Скіфське золото

Основною рисою скіфського мистецтва в Північному Причорномор'ї було поєднання східних елементів з класичними грецькими, які сюди йшли з грецької метрополії і місцевих грецьких колоній. Це дало єдине в своєму роді витончене мистецтво.

Його центром можна вважати столицю Боспорського царства Пантікапей.

Основною рисою скіфського мистецтва в Північному Причорномор'ї було поєднання східних елементів з класичними грецькими, які сюди йшли з грецької метрополії і місцевих грецьких колоній. Це дало єдине в своєму роді витончене мистецтво. Безліч предметів скіфського мистецтва знайдено в могилах, зокрема в Південній Україні та на Кубані; вони були не тільки імпортовані з Греції, але й витворювані на місці грецькими та, безсумнівно, також скіфськими майстрами. Особливо високого розвитку досягло ювелірство, що своїм артизмом і багатством часто перевищувало подібні твори самої Греції.

Основна риса скіфського мистецтва - звірина символіка. Тварини зображені реально, але водночас стилізовані згідно з законами орнаментальності та декоративності. Ці твори передавали загальні, як прийнято думати, культові мотиви Близького Сходу, проте в Україні вони засвоїлися так, що їх можна відрізнити від творів Кавказу, де більше впливів Ірану й Урарту, не кажучи про мистецтво скіфо-алтайське, з впливами Китаю.

До скіфської звіриної символіки належать зображення оленів з жертовно підігнутими ногами і багатими орнаментальними рогами, леви, пантери, коні й інші свійські тварини, птахи, фантастичні ґрифони та сирени.

Окрему ділянку творило зображення людини — її обличчя, цілої постаті чи багатофігурних композицій.

На численних вазах, кубках, сагайдаках, піхвах, гребенях тощо зображено щоденне життя скіфів: воєнні епізоди, хліборобська та пастуша праця (приручення коней і доїння овець, шиття шкіри тощо), а також мотиви з грецької міфології й історії.

Часто скіфська звірина символіка поєднується в одному творі з грецькими геометричними орнаментами або грецькими пальметами і квітками.

Фантастичні ґрифони з левиними чи орлиними головами, що роздирають коней чи оленів, є уособленням злих сил, і їх зображування мало ймовірно за мету якесь магічне замовляння.

Найкращі твори скіфського мистецтва знайдено в розкопаних т. зв. царських могилах півдня України й Кубані. Ще 1763 року О.Мельґунов розкопав Литу Могилу біля Єлисаветграду; систематичні розкопи почалися в 1830-х pp. (Куль-Оба біля Керчі). Інші могили і городища, в яких виявлено багаті твори скіфського мистецтва в Україні: Гайманова, Мелітопільська, Coлоха, Товста, Чортомлик; на Кубані: Велика Близниця, Келермес, Костромська.

Від 4 століття до Хр. Північне Причорномор'я почало відходити від грецьких традицій під тиском сарматських та інших іранських племен, які з 3 ст. почали витісняти скіфів з півдня України. Нове скіфське мистецтво виявилося в Криму, куди частково перейшли скіфи. Між будівлями їхньої нової столиці Неаполя Скіфського був мавзолей для знатних скіфів, яких поховано разом з їх кіньми. Там знайдено понад 1 300 мистецьких об'єктів, серед іншого - фрески зі сценами їзди на конях і ловами.

Рештки скіфських традицій виявилися в сарматському мистецтві, типовою рисою якого була багата інкрустація. Головним його осередком був далі Пантікапей, куди вже проникли впливи ґотської культури, а в 6-7 ст.ст. можна вже знайти слов'янські предмети, як це бачимо на срібних чоловічих фігурках з Мартинівки на Черкащині (зберігаються в Київському музеї).

У 19 ст. скіфські скарби з України і Криму забиралися до Петербурзького Ермітажу. Під час Кримської війни (1853-1856) окремим царським указом велено перевозити туди всі золоті знахідки з України. Тільки в останніх десятиліттях низка знахідок скіфського мистецтва світового значення, відкрита заходами Академії наук України, змогла залишитися в українських музеях.

Пектора́ль (з лат. пектус - груди) - шийна прикраса, що закривала груди, часом і плечі. Очевидно, походить від частини бойового обладунку, що захищав верхню частину грудей, плечі та горло. Найвідоміший приклад - скіфська пектораль із кургану Товста могила, виявлена у 1971 р. Мозолевським Б. Зберігається у Музеї історичних коштовностей України у Києві і належить до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.



Шедевр ювелірного мистецтва світового значення, золота нагрудна прикраса скіфського царя вагою 1140 г і діаметром понад 30 см. Знайдена в 1971 році при розкопках кургана Товста Могила (Дніпропетровська обл.).





Композиція пекторалі складається з трьох рівнів. Найнижчий — анімалістичні сцени за участю міфологічних та реалістичних звірів. Середній — флористичні мотиви. Верхній — сцени за участю скіфів та домашніх тварин. Є кілька версій-інтерпретацій зображуваних мотивів. За деякими — на пекторалі зображено побутові сцени із життя скіфів. За іншими — скіфська легенда про Золоте руно та двох братів, що вирушили на його пошуки.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Пектораль

«Солоха», одна з найбагатших скіфських т. зв. царських могил 4 ст. до н. е., положена на півд. зах. від с. Великої Знам'янки на Мелітопільщині Запор. обл., відкрита й досліджена М. Веселовським. Під насипом 18 м заввишки виявлено два поховання. У центр., пограбованому, були знайдені кістки покійника, амфора, бронзові вістря до стріл, золоті бляшки, голка тощо. У пізнішому впускному похованні виявлений кістяк царя з золотими оздобами на шиї і руках і б. нього бронзовий шолом греко-скіфської роботи, бронзова булава, шедевр золотарського мистецтва — золотий гребінь, срібний посуд грец. роботи тощо. У бічних нішах цієї другої комори знайдено кістяки слуг і б. них вістря до списів і стріл, меч і сагайдак з стрілами, оздоблений платівкою з сценою бою. З боку входової ями виявлені кістяки п'ятьох царських коней у збруї, оздобленій золотом, сріблом і бронзою, і б. них конюх з залізним мечем. В окремих нішах містилися казани з кістками, амфори, черпаки тощо. Речі з «Солохи» зберігаються в Ермітажі (Ленінград). Докладний опис «Солохи» і знайдених у ній речей у кн. Я. Пастернака «Археологія України» (1961, стор. 322 — 24).
Гребінь. Фрагмент. Скіфське золото. IV ст. до Різдва Христового.