Uahistory.info

Наш форум
Написати нам
Зробити стартовою
Додати до обраного
Про нас
Контакти
  Категорії
  Архів новин
Квітень 2018 (3)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (3)
Січень 2018 (7)
Грудень 2017 (4)
Листопад 2017 (3)
Жовтень 2017 (1)
Вересень 2017 (4)
Травень 2017 (13)
Лютий 2017 (40)
Січень 2017 (81)
Грудень 2016 (44)
Листопад 2016 (23)
Жовтень 2016 (6)
Вересень 2016 (53)
Серпень 2016 (18)
Липень 2016 (23)
Червень 2016 (100)
Травень 2016 (142)
Квітень 2016 (37)
Березень 2016 (70)
Лютий 2016 (54)
Січень 2016 (10)
Грудень 2015 (110)
Листопад 2015 (20)
Червень 2013 (1)
Травень 2013 (2)
Квітень 2013 (48)
Березень 2013 (81)
Лютий 2013 (6)
Січень 2013 (79)
Грудень 2012 (1)
Листопад 2012 (2)
Жовтень 2012 (1)
Вересень 2012 (94)
Серпень 2012 (160)
Квітень 2012 (13)
Березень 2012 (24)
Лютий 2012 (46)
Січень 2012 (20)
Грудень 2011 (43)
Листопад 2011 (8)
Липень 2011 (2)
Червень 2011 (30)
Травень 2011 (28)
Листопад 2009 (1)
Січень 2008 (1)
Грудень 2007 (13)
Листопад 2007 (2)
Жовтень 2007 (2)
Вересень 2007 (5)
Серпень 2007 (10)
Липень 2007 (1)
 



Як декабристів хотіли використати українські масони

Здавалося б, що можна нового сказати про повстання 14 грудня 1825 року (за старим стилем), відоме як повстання декабристів? Ніби все про них відомо. Обиватель не дуже орієнтується щодо того, який стосунок до України мав бунт російських офіцерів-дворян, що хотіли ліквідувати самодержавство і кріпацтво та встановити республіку. Однак не менш вагомим, ніж повстання на Сенатському майдані в Санкт-Петербурзі, було повстання Чернігівського піхотного полку в грудні 1825 – січні 1826 років на Київщині. Саме сюди змістимо акценти й ми, з’ясувавши справжні мотиви цього бунту і людей, які за ним стояли. Помістивши цю подію в контекст українського життя, дійдемо досить цікавих висновків.

Наприклад те, що більшість керівників повстання вийшли з таємничих масонів. Або те, що серед декабристів було багато непорозумінь.

Перед декабристами була ціла низка товариств. Відомо, що самі декабристи поділялися на “Північне” (Санкт-Петербург) та “Південне” товариства (воно утворилося швидше, у 1821 році).

Засновник “Товариства об’єднаних слов’ян” Петро Борисов був свідомим українцем і декабристом


Нащадок архієпископа Георгія Кониського українець Іван Горбачевський залишив цінні спогади про тодішні події і залишився після заслання в Сибіру

Після смерті імператора Олександра І настав час “міжцарствія”, саме тоді й почалося повстання в Санкт-Петербурзі, яке зазнало жорстокої поразки.

В Україні колишні члени “Товариства об’єднаних слов’ян”, що влились у “Південне товариство”, обстоювали ідею негайного повстання, незважаючи на невдачу петербуржців. До речі, Пестель був категорично проти повстання на Україні. За доносом провокатора Пестеля заарештували. Прихильниками негайного виступу були, звичайно, “слов’яни”, поміркованішими – “південці” Сергій Муравйов-Апостол (головний організатор повстання і внук гетьмана України Данила Апостола) й Михайло Бестужев-Рюмін. На жаль, повстання закінчилося поразкою. Мурав-йов-Апостол підняв у перших числах січня 1826 року Чернігів-ський піхотний полк, що базувався у княжому Василькові на Київщині. Однак замість піти на Київ полк кружляв “вісімкою” біля с. Триліси в надії, що до нього приєднаються інші військові частини. Та час було втрачено, і 15 січня повстання було розбито. Низку офіцерів було вбито, Сергія Муравйова-Апостола тяжко поранено і вивезено до столиці імперії.


Керівник повстання Чернігівського полку Сергій Муравйов-Апостол був правнуком гетьмана Данила Апостола

Останнє складали військовики розквартированих на Україні частин. До товариства входили Тульчинська, Васильківська і Кам’янецька управи, за назвами містечок, у яких базувалися. Очолював товариство полковник Павло Пестель. Однак з’ясувалося, що його розуміння не завжди сприймалося членами товариства. Виявляється, ще з 1823 року в Звягелі (тепер Новоград-Волинський) існувало “Товариство об’єднаних слов’ян”, утворене українцями – братами Борисовими. На відміну від Пестеля, який уявляв майбутню республіку як централізовану державу, вони хотіли створити федерацію всіх слов’янських народів, до яких чомусь зараховували й мадярів. У своєму проекті конституції “Руська Правда” Пестель передбачає існування державної поліції під назвою “Высшее Благочиние”. Ще цікавіше те, що воно мало бути максимально засекречене, а діяльність мала базуватися на широкій мережі донощиків і сексотів. Платня офіцерів цієї установи мала бути втричі вищою, ніж у армії, а кількість жандармів мала складати 50000 осіб, в десятки разів більше, ніж у тодішній Російській імперії. Зрозуміло, що це не могло сподобатись справжнім демократам з “Товариства об’єднаних слов’ян”. Однак у 1825 році “слов’яни” вимушено приєдналися до “Південного товариства”, аби підняти повстання.


Малоросійський генерал-губернатор Микола Репнін також перебував під впливом Лукашевича і хотів відновити козацтво

У липні 1826 року його разом з Бестужевом-Рюміним, поетом Кіндратом Рилєєвим, Пестелем та Каховським повісили в Петропавлівській фортеці. Тобто, двоє з них – керівники повстання “чернігівців”, а Рилєєв – автор поем “Сповідь Наливайка” і “Войнаровський”, в яких оспівані борці за волю України. Солдати полку переважно були заслані на Кавказ. Отже, особливо жорстоко було покарано саме повстанців з України.

Найбільш активними учасниками повстання були члени колишнього “Товариства з’єднаних слов’ян”: Горбачевський, Сухинів, Соловйов, Щепило, Кузьмин та інші.

Виникає запитання: а, може, є хтось, хто, залишався “в тіні”, а насправді був натхненником повстання. І тут з’являється єдина постать, яка поєднує всі ниточки. Це Василь Лукашевич, повітовий маршалок дворянства, полтавський поміщик, впливовий член масонських лож у Полтаві й Києві. Його постать стоїть ніби в осередку міжнаціональних і міжпартійних стосунків того часу.


Він пов’язував українські кола з польськими і російськими таємними товариствами аж до декабристів включно. Як от масонська ложа “З’єднаних слов’ян”, що складалась з поляків, росіян та українців. Їхньою метою було порозуміння між цими народами. Лукашевич був серед “значущих членов Союза Благоденствия”. Крім того, він був чи не головним членом таємного українського товариства. Лукашевич намовляв підполковника Хотяїнцева пристати до товариства, заснованого на Україні і зв’язаного з польськими таємними товариствами. Це було т.зв. “Малоросійське таємне товариство” або “Визволення України”. Метою товариства було відновлення самостійності Української держави. В українців був нібито “катехизис наподобие употребляемого в масонских ложах”. Подробиці про життя товариства та його членів знав Бестужев-Рюмін, про нього згадували Лорер, Муравйов-Апостол та інші . Ще окладніше про “численне” українське товариство переказував Пестель, який ставився до нього вороже, оповідаючи, ніби воно “помышляло о независимости Малороссии и готово было отдаться под покровительство Польши, когда она достигнет независимости”. Пестель знав, що головою товариства є Лукашевич, на його думку, “дуже розумна людина”.

Не дивно, що в лютому 1826 року Василь Лукашевич був заарештований і ув’язнений у Петропавлівській фортеці. Однак він та інші притягнуті до слідства люди категорично відмовилися від наведених відомостей, що звучали як обвинувачення. На підставі усьо-го зібраного матеріалу слідча комісія дійшла думки, що товариство українське тільки “намеревались образовать из масонских лож” Новиков та Лукашевич і “предположили целью независимость Малороссии, но остановились при попытках и общество не осуществилось”. Тобто, вину Лукашевича не доведено, а його головних планів так і не розкрито. Після недовгого перебування в Петропавлівській фортеці його було заслано під нагляд поліції до власного маєтку в Борисполі.

Сліди діяльності товариства, скерованої на самостійність України, все ж можна знайти. Тодішні українські настрої відбивала діяльність відомого поляка та українського поета Тимка Падури. Цей випускник Кременецького ліцею був, по суті, посередником між українським товариством і російськими декабристами. Під його впливом і писав українофільські твори росіянин Рилєєв. Падура, як типовий агітатор свого часу, будучи польським патріотом “не тільки намагався зав’язати зносини з Котляревським…, а й з чужими людьми, з декабристами, пактував на виразно українському ґрунті” (С. Єфремов). Як оповідав за Падурою К. Михальчук, на якійсь нараді “Південного товариства” декабристів у Василькові чи в Білій Церкві був Падура й говорив про Україну, вимагаючи в ім’я справедливості визнати право на її автономію. Це викликало величезну сенсацію і нібито спонукало Рилєєва написати свою поему “Войнаровський”. Падура пишався тим, що перший прилюдно заявив про права української нації на “слов’янськім з’їзді”, улаштованому південними декабристами ще перед 1825 роком у Василькові, де перебував як представник поляків. Декабристи хотіли, щоб на зборах було якнайбільше представників від різних слов’янських народів і запросили поляків, чеха, серба чи хорвата. Коли хтось із головних провідників декабристів, відкриваючи збори, сказав, що тут зійшлись усі слов’яни, Падура попросив слова. “А знаєте, панове, – звернувся він до присутніх, – ми забули про один великий слов’янський народ!” Усі перезирнулись між собою й задумались, про кого йдеться. “Та про господаря цієї хати, де ми зібралися, забули про український народ!” І всі погодилися з Падурою, а він заявив себе представником україн-ського народу. Таким чином, через посередництво поляків та особисту агітацію Лукашевич і українські самостійники змушували рахуватися з Україною декабристів “Південного товариства”, не кажучи вже про “об’єднаних слов’ян”.

Колоритною постаттю був Іван Сухинів (Сухинов), нащадок запорозької старшини з Херсонщини, що з 12 років перебував на військовій службі, брав участь у війні з Наполеоном і був одним з активістів виступу Чернігівського полку. Засуджений до четвертування, яке замінили довічною каторгою в Нерчинських копальнях. Спробував підняти повстання, та був викритий, засуджений до розстрілу і повісився на ремінцях кайданів у тюрмі. Взагалі, “об’єднані слов’яни” трималися найбільш мужньо і, що цікаво, відосібнено від російських декабристів.

Сучасні вчені доводять, що більшість членів “Південного товариства”, хоч і служила в російському війську, але належала до української шляхти. Входили до них і українські дідичі, можливо з того ж таки “Малоросійського товариства”. Таким чином, коло членів декабристських товариств було значно ширшим. До них належали Миклашевські, Капністи, Тарновські, Шершевицькі та інші. Однак вже після повстання на Сенатському майдані вони встигли знищити компрометуючі матеріали. Та усна традиція зберегла ці імена. Саме приятелюванням із нащадками декабристів О. Лук’яновичем та П. Шершевицьким (Миргород), Капністами (Обухівка), М. Миклашевським (Понурівка) можна пояснити прихильне ставлення до декабристів Тараса Шевченка. А діяльність Кирило-Мефодіївського товариства була прямим продовженням справи “Об’єднаних слов’ян”. Український історик Микола Маркович писав 1825 року в листі до Рилєєва: “Отже, чи можу я спокійно читати “Войнаровського” і “Наливайка”?.. Ми не спустили ще з очей діянь великих мужів України, в багатьох серцях не ослабла давня сила почуттів і відданості вітчизні. Ви знайдете ще у нас живим дух Полуботка”.

Повернімо ж цю сторінку Україні.

http://www.te-ga.com/index.php?page=3190




 (голосів: 2)

Автор: Admin 28 серпня 2007 | Переглянуто: 5222 | Коментарів: 0 | Друкувати
  Популярні
  Опитування
Чому українці часто соромляться визнавати себе українцями?
Бо не знають своєї історії
Тому що українці це виключно злочинці, повії та інші маргінали
Бути росіянином, поляком чи американцем більш престижно
Loading
  Вхід на сайт
ПЕРЕКЛАДАЧ ОНЛАЙН
Copyright © 2005-2017 by Mykola Vitenko
Прикарпатський порталНовиниПогодаАвто Спорт Реферати Аукціон ТуризмМобільний світФорумОголошенняКаталогРекламаГороскопиПошта РоботаЧатиМагазинФiнансиПошукКомп'ютериЛистівкиЗнайомстваБлогиАнекдотиМузикаФотоРадіоМистецтвоХобіРозсилкиРайониВідеоАкціїТелегiдБiблiотекаIсторiяМагазиниТоп 100ЩоденникиПрограмиУкраїнський проектПрикарпатська ледіУкраїнський жіночий порталНерухомість ПрикарпаттяПортал українських колекціонерів УКРАЇНСЬКИЙ ЧОЛОВІЧИЙ ПОРТАЛКОМПЮТЕРНА УКРАЇНАMAN.IF.UAУкраїнська хатаТУРИСТИЧНИЙ ПОРТАЛ