) Орест Форко